LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Трансформація системи державного управління соціальним захистом населення

безпосередню участь.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад та опрацювання методичних положень і практичних заходів щодо трансформації діяльності державних органів соціального захисту населення на територіальному рівні.

Досягнення визначеної мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

  • узагальнити досвід запровадження основних моделей соціальної політики та обґрунтувати теоретичні засади реалізації перспективної моделі соціальної політики в сучасній Україні;

  • визначити специфіку історичного розвитку системи соціального захисту в Україні;

  • розкрити поняття та зміст управління соціальним захистом населення в сучасних умовах;

  • узагальнити зарубіжний досвід організації соціального захисту населення;

  • з'ясувати особливості функціонування системи державного управління соціальним захистом населення в Україні;

  • обґрунтувати методичні підходи до вдосконалення діяльності органів соціального захисту населення;

  • визначити перспективні напрями трансформації територіальних органів соціального захисту населення та розробити практичні заходи щодо їхньої реалізації.

Об'єктом дослідження є процес реалізації в Україні державної політики у сфері соціального захисту населення.

Предмет дослідження – трансформаційні процеси в системі управління соціальним захистом населення на територіальному рівні.

Методи дослідження. Цілісність дослідження забезпечують системний та комплексний підходи. Для теоретичного осмислення різних аспектів проблеми застосовувались методи аналізу та синтезу (можливість упровадження західних теорій до розвитку процесів, що відбуваються в сучасній Україні, дослідження історичного розвитку системи соціального захисту; структурно-функціональне забезпечення діяльності органів соціального захисту), моделювання (побудова перспективної моделі соціальної політики та інтегративної моделі надання соціальних допомог), абстрагування та узагальнення (визначення нових принципів в управлінні системою соціального захисту), статистичний метод (кадрове забезпечення діяльності органів соціального захисту населення на територіальному рівні), соціологічного опитування (визначення потреб у професійному навчанні працівників органів соціального захисту населення).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробленні методичних підходів до трансформації системи державного управління соціальним захистом населення, виходячи з історичних аспектів її розвитку та сучасного стану, а також можливостей використання в Україні зарубіжного досвіду управління соціальною сферою. Новизна наукових результатів конкретизується в таких положеннях:

Уперше:

  • розроблено перспективну тривимірну модель соціальної політики для України, що відрізняється такими характеристиками: за типом базової дії передбачає соціальний розвиток з елементами соціального страхування; за типом суб'єкта соціальної відповідальності є ліберальною з елементами корпоративної і солідарної; за типом відносин "держава – ринок" – стимулюючою з елементами добродійної;

  • визначено основні ознаки історичних етапів розвитку системи соціального захисту в Україні, до яких запропоновано віднести: просту (неорганізовану) добродійність, суспільне піклування, державне опікування, соціальне забезпечення, соціальний захист.

Удосконалено:

  • структурно-функціональну побудову територіальних органів соціального захисту населення, що надає можливість підвищити ефективність їхньої діяльності;

      • методичний підхід щодо реалізації принципу адресності в діяльності органів соціального захисту населення в Україні, що передбачає максимальне врахування індивідуальних потреб кожного з клієнтів;

  • механізм упровадження інтегративної моделі "єдиного вікна" в діяльність територіальних органів соціального захисту населення, що забезпечує швидке обслуговування клієнтів, можливість їх одночасного звернення за низкою програм допомоги без повторного проходження процедури інтерв'ю та реєстрації, без тривалого очікування й подолання інших бюрократичних бар'єрів.

Дістало подальший розвиток:

  • обґрунтування можливостей використання позитивного зарубіжного досвіду, зокрема, країн Східної Європи, в системі соціального захисту населення в Україні;

  • визначення поняття та змісту управління соціальним захистом населення, об'єктом якого в широкому сенсі виступають усі громадяни держави, а у вузькому – соціальні групи, що за різних обставин не в змозі самостійно забезпечити для себе відповідний рівень життя;

  • методи запровадження в діяльність українських органів соціального захисту населення принципів професійної соціальної роботи, яка спрямована на підтримку, розвиток особистості, реабілітацію індивідуальної та соціальної суб'єктності людини;

  • підходи до визначення потреб у навчанні працівників органів соціального захисту населення на територіальному рівні для забезпечення їхнього постійного професійного зростання.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у визначенні перспективних напрямів трансформації системи державного управління соціальним захистом населення та конкретних заходів з їхньої реалізації. Основні положення та висновки можуть бути використані при переході на нову модель соціальної політики. Упровадження моделі "єдине вікно" у діяльність територіальних органів соціального захисту населення сприятиме підвищенню ефективності надання соціальних допомог. Результати дослідження можуть використовуватись для підготовки підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, у лекціях та при проведенні практичних занять з питань соціальної політики.

Запропоновані у дисертації положення та висновки мають практичне значення та адресну спрямованість. Пропозиції щодо інтегративної моделі "єдине вікно" запроваджені у діяльність управління соціального захисту населення та праці Московської районної ради м. Харкова з 1 січня 2001 р. (довідка про впровадження № 1440 від 01.06.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Усі сформульовані в ній теоретичні висновки, методичні положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях. У роботі не використовувались ідеї або розробки, що належать співавторам (поз. 9, 10 списку опублікованих праць за темою дисертації).

Апробація результатів дослідження. Основні результати та висновки дисертації обговорювались на І, ІІІ, IV та V міжнародних наукових конгресах "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, лютий 2001, 2003, 2004, 2005 рр.), трьох науково-практичних конференціях, що проводились у Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України: "Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов'язків (м. Харків, лютий 2000 р.), "Стратегія економічного розвитку регіонів в умовах адміністративної реформи в Україні" (м. Харків, травень 2000 р.), ІІ Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління" (м. Харків, травень 2001 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації