LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти

європейської юридичної освіти в наш освітній процес. Вирішується завдання більш повного використання європейської інтеграції у справі підвищення правової культури юристів, введення у процес навчання юристів цілого комплексу нових дисциплін, що охоплюють європейське право (інтегративне право), яке складається, і найважливіші положення європейських національних правових систем. Визначальна ідея підготовки фахівця-юриста XXI сторіччя – збереження національної правової системи з використанням досягнень європейської юриспруденції. Для цієї мети забезпечується навчання відповідно до стандартів, визнаних Європейським Союзом, здійснюється обмін студентами з європейськими юридичними навчальними закладами, організується навчання студентів по програмах літніх європейських юридичних шкіл, направляються в європейські вузи викладачі для стажування, використовуються зарубіжні фахівці-юристи при вивченні навчальних курсів.

Концепція націлена на впровадження досягнень європейської освіти в освітній процес України, підготовку фахівців юридичного профілю, котрі відповідають європейському інтеграційному процесу. Вона здійснюється таким підрозділом Одеської національної юридичної академії, як Інститут європейського права. Актуальність його проекту визначається необхідністю принципових змін у підготовці юристів, формуванням інтегративного європейського правопорядку, рухом України до участі в діяльності Європейського Союзу.

ВИСНОВКИ

Дисертація завершуєтьсяпідсумками про епоху постмодерну, що наступила, пов’язаною із затвердженням плюралістичної парадигми, відмовленням від європоцентризму й етноцентризму, проголошенням принципу множинності цивілізацій, правових культур, загостреною увагою до індивіда, його внутрішнього світу, у тому числі правових складових цього світу. Право має сприяти формуванню постмодерністської моделі державної системи, що відрізняється економічністю, мозковитістю, інноваційністю з максимальною передачею повноважень на нижні поверхи управління й самоврядування. Проникнення в суть процесів правового буття епохи постмодерну пов’язане з необхідністю визначення стратегії правового розвитку України. Тут з’ясовується фундаментальне значення нашої власної правової спадщини і правових традицій, актуальність пріоритетного використання правової реальності розробок вітчизняної юридичної науки, розвиток нормативно-правової бази й державних інститутів, що відповідають правовому менталітету й державній ідеології народу України. Юридичний образ постмодерну, тобто глибинні зміни у праві й державі нової епохи, потребує свого відбиття у правовій політиці й системі юридичної освіти.

Загальнотеоретичний розгляд традицій і новацій у правовому розвитку з урахуванням сучасного стану правової реальності й державних інститутів України дозволяє позначити специфіку юридичної географії України, визначитися з належністю її правової системи до євразійської правової сім’ї, виділити основні засади правової політики України в сучасних умовах.

Досягнення ефективної правової політики в Україні актуалізує для вітчизняної юридичної науки розробку концепції, яка б визначала можливість використання зарубіжних правових норм, інститутів, принципів і цінностей у правовій реальності України. Уявляється, що це може бути “Концепція збереження правової спадщини і правової конвергенції”, яка включає визначення меж вітчизняного правового розвитку за наступними напрямами: 1) збереження й удосконалювання власної правової спадщини; 2) уніфікація національного права під впливом міжнародного права; 3) уніфікація національного права під впливом інтегративного права ЄС; 4)використання правових досягнень інших правових систем євразійської правової сім’ї; 5) використання правових досягнень правових систем інших правових сімей.

На цьому шляху автор подав висновки і пропозиції, що стосуються:

подолання європоцентризму у правовому розвитку з визнанням різноманіття правових культур, правових менталітетів і правових цінностей;

формулювання специфічних рис західної і східної традиції права, визнання рівноправного існування віддиференційованих і невіддиференційованих правових систем;

особливостей правової системи і правової культури України, її існування в рамках євразійської правової сім’ї, взаємодії з міжнародним і інтегративним правом, а також участі в діалозі правових культур;

сучасного праворозуміння й визначення права як історично обумовленої, релігійно вивіреної й морально обґрунтованої, легалізованої нормативної системи, розрахованої на загальне визнання (легітимацію) й відповідну поведінку людей, організацій, соціальних спільностей, яка використовує процедуру, формалізовані рішення й державний примус для запобігання й вирішення конфліктів, збереження соціальної цілісності;

специфіки юридичного образу постмодерну, втрати догмою права таких характеристик, як непорушність, стійкість, внутрішня несуперечність, а також кризи суверенітету держави, зокрема втрати державною владою монополії на морально-правові ресурси;

обґрунтування існування євразійської правової сім’ї як сукупності правових систем, об’єднаних спільною історією становлення права, специфікою джерел права і їх використанням, особливістю правового менталітету, специфічною роллю держави й Церкви в розвитку права;

необхідності посилення зв’язку між правом і релігією в сучасних умовах, формування віри у право як знакової характеристики професійної правової культури і складової правової культури суспільства в цілому;

становлення юридичної еліти в Україні як цілісної соціальної групи юристів, за якою визнається право на визначення меж, обсягу, структури, методів і спрямованості правової сфери, шляхів формування і здійснення права, а також науково-дослідного й освітнього забезпечення правової реальності;

посилення ролі аксіологічних характеристик права й держави, з визнанням існування цінності права і правових цінностей, де останні складають основу правового буття й визначальний компонент у формуванні професійної правової культури;

визнання за правовою спадщиною України визначального значення у становленні й розвитку власної правової системи, необхідності збереження вітчизняних правових традицій в умовах глобалізації й руйнування національних правових культур.



Список опублікованих автором праць за темою дисертації


  • Оборотов Ю. Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права). – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 280 с.

  • Оборотов Ю. Н. Традиции и новации в правовом развитии. – Одеса: Юрид. літ. – 2001. – 160 с.

  • Оборотов Ю. Н. Основы современного государства: Учеб. курс. – Одесса: ИПиП ООУ, 1995. – 127 с.

  • Оборотов Ю. Н. Современное государство: основы теории: Учеб. курс. – Одесса: Астропринт, 1998. – 132 с.

  • Оборотов Ю. Н. Социалистическое право как ценностно-нормативная система регулирования поведения личности //Социалистическое право и личность /Кол. авт. – К.; Одесса: Вища шк., 1984. – С. 36-45.


  • Оборотов Ю. Н. Кто авторы письма группе “Освобождение труда”?


  •