LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Трансформація системи державного управління соціальним захистом населення

спеціаліста

Дзержинський

44578

4953

8044

667

Ленінський

20532

3422

3750

668

Московський

60489

20163

11923

468

Орджонікідзевський

35358

5893

6674

417


Це вимагає здійснення структурно-функціональних перетворень в управлінні системою соціального захисту, чіткого визначення суб'єктів відповідальності та спрощення процедур надання соціальних послуг.

Важливою ланкою роботи на територіальному рівні є підвищення професійної компетентності працівників органів соціального захисту. Результати соціологічного дослідження свідчать, що ця категорія працівників найбільше потребує вміння застосовувати сучасні засоби збору, обробки, збереження і захисту від стороннього доступу інформації та грамотно використовувати законодавчу базу, а також знання з інформаційних технологій, психології, конфліктології, ділової української мови, регіонального управління та місцевого самоврядування. З метою конкретизації змісту професійного навчання респондентам пропонувалося визначити конкретні напрями та назви тем науково-практичних семінарів за даною тематикою. Ці результати дозволили виявити ще один важливий напрям професійного навчання спеціалістів територіальних органів державного управління та посадових осіб місцевого самоврядування – соціальна політика і соціальний захист населення. Отже, ключовими напрямами підготовки працівників органів соціального захисту населення є: правове забезпечення реалізації соціальної політики, ділове спілкування в соціальному обслуговуванні та сучасні інформаційні технології.

У третьому розділі – "Перетворення в системі управління соціальним захистом населення на територіальному рівні" – обґрунтовано основні напрями трансформації системи державного управління соціальним захистом населення на територіальному рівні, визначено нові підходи та моделі, що можуть бути корисними для України.

Пріоритетними напрямами трансформації системи управління соціальним захистом (з урахуванням особливостей перспективної моделі соціальної політики) є:

  • професіоналізація соціальної роботи поряд із залученням до надання соціальних послуг населенню недержавних організацій, розвитком волонтерського руху;

  • індивідуалізація, посилення адресності надання соціальних послуг;

  • реорганізація структурно-функціонального забезпечення суб'єкта управління;

  • зміна механізмів взаємодії суб'єкта та об'єкта управління.

Дані напрями є виправданими, в першу чергу, саме на територіальному рівні, де безпосередньо взаємодіють окремі громадяни та працівники органів влади. Повний перехід до системи надання адресної допомоги можливий лише за умови формування інституту професійної соціальної роботи та вдосконалення структурно-функціонального забезпечення діяльності органів соціального захисту.

Сутність соціальної роботи полягає в її спрямованості на підтримку, розвиток особистості, реабілітацію індивідуальної та соціальної суб'єктності людини. Вона докорінно відрізняється від добродійності, в тому числі й державної, характерної для патерналістських моделей соціальної політики. Якщо добродійність акцентує увагу на суб'єкті добродійності, то головна мета соціальної роботи полягає в поверненні клієнту здатності діяти самостійно в певному соціальному контексті. Це вимагає від соціальних працівників високого професіоналізму.

Існують три основні групи моделей соціальної роботи: соціолого-орієнтовані, психолого-орієнтовані та комплексно-орієнтовані. Реалії кінця ХХ ст. – початку ХХІ ст. (перехід до ринкової економіки, розпад СРСР, розрив виробничих, суспільно-політичних та інших зв'язків, посилення процесу маргіналізації суспільства, утворення груп людей, які інтегрують еклектично змішані субкультури з різними установками й орієнтаціями) свідчать про доцільність використання психолого-орієнтованої моделі, в основу якої покладено спеціальну професійну підготовку працівників, а також комбінований підхід до забезпечення адресності соціальних допомог.

До того ж, щоб недержавні організації поряд з державними стали рівноправними надавачами соціальних послуг, необхідно здійснити такі зміни:

– створити єдину базу даних недержавних організацій для можливості укладення з ними угоди на виконання соціального замовлення;

– прискорити прийняття законів України "Про державну соціальну допомогу", "Про діяльність неприбуткових організацій" та інших нормативно-правових актів, які б передбачали механізм державного регулювання надання соціальних послуг недержавними організаціями;

– створити робочу групу за участю відповідальних працівників Міністерства праці і соціальної політики України, представників недержавних організацій, експертів (місцевих та міжнародних), депутатів різних рівнів з підготовки проектів нормативно-правових документів щодо регулювання діяльності недержавних організацій у сфері надання соціальних послуг.

Соціальна регіональна політика передбачає формування самодостатньої соціальної бази місцевих територіальних громад шляхом розмежування повноважень центральних і місцевих органів влади у розв'язанні соціальних питань. Перспективною є система подвійного контролю (державного і громадського) над місцевими органами влади за виконанням ними соціальних програм, використанням фінансових ресурсів.

Важливим напрямом покращання діяльності органів соціального захисту населення є раціоналізація діяльності суб'єкта управління, яка передбачає певні структурно-функціональні перетворення. Подібна раціоналізація є можливою лише на загальній науково-методологічній основі, реалізації принципів досягнення єдиної мети, первинності функцій, спеціалізації підрозділів, спрощення організаційної структури, єдності форм і методів діяльності тощо.

У дисертації обґрунтовано науково-прикладні рекомендації щодо структурно-функціональної трансформації управлінь соціального захисту населення, приведення у відповідність чисельності працюючих з кількісним складом тих, хто потребує допомоги, більш чітке визначення функцій та обов'язків кожного структурного підрозділу, своєчасне швидке реагування на економічні, правові та соціальні зміни, скорочення термінів проходження документів у межах таких установ.

Одним з ефективних методів поліпшення діяльності органів соціального захисту у напрямі покращення їх комунікаційних зв'язків з населенням є впровадження моделі "єдиного вікна", яка передбачає інтегровану систему надання соціальних виплат (рис. 1).

Така інтеграція забезпечує:

  • можливість максимізувати кількість клієнтів, що обслуговуються в межах виділених під програму допомоги ресурсів;

  • гнучкість використання коштів і більш ефективне ведення особистих справ завдяки можливості спрямовувати ресурси туди, де в них є найбільша потреба;

  • розширення спектра послуг для клієнтів;

  • більш високу ефективність роботи фахівців органів соціального захисту за рахунок скорочення дублюючих функцій;

  • запровадження механізму моніторингу наданих клієнтам допомоги і послуг, відгуків громадян про їх якість, що підвищує відповідальність