LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти

Рабіновича, В.М. Селиванова, О.Ф. Скакун, Є.О. Харитонова, М.В. Цвіка, І.Л. Честнова, В.Є. Чиркіна, В.Г. Швекова та ін.

Емпіричною базою дисертації є Конституція й чинне законодавство України, нормативно-правові акти з історії України, законодавчі акти інших держав, міжнародно-правові документи, правові акти Європейського Союзу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційного дослідження визначається програмою наукових досліджень Одеської національної юридичної академії відповідно до фундаментальної теми “Правові проблеми становлення й розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101V001195), наукової програми Міністерства освіти і науки України “Актуальні проблеми побудови демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України”, а також плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії на 1998 - 2002 роки.

Тема даного дослідження є складовою частиною наукових досліджень кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії, що

в даний час здійснює розробку кафедральної наукової теми “Традиції й новації в правовому розвитку: теоретичний аспект”. Автор дисертації став ініціатором досліджень за цією тематикою й наполягає на дбайливому ставленні до своєї правової спадщини, виборчому запозиченні досягнень західноєвропейської правової культури при постійному врахуванні правових цінностей, традицій і правового менталітету народу України.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визнанні визначальної ролі правової спадщини при формуванні сучасних правових реалій, визначенні специфіки правових традицій і можливих новацій у правовій культурі України, визнанні самостійного статусу євразійської правової сім’ї та належності до неї правової системи України, нарешті, характеристиці юридичного образу постмодерну з виявленням особливостей буття права й держави в цю складну історичну епоху.

Відповідно до цієї мети визначені конкретні завдання, що розкривають спрямованість дисертаційного дослідження:

показати різноманіття правових культур і виділити загальноправові тенденції та правові розбіжності;

розкрити зміст діалогу правових культур, процесів правової акультурації й декультурації;

виділити особливості правової культури євразійської цивілізації та євразійської правової сім’ї;

визначити специфіку правової культури України та її існування в рамках євразійської правової сім’ї;

розкрити процеси становлення правової спадщини в Україні й визначити перспективи її використання;

дати характеристику юридичного образу постмодерну, показати особливості існування держави і права в епоху постмодерну;

позначити перспективу правового розвитку України в епоху постмодерну і збереження вітчизняної правової культури в умовах діалогу правових культур і правової експансії.

Об’єктом дослідження є процес правового розвитку локальних цивілізацій, виражений у правовій спадщині України.

Предметом дослідження є традиції й новації у становленні, збереженні й розвитку правової культури євразійської цивілізації, особливо питання правової спадщини України та її правової культури в епоху постмодерну.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження з урахуванням принципу додатковості в роботі використовувалися методологічні принципи, підходи й методи класичної, некласичної, посткласичної (постмодернової) методології. Використання цивілізаційного й синергетичного підходів дозволило відстоювати перспективу розмаїтості правових культур, позначити самостійність буття євразійської правової сім’ї та належність до неї правової системи України. За допомогою антропологічного підходу виділені загальноправові тенденції та визначено рух правового світу по двох правових

традиціях: західної й східної. На основі аксіологічного підходу здійснене розмежування цінностей на цінності права і правові цінності, визначене призначення правових цінностей для формування професійної правової культури і становлення юридичної еліти. Герменевтичний метод дав можливість пов’язати проблематику інтерпретації права зі специфікою буття вітчизняної правової культури, за лінією герменевтики провести розмежування між правознавством і державознавством. Використання порівняльного методу дозволило розмежувати у правовій сфері такі явища, як наступність у праві і правову акультурацію, визначитися у значенні власної правової спадщини для кожної правової системи в сучасному світі, що глобалізується. У зв’язку з принциповими змінами у праві й державі при становленні постмодернового порядку в дисертації визначається зміст методології юридичної науки в епоху постмодерну.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше підготовлене комплексне монографічне дослідження в якому розглядаються питання юридичного образу постмодерну. Новаторські положення роботи пов’язані: із затвердженням і застосуванням сучасних підходів опанування правової реальності. Включення в дослідницький апарат роботи принципів плюралізму й додатковості дозволило не тільки залучити положення класичної методології, але і включити у процес опанування правової реальності арсенал посткласичної методології; з розробкою проблематики цивілізаційного підходу до права й виділенням євразійської правової сім’ї, до якої належить правова система України; із введенням у систему понять правознавства категорії “юридичний образ постмодерну”, що відбиває сучасний (високорухливий) плинний стан правових систем і принципових змін державних форм.

Наукова новизна результатів дослідження виражена також у таких положеннях:

- визнанні різноманіття права як породження локальних цивілізацій;

- визначенні понять “традиції й новації у праві”, “наступність у праві”, “правова спадщина”, “діалог правових культур”, “правова акультурація й декультурація”, “юридичний образ постмодерну”;

- обґрунтуванні специфіки євразійської правової сім’ї та належності правової системи України до цієї правової сім’ї;

- виділенні змін у праві й державі в епоху постмодерну;

- обґрунтуванні необхідності збереження й відновлення власної правової спадщини України;

- уявленні про зміст методології юридичної науки в епоху постмодерну;

- використанні феномена віри в юриспруденції і професійній юридичній діяльності;

- обґрунтуванні єднання моральної та правової реальності на шляху подолання кризи у правовому розвитку;

- самостійності буття правових цінностей, що визначають правове життя суспільства;

- необхідності формування правової еліти в Україні;

- визначенні меж запозичення правових інститутів, норм і цінностей інших правових сімей і запобігання деформаціям вітчизняної правової культури.

Практичне значення одержаних результатів. Використання результатів здійсненого наукового дослідження пов’язане з удосконалюванням законодавчої діяльності в Україні шляхом скорочення запозичень нормативів, цінностей і державних інститутів інших правових культур, активного використання вітчизняної правової спадщини в