LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Трансформація адміністративної відповідальності: правові та організаційні засади

із застосуванням мір державного примусу по відношенню до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (проступки). З цією метою дисертант розробив пропозиції щодо заміни редакції статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 328 Митного кодексу України стосовно продовження до одного року можливості притягнення до відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки) для впровадження у законодавчу діяльність, направлені до Верховної Ради України;

- у науково-дослідній сфері – положення та отримані висновки дисертаційного дослідження можуть бути основою для подальшої розробки проблем застосування арсеналу мір юридичної відповідальності відносно осіб, що вчиняють правопорушення взагалі, і адміністративні зокрема;

- у навчальному процесі - значна частина висновків і ряд положень дисертаційної роботи використовуються студентами, курсантами та слухачами при вивченні курсів „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність” та „Адміністративна відповідальність” у Донецькому університеті економіки та права (акт впровадження від 15 березня 2004 року), Національній академії внутрішніх справ України, а також у Національній академії державної податкової служби України (акт впровадження від 21 червня 2004 року);

- у правозастосовчій діяльності – використання отриманих результатів дозволить органам адміністративної юрисдикції та їх посадовим особам, застосовуючи явище трансформації, більш предметно і виважено підходити до застосування мір юридичної відповідальності по відношенню до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (проступки).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, пропозиції та рекомендації зроблено автором у результаті опрацювання і ґрунтовного аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної літератури з проблем провадження у справах про адміністративні правопорушення та матеріалів практичної діяльності органів адміністративної юрисдикції.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри господарсько-правових дисциплін Донецького університету економіки та права, кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України, а також кафедри адміністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України.

Результати досліджень були оприлюднені на конференціях: Науково-практичній українсько-польській конференції „Громадянське суспільство і політика органів місцевого самоврядування” (м. Львів, 4–5 квітня 2002 р., за підтримки Доброчинного громадського фонду ім. князя Осмомисла – Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка); Науково-практичній конференції „Правове регулювання економіки періоду трансформації” (м. Донецьк, 23 листопада 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-трудові відносини та соціальна політика у сучасних умовах” (Донецький Національний університет, 15–18 квітня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальные проблемы юридической науки и практики” (Орловський юридичний інститут МВС Російської Федерації, 26 лютого 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (Національна академія управління при Президентові України, м. Київ, 28–29 квітня 2004 р.)

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в шістьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пізнання і вимогам ВАК України, складається зі вступу, 3 розділів, розподілених на 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (214 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації 182 сторінки.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначається її зв’язок з науковими програмами, визначаються мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, характеризується його методологія, теоретична база та практичне значення, наукова новизна, викладаються основні положення, що виносяться на захист, відомості про апробацію та публікацію основних положень дослідження, структуру та обсяг дисертаційного дослідження.

Перший розділ „Загальнотеоретичні основи трансформації юридичної відповідальності” присвячений аналізу теоретичних засад вказаної проблеми.

У першому підрозділі „Сутність трансформації юридичної відповідальності та її поняття” автором визначено, що юридична відповідальність – це регламентована правовими нормами потенційна реакція з боку уповноважених державою суб’єктів на діяння фізичних або юридичних осіб (колективних суб’єктів), яка викликана недотриманням встановлених законом заборон, невиконанням встановлених законом обов’язків суб’єктами правовідносин, порушенням цивільно-правових зобов’язань, нанесенням шкоди або збитків та виражена в застосуванні до осіб, які вчинили такі діяння, засобів впливу, що спричиняють позбавлення особистого, майновогоабо організаційного характеру.

Дисертант досліджує таке явище правової дійсності, як трансформація юридичної відповідальності, і пропонує таке визначення ключового терміну: „Трансформація юридичної відповідальності – це можливість для органу, посадової особи, наділених законодавцем правом притягувати осіб, які вчинили протиправні діяння, що містять ознаки правопорушення до відповідальності, змінювати вид і міру відповідальності, враховуючи певні обставини, передбачені в законодавстві”.

Досліджуючи явище трансформації відповідальності за вчинені протиправні діяння, здобувач зазначає, що це передбачена в законодавстві можливість, що надається органам чи посадовим особам, наділених правом розглядати і вирішувати спори про право чи притягувати до відповідальності осіб, які вчинили протиправні діяння, змінювати вид чи міру юридичної відповідальності, застосовувати заходи громадської або моральної відповідальності, чи взагалі звільнити особу від відповідальності.

У другому підрозділі „Трансформація відповідальності у праві – реалізація принципу справедливості при застосуванні заходів державного примусу” дисертантом зазначено, що інститут адміністративної відповідальності громадян за порушення норм адміністративного законодавства є одним з інститутів національного права, який покликаний забезпечити правомірну поведінку громадян і посадових осіб у сфері державного управління. Цей інститут ґрунтується на послідовних демократичних засадах впливу на осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки). Поряд із такими засадами цього інституту, як невідворотність, індивідуалізація, гласність, персоніфікація, самостійне місце займає таке явище, як трансформація відповідальності, відповідно до якої юридична відповідальність не є безумовною і категоричною, а припускає можливості різного роду замін у межах, заздалегідь передбачених законом.

Наявність можливості застосування трансформації в інституті юридичної відповідальності у праві взагалі і в адміністративному законодавстві зокрема дозволяє правозастосовному органу більш успішно досягати мети застосування