LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Традиція правового плюралізму: західна та східна інтерпретація

Союзу” (м. Хмельницький, 3-4 грудня 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Конституционное развитие Республики Молдова на современном этапе” (м. Кишинів, 22-23 вересня 2004 р.); І Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “Науковий потенціал України” (м. Київ, 1-5 березня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “Наука і життя: українські тенденції, інтеграція в світову наукову думку” (м. Київ, 20-25 квітня 2005 р.); ХІ Регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 3-4 лютого 2005 р.); міжнародній науковій конференції “Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (в рамках 2 х читань пам'яті В.М. Корецького) (м. Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 30 червня – 2 липня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Практика виборчого процесу в Україні та проблеми його регулювання” (м. Одеса, 18 19 листопада, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “Сучасна українська наукова думка” (м. Одеса, 6-10 червня 2005 р.); науково-практичному семінарі “Боротьба зі злочинністю та права людини” (м. Одеса, 16 березня 2006 р.); 9 й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА “Правове життя сучасної України” (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Римське право і сучасність” (м. Одеса, 19-22 травня 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Соціальний захист в Україні (правовий аспект)” (м. Київ, 17 лютого 2006 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції “Від громадянського суспільства – до правової держави” (м. Харків, 28 квітня 2006 р.); науково-практичному семінарі “Порівняльне правознавство на пострадянському просторі: сучасний етап та перспективи розвитку” (м. Сімферополь, 27-29 квітня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Право, держава, духовність і шляхи розвитку та взаємодії” (м. Одеса, 3 вересня 2006 р.); українсько-німецькому правовому семінарі з цивільного права (м. Одеса, 9-10 жовтня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Другі Прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, 24-25 листопада 2006 р.); ХІІІ Регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку державності та правової системи України” (м. Львів, 8-9 лютого
2007 р.).

За матеріалами досліджень дисертанта читаються дисципліни “Теорія держави і права” та “Проблеми теорії держави і права” для студентів Одеської національної юридичної академії. Дисертаційні матеріали використовувалися при підготовці програм і планів семінарських занять з дисципліни “Теорія держави і права”, розробці концепції колективної монографії “Введение в украинское право”, а також “Правничого довідника для професійних суддів”.

Публікації. Основні теоретичні положення дисертації викладені в публікаціях здобувача, серед яких монографія “Традиція правового розвитку: плюралізм правових вчень” (2006 р.) та 29 статей у фахових виданнях з юридичних наук.

Структура і обсяг дисертації зумовлюється метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на
12 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (486 найменувань). Загальний обсяг роботи 394 сторінки, з них 32 сторінки – список використаних джерел.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито зв'язок роботи з відповідними науковими програмами і темами, визначені об’єкт, предмет, мета й основні завдання дослідження, охарактеризовано використані в роботі методи, її наукову новизну і практичне значення, подано відомості про апробацію теоретичних положень дослідження, його структуру і обсяг.

У першому розділі “Традиція плюралізму в західному праві” висвітлено закономірності виникнення, розвитку, функціонування і тенденції права в інтерпретаціях природно-правової, позитивно-правової, історико-правової та інтегративно-правової шкіл Заходу.

Упідрозділі 1.1. “Природно-правові вчення” осмислено філософію природного права як його обґрунтування, понадюридичне значення і самобутність права, його джерела, зв’язок із суспільними цінностями, еволюцію вчення. Обґрунтовується висновок про те, що природно-правове вчення є філософською, або етичною, школою юриспруденції.

При розгляді метафізичних передумов права виявлено онтологічне місце права, а отже, його первісну природу, джерела, сенс, значення, цінність і мету. З’ясовано головне: за своїм походженням право є предметом дослідження каузальної, позитивної, науки, чи нормативної етики.

Наголошується, що метафізична онтологія опрацювала широке поняття реальності, визнавши цілковиту реальність ідей, або духу, і прагнучи з цієї позиції визначити автономне буття духу, закономірності його виникнення, розвитку і функціонування. Новою для юристів реальністю стала ідея права. Ця ідея є найважливішою і найскладнішою проблемою всієї юриспруденції. І навпаки, під кутом зору матеріалістичної онтології право є позитивною реальністю. Ця онтологія обмежила сферу реального лише матеріальним.

З огляду на сказане з’ясовується, що за своїм походженням право є сферою позитивної науки, чи нормативної етики. У зв’язку з цим здійснено екскурс в історію виникнення, розвитку наукового й етичного знання, розглянуто сучасний його стан, виявлено фундаментальну відмінність, що існує між наукою й етикою. Встановлено, що гносеологічними недоліками науки є індуктивний емпіризм, звужений формально-логічний раціоналізм, нехтування онтологічними “шарами” і модусами буття, телеологією й аксіологією. З усією виразністю ці недоліки виявляються, коли зважити на фундаментальний поділ європейських наук на “науки про природу” і “науки про дух”, або гуманітарні науки. Основоположним принципом “наук про природу” є каузальність, тоді як основоположним принципом “науки про дух” є цілепокладання. Каузальність є підставою для опису і пояснення, а цілепокладання - для осмислення й оцінки. Людина є складною (тілесно-душевно-духовною) амбівалентною істотою, і її поведінка не зумовлена цілком каузальною детермінацією. На життєдіяльність людини впливає і її духовна свідомість з властивими духу власними законами виникнення, розвитку і функціонування. Саме цього духовного складника природи людини й не враховує емпірична, або позитивна, наука; вона абсолютизує в природі людини каузальний її елемент.

Зроблено висновок про те, що в метафізиці право осмислюється у своїй первісній природі, до запровадження державою. Оскільки наука на підставі емпіричного і каузального свого характеру сама себе не може обґрунтувати, то граничні засади права осмислюються нормативною етикою. Мораль і право - суто синкретичні у витоку. Їм властива родова риса - нормативний характер обох, оскільки і перша і друга встановлюють правила поведінки, а не констатують і описують факти, як у науці.

Нас не може задовольнити суто емпіричне, або позитивне, вирішення принципових для юридичної науки питань про походження права і його первісну природу. Таке вирішення могло