LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Трансформація системних характеристик державного управління в умовах глобалізації

системі публічного врядування; переорієнтація з прямого адміністрування на надання послуг населенню; здійснення державними органами “врядування на дистанції”, зосереджуючись на вирішенні ключових проблем, формуванні загальних політико-правових рамок, стимулюванні конструктивної самоорганізації соціальних суб’єктів; визнання ефективності критичним атрибутом державного управління, під яким слід розуміти здатність державних органів налагодити взаємодію з іншими соціальними суб’єктами та їх мережами, досягаючи стійкості та динамічності розвитку системи при мінімальному витрачанні суспільних ресурсів; зосередження діяльності державних органів на створенні умов для взаємоузгодження інтересів і поєднання людських, матеріальних, фінансових та інших ресурсів усіх заінтересованих сторін на всіх рівнях і формування спільної та дієвої управлінської практики через співпрацю, мотивацію, уповноваження, комунікації, переговори і обмін для задоволення суспільних інтересів і потреб.

За результатами дослідження сучасного стану процесу адміністративного реформування в Україні, зважаючи на позитивний досвід його здійснення в інших країнах та аналіз новітніх світових тенденцій розвитку науки державного управління, зроблено висновок, що пропонована концепція публічного врядування має бути покладена в основу затвердженої на законодавчому рівні чіткої та системної стратегії удосконалення вітчизняної системи організації та функціонування державного управління.



ВИСНОВКИ


У дисертації отримано наукові та практичні результати, які в сукупності вирішують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для галузі науки “державне управління”, обґрунтовано особливості трансформації системних характеристик державного управління в умовах глобалізації, розроблено концептуальні засади та практичні рекомендації стосовно напрямів подальшого реформування державно-управлінської системи в Україні. Поставлену у дослідженні мету досягнуто, основні завдання виконано. Відповідно до цього отримані такі результати.

1. Вивчення стану дослідження у вітчизняній та зарубіжній літературі процесів глобалізації в аспекті їх впливу на системні характеристики державного управління виявило різноплановість теоретико-методологічних підходів до проблематики глобальних змін, відсутність конвенціональної, неідеологічної системи поглядів, концепцій, методології для пояснення цього багатовимірного суспільного феномена. Адекватне розуміння впливу глобалізаційних імперативів на характеристики системи державного управління вимагає комплексного, міждисциплінарного аналізу особливостей системної трансформації, уникнення часткових та ситуативних трактувань.

У процесі аналізу встановлено, що в основу розвитку теорії та практики державного управління в сучасних умовах покладено такі новітні концептуальні підходи, як “новий державний менеджмент”, “політичні мережі” та “врядування”. Попри наявні відмінності, зазначені концепції об’єднує спільний погляд на те, що прискорення соціальної еволюції виявляє недоліки класичних адміністративних структур, які перешкоджають адаптації державно-управлінської системи до викликів глобалізації. Розв’язання сучасних проблем суспільного розвитку можливе за умови переходу від бюрократичного патерналізму до стимулювання соціально-конструктивної самоорганізації.

2. У дослідженні визначено, що під глобалізацією розуміється складний, багатогранний процес суспільного розвитку, цілісний у своїй системності, але внутрішньо суперечливий, у результаті якого трансформується просторова організація та динаміка суспільних відносин у напрямі створення транснаціонального інтегрованого середовища з новими рівнями цілісності, взаємозалежності і взаємодії.

Установлено, що сучасний етап еволюції державно-управлінських систем спричинив виникнення нових явищ у сфері державного управління, для визначення яких потрібен відповідний понятійний апарат. У цьому контексті розмежовано і уточнено сутність та зміст понять “державне управління”, “державний менеджмент” (новий державний менеджмент), “врядування”. Вихідною категорією адміністративно-управлінської теорії виступає державне управління, що визначається як цілеспрямований вплив держави (суб’єкта управління) на керований об’єкт (суспільство) та має державно-владний і правовий характер, унаслідок чого виникають управлінські відносини, через які реалізуються численні прямі і зворотні суб’єкт-об’єктні зв’язки з метою досягнення бажаного стану суспільства.

Державний менеджмент (новий державний менеджмент) і врядування розглядаються як сучасні концепції державного управління і як особливий інструментарій адміністративної практики. Державний менеджмент передбачає застосування в діяльності державних органів ринково орієнтованих механізмів управління суспільним розвитком, зокрема конкуренції, маркетизації, консюмеризації, автономізації, розукрупнення, дерегуляції, приватизації. Характерними ознаками концепції врядування є використання ресурсного потенціалу співробітництва усіх суспільних інститутів (державних, приватних, громадських та міжнародних) на локальному, регіональному, національному і глобальному рівнях виходячи з принципів рівноправної участі, партнерства та консенсусу з метою досягнення спільних цілей розвитку.

3. Виявлено ключові чинники впливу глобалізації на державу та її інституції, зокрема: становлення глобальної економіки; загальносвітова інформаційно-комунікаційна революція; розширення інституціалізованих арен політичної мобілізації, що виходять за межі державних кордонів; стимулювання процесу демократизації світової спільноти; зростання ролі та спроможності розмаїтого конгломерату нових суб’єктів влади – недержавних акторів; обмеження територіального суверенітету держав, що все тісніше інтегруються у транснаціональну та субнаціональну спільноту; фундаментальні зміни традиційних соціальних та культурних форм людської активності.

4. Здійснений у процесі дисертаційного дослідження аналіз зарубіжного досвіду свідчить, що у більшості країн проводяться масштабні адміністративні реформи з метою адаптації національних систем державного управління до реалій глобалізації. Виявлено, що попри певні відмінності між країнами у масштабах, темпах і формах змін, загальні напрями удосконалення характеристик державно-управлінських систем передбачають пошук нових підходів у теорії та практиці державного управління, перерозподіл відповідальності за надання якісних послуг між державними органами, приватним сектором та громадянським суспільством, формування механізмів координації та взаємодії у багаторівневій системі координат сучасного державного управління і на цій основі підвищення його ефективності, результативності, гнучкості, а також чутливості до потреб і вимог населення.

5. У роботі з’ясовано, що під багатовимірним впливом глобалізації відбуваються якісні зміни системних характеристик державного управління, зокрема таких його параметрів, як призначення, структурність, функціональність і межа, що окреслює цілісність та відносну відокремленість системи державного управління від зовнішнього середовища. Великою мірою ці зміни зумовлені покращанням комунікацій та розмиванням бар’єрів між компонентами та процесами всередині державно-управлінської системи, а також кордонів, що