LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти

кругозір майбутньому юристу, закладає основи для розуміння місця права й держави в розвитку цивілізацій і культур, а розуміння складностей сучасного буття (від проблем індивіда до проблем людства) створює кращі умови для засвоєння принципів юридичної професії.

В юридичній підготовці сусідять чотири найважливіших цикли (комплекси) юридичних дисциплін, по яких здійснюється спеціалізація. Ці комплекси іменуються за основною спрямованістю дисциплін кожного циклу як державознавчий, цивілістичний, криміналістичний і соціальний. Особливості майбутньої юридичної професії відбиваються на специфіці знань і навичок, що мають бути здобуті за час навчання. Тут на першому плані система знань про право й державу, механізми їх організації, процеси функціонування, особливості сприйняття особистістю й суспільством. Потім – це знання чинного законодавства, норм матеріального й особливо процесуального права. Далі – це формування юридичного мислення, здібностей пов’язувати фактичні обставини із законом і на його основі пропонувати вирішення життєвих ситуацій. Нарешті, це вміння складати документи юридичного значення, радити, давати консультації по юридичних питаннях. У сучасних умовах більш чітко виявляється конфліктне призначення права та юридичної професії, що визначає необхідність при формуванні професійних якостей юриста як найважливішу розглядати якість терпимості (толерантності). Саме ця якість дозволяє юристу зберігати свою соціальну роль в умовах плюралістичного й індивідуалізованого суспільства.

У підрозділі 5.2. “Навчальний курс “Теорія сучасної держави” відбиття традицій і новацій у діяльності держави” подана нова парадигма держави, що відповідає епосі постмодерну й виражена в категорії “сучасна держава”. Сучасна держава, відповідаючи нормативам прав людини, не тільки захищає волю, перешкоджає сваволі, сприяє благу людей, але є ефективною системою управління, розумною у своєму устрої.

Характеристика сучасної держави не зводиться до інституціонального й функціонального аспектів її діяльності. Найважливіша складова – духовне буття держави, оскільки сучасна держава прагне бути духовною єдністю людей. Духовна основа держави не змінює її аристократичної природи, коли державна влада здійснюється професіоналами, котрі виділилися в особливі різновиди юридичної еліти: законодавчу, адміністративну й судову. Високий інтелект, моральність і професіоналізм представників юридичної еліти дозволяють сучасній державі бути могутнім фактором стабільності й соціальних змін. Елітарна природа держави викликає необхідність у встановленні питомої ваги механізму володарювання й вирішення проблеми

меж державної влади стосовно індивіда. Три сфери відносин людини й державної влади стали визначальними для існування сучасної держави: сфера свободи людини від держави; сфера прав людини на позитивні послуги від держави; нарешті, сфера прав людини на участь в організації держави.

Держава існує для внутрішнього світу людини й нерозривно пов’язана з її правосвідомістю. Наскільки кожен громадянин творить державу своєю свідомістю, почуттями й волею, настільки правляча еліта виявляється здатною використовувати державну владу для здійснення змін. Із цим мають бути пов’язані перспективи України як суверенної держави в її русі до солідаризації інтересів на тлі затвердження духовної культури, справжнього патріотизму й забезпечення прав людини.

Державознавство покликане закріпити образ сучасної держави, розкрити специфіку державної влади, виділити її аксіоми, показати зміни в суверенітеті держави, позначити просторове буття держави. Статика сучасної держави появляється в характеристиках форми держави, її інститутів, у той час як динаміка відбивається при розгляді функцій держави й державної політики. Особливі грані сучасної держави розкриваються в таких ракурсах, як держава й особистість, держава і соціум, держава й цивілізація. Зв’язок держави й цивілізацій визначає різноманіття державних форм, а світові релігії це основи державного життя в різних культурах. На цьому тлі помітні функціональні обмеження сучасної держави, її кризовий стан, необхідність використання ціннісного підходу до держави.

У підрозділі 5.3. “Юридична дисципліна “Філософія права” в системі підготовки фахівців юридичного профілю” говориться про філософію права як найважливішу складову юриспруденції, що “розм’якшує” раціоналізм юридичних наук. Вона вивчає найбільш загальні принципи правової реальності та її пізнання, такі вихідні основи права, як свобода, справедливість, рівність, розглянуті у зв’язку з рухом правових цінностей у різних цивілізаціях і культурах. Історико-філософська традиція і сформований правовий досвід, виражені в сучасній філософії права, дають можливість використовувати цю юридичну дисципліну для формування професійної правової культури. Серед факторів, що визначають необхідність використання філософії права для підготовки юристів в Україні, можна назвати: посилення взаємодії нашої правової системи і правової культури з правовими реаліями інших держав; необхідність затвердження ідеї правової держави; завдання підвищення правової культури й подолання правового нігілізму; забезпечення становлення юридичної еліти; визначення перспектив розвитку вітчизняного права й держави.

Філософія права має свою внутрішню форму, що дозволяє виділити її основні складові як наукової дисципліни, іменовані галузями філософії права. Серед них: 1) правова онтологія як вчення про правове буття, існування права, догми права, розмежування правового й неправового, правова реальність та її складові; 2)правова гносеологія, тобто вчення про природу, метод і логіку

пізнання й інтерпретацію правової реальності. Тут складається методологія пізнання правової реальності, визначаються підстави осягнення права; 3) правова аксіологія – це вчення про інструментальну (службову) і власну цінність права, цінності права і правові цінності, соціальні й особистісні цінності права в умовах локальних цивілізацій і різних правових культур; 4) правова антропологія, що вивчає процеси руху права в його формуванні від людини до права і, навпаки, від права до людини, правовий розвиток, що складається, і різноманіття правових культур.

Філософія права розкриває достоїнства й вади власної правової системи, затверджує, що авторитет права міститься в ньому самому. Філософія права є могутнім чинником у справі становлення юридичної еліти, вона позбавляє державну владу претензій на монополію у формуванні, використанні й забезпеченні права.

У підрозділі 5.4. “Концепція Інституту європейського права ОНЮА як упровадження досягнень європейської юридичної освіти в навчальний процес” говориться, що юридична освіта один із засобів просування України до досягнень європейської правової культури, правового забезпечення входження України в Європейський Союз. На це націлена розробка концепції Інституту європейського права, що передбачає реалізацію оригінального навчального плану, спрямованого на підготовку юристів з порівняльного права, європейського права і права європейських країн, що означає впровадження на цій основі досягнень