LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Трансформація системних характеристик державного управління в умовах глобалізації

адміністрації при розробці тематики занять, дидактичних матеріалів, підготовці інформаційного довідника (довідка від 30 березня 2007 р. № 24).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації оприлюднені на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003), “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004), “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державо-творення” (Київ, 2005), “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006); а також на п’ятому Міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2005).

Теоретичні положення, наукові висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри філософії та методології державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Найважливіші результати дисертаційного дослідження викладені у десяти публікаціях, у тому числі у п’яти статтях у фахових наукових журналах, п’яти матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 224 сторінки (у тому числі 5 додатків). Список використаних джерел містить 217 найменувань.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі подано загальну характеристику дисертації, визначено актуальність і рівень наукової розробленості теми, її зв’язок із науковими програмами, об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано його мету і основні завдання, розкрито наукову новизну та практичну цінність результатів, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження державного управління в контексті глобалізації” – на основі аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури висвітлюються сутність, зміст, форми та основні концептуальні виміри феномена глобалізації, особливості наукового розуміння еволюції системи державного управління в рамках сучасних глобальних трансформацій.

У дисертації феномен глобалізації пропонується розглядати як складний, багатоаспектний та антиномічний процес, сутність якого проявляється у комплексі інтеграційних і дезінтеграційних трендів, що зумовлюють багаторівневе структурування соціального простору. Глобалізація має усвідомлюватись, з одного боку, як історична стадія об’єктивного процесу економічної інтернаціоналізації, з другого – як результат планомірних цілеспрямованих дій провідних держав і глобальних корпорацій щодо поширення власного впливу на розподіл світових ресурсів.

Виокремлено системи аргументів глобалістів, тобто тих, хто вважає невідворотною появу кардинально нових форм транснаціональної соціальної організації та цілком позитивно оцінює їх наслідки для людства; скептиків, які стверджують, що сучасні інтеграційні тенденції відбивають радше процеси інтернаціоналізації, ніж глобалізації; антиглобалістів (альтерглобалістів), у центрі уваги яких – проблема формування скоординованого інтернаціонального руху за “глобалізацію знизу”, формулювання альтернатив глобальній владі капіталу.

Доведено, що вплив глобалізаційних процесів позначається на всіх сферах суспільного життя. При цьому глобалізація приводить до серйозної трансформації системних характеристик державного управління. Змінюються не лише його цілі, організаційна і функціональна структури, співвідношення прямих та зворотних зв’язків між системними компонентами, форми і методи управлінської діяльності, межа, що окреслює цілісність та відносну відокремленість системи від зовнішнього середовища, а й уся сучасна система координат існування державного управління.

Показано, що державне управління має багатогранний характер, складається з різноманітних компонентів і взаємозв’язків, а отже, розглядається як складна, відкрита соціальна система з нелінійною динамікою, входами якої є параметри проблем, що розв’язуються у багатовимірному та змінюваному глобальному оточенні, виходами – відповідні цілеспрямовані управлінські дії, які супроводжуються прямими та зворотними зв’язками у суб’єкт-об’єктних відносинах. Детермінована зовнішнім оточенням (економічним, політичним, соціально-культурним), державно-управлінська система має бути здатною до самоорганізації та адаптації, щоб підтримати власні параметри, сформувати нову гнучку структуру та продовжити існування в умовах прискореного розвитку суспільства.

Державне управління – явище універсальне і однаковою мірою притаманне в усі часи державам світу, тоді як певні типи державно-управлінських систем, а також підходи в теорії та практиці державного управління, не залишаються незмінними, відображаючи зрушення в об’єктах управління та зовнішньому оточенні. В дисертаційному дослідженні виокремлено й охарактеризовано три виразні типи систем державного управління: традиційне, класичне, посткласичне, кожен з яких домінує на певній стадії історичного розвитку суспільства.

З огляду на зазначене стверджується, що з 80-х рр. минулого сторіччя в умовах формування постіндустріального суспільства, нових контурів соціальної архітектоніки почався глобальний реформаторський рух у рамках переходу до посткласичного державного управління. Негативні явища у державному управлінні, що ґрунтується на принципах бюрократії, стимулювали пошук альтернативних шляхів розвитку державно-управлінської системи, адаптованих до кардинально нового стану світосистеми. Вихід із кризи класичного державного управління відбувався шляхом переосмислення науки державного управління на нових теоретико-методологічних засадах.

Проаналізовано новітні тенденції у розвитку теорії державного управління, відображені у концепціях “нового державного менеджменту”, “політичних мереж” та “врядування”. Виявлено, що характерною особливістю сучасного стану науки та практики державного управління є концептуальний та методологічний плюралізм.

Основою концепції нового державного менеджменту, постулати і технології якого були підґрунтям адміністративних реформ у багатьох країнах світу, є широке впровадження ринково орієнтованих механізмів управління суспільним розвитком, зміщення уваги зі структури та процесу управління на його результат. Водночас наголошується на тому, що повсюдне захоплення менеджериалізацією державного управління змінилося останнім часом на більш обережне ставлення до цього управлінського підходу. Його критикують за економічний редукціонізм, ігнорування специфіки публічної сфери, демократичних цінностей та суспільної довіри, а також фундаментальної відмінності між логікою діяльності державних інституцій і логікою ринку.

У концепції політичних мереж робиться акцент на втраті державою провідної ролі в управлінні суспільним життям. На зміну вертикальним ієрархіям приходить мережева організація, що являє собою відносно сталу та впорядковану сукупність рівноправних інтегрованих державних та недержавних утворень, у якій державні інституції розглядаються у ситуації тісної взаємозалежності, координації інтересів і обміну ресурсами з автономними громадськими