LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Трансформація системи державного управління у військовій сфері

ефективними в сучасних умовах. Для оптимізації існуючої схеми діяльності районного військового комісаріату співробітникам Куйбишевського РВК м. Донецька було запропоновано ідентифікувати повноваження РВК відповідно до матриці позиціонування повноважень, наведеної на рис. 3.


Рис.2. Основні процеси РВК у механістичній структурі ЗСУ


Фактично мета реалізації цієї матричної моделі складалася у позиціонуванні груп повноважень РВК на підставі наступних критеріїв: відповідності повноважень районного комісаріату цілям існування ЗСУ; наявності зворотного зв'язку, тобто наявності контролю реалізації певного повноваження райвійськкомату з боку інших органів військового управління (реалізація механізму управління “за відхиленнями”).

До першого квадранта матриці були віднесені повноваження, що не відповідають цілям функціонування сучасної армії і за якими відсутній зворотний зв'язок. Це група непотрібних повноважень, що є “обтяжливими” для РВК.

До другого квадранта матриці віднесені повноваження, які повною мірою відповідають цілям ЗСУ, але не мають реалізації зворотного зв'язку. Інакше кажучи, це група важливих, але неналежним чином реалізованих повноважень.

До третього квадранта матриці були віднесені повноваження РВК, що сприяють досягненню мети і реально контролюються з боку інших органів управління (в роботі – з боку вищих рівнів ієрархії).


Рис. 3. Матриця позиціонування повноважень РВК


До четвертого квадрантабули віднесені повноваження, за якими зворотний зв'язок існує, тобто вони затребувані ЗСУ, але концентрація їх саме в рамках районного військкомату перешкоджає досягненню мети сучасної армії. Цим обумовлена доцільність передачі цих повноважень органам “невійськового управління”, але зі збереженням механізму узгодження з РВК.

Результати позиціонування повноважень полягають у такому:

1. До групи повноважень, що є “обтяжливими” для РВК і не відповідають цілям існування ЗСУ України (квадрант 1) було віднесено повноваження з обліку транспортних і людських ресурсів, з проведення військово-меморіальної роботи, з вирішення соціальних питань. Таким чином, було обґрунтовано, що в нових умовах доцільно передати ряд функцій військового комісаріату іншим органам державного управління і місцевого самоврядування, зокрема:

Управлінню соціального захисту – вирішення питань про статус ветеранів війни; питання, пов'язані з нагородами; облік, реєстрацію, видачу посвідчень, надання пільг і компенсацій учасникам ліквідації аварій на Чорнобильській АЕС;

Головному управлінню Міністерства надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – виконання задач з вибухонебезпечними предметами, функції з обліку транспортних ресурсів і об'єктів інфраструктури;

органам виконавчої влади і місцевого самоврядування: питання військово-меморіальної роботи.

2. До групи повноважень, що підлягають децентралізації по горизонталі (делегуванню органам невійськового управління) з активізацією механізму взаємного узгодження, було віднесено розробку планів оповіщення, призова і постачання мобілізаційних ресурсів у війська та організацію підбору військовозобов'язаних і техніки на комплектування військ.

3. До третього квадранта матриці було віднесено тільки внутрішні функції РВК, пов'язані з використанням грошових і матеріальних засобів, що виділяються на потреби військкомату (тобто пов’язані з витратою бюджетних коштів).

4. До групи важливих, але не належним чином реалізованих повноважень, були віднесені забезпечення якості призову і планування заходів на навчальний період.

Таким чином, основними вихідними умовами трансформації діяльності системи районних військових комісаріатів на сучасному етапі розвитку держави є так і:

районні військові комісаріати реалізують повноваження, що не відповідають цілям існування Збройних Сил України на сучасному етапі розвитку суспільства;

РВК “перевантажений” функціональними обов'язками, що не відповідають їх прямому призначенню, тому деяку частину їх доцільно передати “за рамки” структури збройних сил, а частина підлягає децентралізації з актуалізацією механізму взаємного узгодження “по горизонталі”;

процеси прийняття рішень у цьому органі військового управління складаються переважно з бюрократичних етапів, що знижує ступінь адаптивності РВК до змін у ЗСУ;

з метою підвищення ефективності функціонування РВК необхідно трансформувати його структуру шляхом створення на його базі територіальних центрів комплектування військ, основними процесами якого будуть “професійний добір” і “професійне навчання”.

Отже, найбільш доцільним для сучасного етапу розвитку суспільства є концентрація в рамках місцевих органів військового управління повноважень з підготовки кадрів для професійної армії (рядового і молодшого командного складу).

На підставі отриманих результатів було дороблено основні положення діяльності територіального центра комплектування військ (ТЦКВ) – органа військового управління, який планується створити на базі обласних і районних військових комісаріатів відповідно до Державної програми переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, що проходять військову службу за контрактом1. Зокрема, було визначено:

місце та роль ТЦКВ у системі “військових замовлень”, що відповідає організмічної структурі Збройних Сил України;

напрямки вдосконалення організаційної структури ТЦКВ шляхом введення відділу Public Relations, відділу автоматизованої реєстрації та обробки замовлень на “команди процесів”, відділу управління підготовкою менеджерів середньої та вищої ланки ЗСУ, а також шляхомвдосконаленняфункційвідділів професійного добору та навчання.

Основні положення діяльності ТЦКВ у новій адаптивній структурі ЗСУ полягають у такому:

ТЦКВ є постачальником “команд процесів” для видів військ, що інтегрують свої ресурси для виконання операцій на підставі інтегральної схеми взаємодії військ – результату діяльності функціональних оперативних командувань (рис. 4);

основними процесами ТЦКВ є професійний добір, професійне навчання й організація постачання “команд процесів” у війська.

Таким чином, реінжинірінг бізнес-процесів по зовнішніх функціях і структура процесу прийняття рішень за С.Янгом на прикладі районного військового комісаріату дозволили сформувати модель територіального центру комплектування військ як органа місцевого військового управління, що реалізує повноваження комплектування Збройних Сил України професійно навченими кадрами.


ВИСНОВКИ


У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування і вирішення актуальної науково-прикладної задачі визначення напрямків трансформації системи державного управління у військовій сфері. Основні висновки, які одержано в процесі дослідження та узагальнення результатів, зводяться до такого:


Рис. 4. Позиція ТЦКВ у системі замовлень на “команди процесів”

(людські ресурси ЗСУ)


  • Оптимальною концепцією державного управління на сучасному етапі розвитку українського суспільства є організмічна концепція, що визначає поводження держави як складної адаптивної системи.

  • Аналіз сутності політичного, соціального і системного підходів


  •