LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Трансформація адміністративної відповідальності: правові та організаційні засади

відповідальності.

У проведеному дисертаційному дослідженні автор обґрунтовує необхідність при виборі міри впливу на правопорушника, який вчинив адміністративне правопорушення (проступок), враховувати обставини, які: а) характеризують особу правопорушника позитивно; б) характеризують його з негативної сторони; в) обставини, які є „нейтральними”.

У висновках відображено сформульовані автором за результатом дисертаційного дослідження пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення правового та організаційного врегулювання процедури трансформації адміністративної відповідальності. Основними з підсумкових теоретичних положень є такі:

1. В теорії права, науковій та довідниковій літературі з юриспруденції розподіл юридичної відповідальності на види ведеться здебільшого з урахуванням галузевого критерію. Законодавчо це відображено в Конституції Україні. У правових наукових джерелах, які теоретично обґрунтовують види юридичної відповідальності як сталі, започатковані наступні: цивільна, матеріальна, адміністративна, дисциплінарна, кримінальна відповідальність. Дискусійними в теорії права є такі види як конституційна, міжнародно-правова відповідальність. Автором пропонується наступна класифікація юридичної відповідальності за галузевою ознакою: цивільно - правова та її різновид матеріальна; адміністративно – правова та її різновид дисциплінарна; кримінально – правова; конституційно – правова; міжнародно – правова.

2. Використовуючи таке явище, як трансформація мір юридичної відповідальності щодо осіб, які вчинили правопорушення того чи іншого виду, законодавець забезпечує реальне наповнення принципу справедливості, гуманний і індивідуальний підхід до вибору конкретного заходу щодо конкретної особи.

3. Адміністративна відповідальність не безумовна і категорична щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (проступок), а дозволяє використовувати певні „варіації” при притягненні правопорушника до відповідальності.

4. Інваріантність у виборі заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), пов’язана з використанням такого явища в інституті адміністративної відповідальності, як трансформація мір впливу, що можуть бути застосовані до правопорушників законодавства про відповідальність за адміністративні правопорушення.

5. Трансформація заходів відповідальності за вчинені особою адміністративні правопорушення (проступки) регулюється законодавцем з використанням такого способу, як „диспозитивність”, тобто передбачені варіанти вибору заходів впливу на правопорушника (адміністративні стягнення та їхній розмір „від” і „до”), заміна одних стягнень іншими в межах санкцій статей КУпАП, а також заміна заходів одного виду юридичної відповідальності на інший (адміністративна – на дисциплінарну (ст. 15 КУпАП) чи заміна заходів адміністративної відповідальності заходами громадського або ж морального впливу (положення, що містяться у ст.ст. 21, 22, 24, 24-1 КУпАП).

6. При трансформації мір відповідальності за вчинені особою адміністративні правопорушення (проступки) законодавець використовує і такий спосіб, як „імперативність”, тобто категоричність, це пов’язано з тим, що при застосуванні мір відповідальності застосовується тільки ця міра, а не інший захід. Впливають обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення (ст. 35 КУпАП), а також положення, що містяться у ч. 2 ст. 9; ст. 15-16; ч. 2 ст. 29; ч. 2 ст. 30; ч. 2 ст. 32; ст. 247; ст. 325 КУпАП).

7. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє запропонувати для теоретичного застосування наступну дефініцію: „Трансформація адміністративної відповідальності – це законодавчо передбачена можливість органів адміністративної юрисдикції (посадових осіб) застосовувати заміну заходів адміністративної відповідальності іншими заходами впливу – як іншими видами юридичної відповідальності, так і заходами громадської чи моральної відповідальності, або взагалі не застосовувати будь-якого заходу відповідальності”.

8. Запропоновано дефініцію адміністративної відповідальності в наступній редакції: „Адміністративна відповідальність – це правовий інститут, який започатковує потенційну можливість держави в особі уповноважених на те органів (посадових осіб), що закріплена в сукупності матеріальних та адміністративно-процесуальних норм права, які регулюють виникнення, установлення, зміну і припинення суспільних відносин у зв’язку із вчиненням особою адміністративно караного діяння і процедуру притягнення правопорушника до відповідальності згідно із законом”. Це поняття здобувачем пропонується включити до проекту Кодексу України про адміністративні проступки.

У зв’язку з цим слід констатувати, що за вчинені адміністративні правопорушення (проступки) особа, яка їх вчинила, може бути притягнута як до адміністративної відповідальності шляхом накладення на винного адміністративного стягнення, так і до іншого виду юридичної відповідальності (дисциплінарної відповідальності). У деяких випадках, пов’язаних із ситуаціями суспільної небезпеки, особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності чи до сукупності різних видів юридичної відповідальності, або до громадської чи моральної відповідальності, чи взагалі буде звільнена від будь-якої відповідальності, тобто заходи відповідальності не можуть бути застосовані.

9. Настання адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення (проступки) законодавцем не вводиться у розряд категоричності, тобто законодавець, конструюючи адміністративно-правові норми, моделює положення, які дозволяють трансформацію (заміну) адміністративної відповідальності в інші види відповідальності (юридичну, громадсько-моральну) чи безвідповідальність узагалі.

10. Реалізація можливості застосування трансформації заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), юрисдикційними органами (посадовими особами) можлива на стадії прийняття рішення у справах про адміністративні правопорушення (проступки), яке повинно бути детально відображене в постанові. Це рішення ґрунтується на інформації і матеріалах, що були зібрані при проведенні адміністративного розслідування.

11. Розроблено конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства. Так, у Кодекс України про адміністративні правопорушення, зокрема в ст. 38 КУпАП, пропонується внести такі зміни: „...Адміністративне стягнення на особу, яка вчинила адміністративне правопорушення (проступок), може бути накладене протягом одного року з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – одного року з дня його виявлення”, та до Митного кодексу України в ст. 328 „...Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніш як протягом одного року з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – одного року з дня його виявлення.”


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ


1. Кінаш Я.І. Застосування матеріалів адміністративної діяльності в кримінальному судочинстві // Право України. – 2001. – № 7. – С. 93–96.

2. Кінаш Я.І. Розслідування кримінальних справ з використанням доказів адміністративного провадження // Право України. – 2001. – № 10 – С. 51–54.

3. Кінаш Я.І. Відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним притягненням до адміністративної відповідальності // Право України. – 2002. – № 5. – С. 34–36.

4. Кінаш