LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Трансформація адміністративної відповідальності: правові та організаційні засади

посадових осіб, які наділені правом розгляду справ про адміністративні правопорушення (проступки), щодо звільнення осіб, які вчинили діяння, що мають ознаки адміністративного правопорушення, як від адміністративної відповідальності (не накладається адміністративне стягнення) зокрема, так і відповідальності взагалі. При виникненні цих обставин, особа, що вчинила протиправні діяння не притягується ні до юридичної відповідальності, ні до будь - якої іншої відповідальності, наприклад, громадської або ж моральної, як це в деяких випадках передбачено законодавством України про відповідальність за вчинені адміністративні правопорушення (проступки). Обставини що передбачені в статті 247 та інших статтях КУпАП трансформують адміністративну відповідальність у безвідповідальність взагалі.

Третій розділРеалізація трансформації відповідальності в діяльності адміністративно-юрисдикційних органів (посадових осіб)” присвячено розгляду процедурно-процесуальних, нормативно-процесуальних та організаційно-управлінських засад трансформації адміністративної відповідальності.

У першому підрозділі „Процедурно-процесуальні аспекти трансформації адміністративної відповідальності” аналізується процесуально-процедурна діяльність, що у вітчизняній юридичній науці називається адміністративним процесом і під якою розуміється здійснення конкретних управлінських дій з реалізації і застосування матеріальних адміністративно-правових норм.

Автор звертає увагу на те, що процедури охоплюють питання, пов’язані з тим, як має починатися процес, хто повинен його проводити, як отримуються докази, оформляється інформація, у які терміни, протягом яких строків та в якій послідовності повинні бути зроблені ті чи інші процесуальні дії і як можна добитися перегляду чи скасування попереднього рішення. Це лише частина питань, що повинні розв’язуватися процесуальними чи процедурними кодексами або конкретними процесуальними законами. Загальна мета таких процедур – втілення впорядкованого методу ведення адміністративної справи взагалі і справи про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, зокрема.

Дисертант вважає, що процесуальні дії входять у сферу організаційної і процесуальної діяльності, мають відношення до техніки застосування норм матеріального права і, на перший погляд, не становлять реального інтересу, проте порядок і системний підхід при вирішенні адміністративної справи – це важливі цінності як такі. Вони сприяють ефективній, ощадливій та своєчасній реалізації чинних законів. Адміністративні процедури у першу чергу важливі для сторін, на які вони поширюються, тому що забезпечують засоби, за допомогою яких сторони можуть здійснювати дії для одержання ліцензій, дозволів, певних пільг. У тих випадках, коли адміністративна дія ініціюється державним органом, органом місцевого самоврядування, їхніми посадовими чи службовими особами, сторони, на які вона поширюється, можуть бути впевнені в тому, що вона повинна здійснюватись при дотриманні певних процедур. Ясні й чітко встановлені процедури, у свою чергу, сприятимуть формуванню стабільних відносин між громадянами і державою.

Завданням адміністративних процедур є створення інструментарію, за допомогою якого загальновизнані цінності адміністративного права втілюються у практичне адміністрування.

Аналізуючи чинне законодавство про відповідальність осіб за вчинені ними адміністративні правопорушення (проступки), дисертант зазначає, що реалізація такого явища, як трансформація заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), може здійснюватися у межах адміністративного процесу, тієї його частини, яка торкається адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Автор дотримується думки, що юридичний процес в адміністративному праві, мабуть, доцільно розділяти на два його види: управлінський і адміністративний, у яких є всі передумови для формування самостійних, відносно відокремлених суспільних відносин, що мають свій предмет правового регулювання і відображають специфіку підгалузей адміністративного права. Щодо адміністративно-деліктного процесу, то його завдання – реалізувати матеріальні норми деліктного права у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності. У межах адміністративно-деліктного процесу застосовується таке законодавчо врегульоване явище соціальної дійсності, як трансформація заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки).

У другому підрозділі „Нормативно-процесуальні засади трансформації адміністративної відповідальностідисертантом розглядається порядок застосування норм законодавства, що містять положення, які стосуються ситуацій, пов’язаних з можливістю застосування трансформації адміністративної відповідальності. Аналізуючи правові приписи, що встановлюють порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення (проступки), які в основному сконцентровані в КУпАП, автор визначає, яким саме шляхом, а також у якому порядку та часі здійснюються: виявлення вчиненого адміністративного правопорушення (проступку); збір інформації про його вчинення та осіб, які його скоїли, а також фіксації отриманої інформації з метою її використання для подальшого вирішення справи про адміністративне правопорушення (проступок) по суті. Здійснюючи кваліфікацію проступку особи, яка його вчинила, орган адміністративної юрисдикції або його посадова особа оцінює діяння щодо того, чи воно вчинено дією чи бездіяльністю, які його шкідливі наслідки, чи є причинний зв’язок між цим діянням і шкідливими наслідками, місце, час, обставини, спосіб, знаряддя та засоби вчинення адміністративного правопорушення (проступку).

Автор, виходячи з аналізу чинного законодавства та спираючись на узагальнення теорії адміністративного права, дійшов висновку про доцільність диференційованого підходу при обранні органом адміністративної юрисдикції, заходів впливу до правопорушника і замість більш суворого адміністративного стягнення призначити менше суворе, а також навпаки.

У третьому підрозділі „Організаційно-управлінські засади трансформації адміністративної відповідальностіавтор, враховуючи стадійність юридичного процесу взагалі і адміністративно-юрисдикційної діяльності зокрема, виділив і послідовно розглянув, на яких стадіях здійснюється трансформація адміністративної відповідальності в інші види юридичної відповідальності, досліджується заміна виду адміністративної відповідальності.

Дисертант, детально аналізуючи, які юридично-значимі дії здійснюються на стадіях адміністративного розслідування, розгляду справи по суті, апеляції приходить до висновку, що рішення про трансформування адміністративної відповідальності приймається в процесі розгляду справи про вчинене адміністративне правопорушення по суті та винесення по ній обґрунтованої постанови. При прийнятті рішення по справі про вчинене адміністративне правопорушення (проступок), орган адміністративної юрисдикції (посадова особа) фіксує його у винесеній постанові. І саме в ній зазначається про застосування до особи, що вчинила адміністративне правопорушення(проступок), уповноваженим органом або посадовою особою, якщо маються правові підстави заміну юридичної відповідальності одного виду на інший або ж заміну юридичної відповідальності мірами громадського чи морального характеру, чи не застосовувати зовсім міри будь - якої