LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Угода про визнання вини у сучасному кримінальному процесі: порівняльно-правове дослідження

правозахисній та правоохоронній діяльності в умовах розбудови української демократичної правової держави”- Львів.- 30 квітня 2004 р.

До Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності направлено пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та впровадження скороченого і спрощеного розгляду кримінальних справ на основі угоди про визнання вини, які прийняті до розгляду (лист-відповідь Комітету № 06-19/3-1592 від 29/11/2004).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано сім наукових статей, з яких 5 – у фахових виданнях ВАК України, та тези двох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел та 11 додатків. Загальний обсяг дисертації – 225сторінок (з додатками), обсяг основного тексту – 189, у тому числі список використаних джерел – 276найменувань).


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається ступінь її науково-теоретичної розробленості, мета і завдання, методичні, теоретичні та емпіричні основи; вказується на ступінь наукової розробки теми, визначається наукова новизна отриманих результатів, їх практичне значення, наводяться відомості про апробацію та опублікування основних результатів дослідження.

РОЗДІЛ 1 Сутність, види та юридична природа угоди про визнання винискладається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. Поняття, юридична природа і значення угоди про визнання вини у кримінальному процесівисвітлено поняття, юридичну природу і значення угоди про визнання вини. Автор проводить аналіз поняття та визначення угоди про визнання вини, розглядає загальні засади угоди про визнання вини у порівняльному аспекті, досліджує походження терміну “угода про визнання вини” та проводить порівняння угоди з іншими подібними процедурами, що існують у різних правових системах. Дисертант дає визначення угоди про визнання вини як юридичної домовленості сторін обвинувачення та захисту щодо вирішення кримінальної справи на взаємовигідних умовах – визнання обвинуваченим / підсудним своєї вини в обмін на м’якшу міру покарання, ніж та, що передбачена законом за злочин, у вчиненні якого його обвинувачено. Угода має на меті, з одного боку, пом’якшення покарання обвинуваченого / підсудного, а з іншого – зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальних справах, процесуальне спрощення розгляду справ. Вона є ефективним інститутом кримінального процесу при прискореному розгляді кримінальних справ, передусім при розгляді кримінальних справ про нетяжкі кримінально-карані діяння.

За своєю юридичною природою угода про визнання вини є правовим інститутом, яким визначаються кримінально-процесуальні відносини між обвинувачем, обвинуваченим / підсудним (або його захисником), пов’язані з домовленістю між обвинувачем та обвинуваченим / підсудним стосовно внесення обвинуваченим / підсудним клопотання про визнання вини на розгляд та затвердження судом на основі домовленості щодо кваліфікації діяння, вчиненого обвинуваченим / підсудним, фактичних обставин справи, застосовного покарання, а також компенсування шкоди, заподіяної потерпілому. Клопотання про визнання вини є складовою частиною угоди про визнання вини, на основі якого вирішується кримінальна справа шляхом винесення судом обвинувального вироку.

“Угода” не є класичною цивільно-правовою угодою (правочином), оскільки вона не є обов’язковою для сторін та суду. Її розуміння як правочину перешкоджало б дійсному вільному волевиявленню сторін, гласності та прозорості здійснення кримінального правосуддя.

На особливе значення угоди про визнання вини у кримінальному процесі зарубіжних держав вказує те, що приблизно 90% кримінальних справ у Англії та США розглядаються шляхом її укладання; це свідчить про залежність функціонування систем кримінального правосуддя у Англії та США від кількості вирішення справ на основі угоди. Угода є важливою з точки зору швидкого судового вирішення кримінальних справ з одночасним забезпеченням прав і законних інтересів учасників процесу.

У підрозділі 1.2. “Види угод про визнання вини та етапи їх укладання” автор на основі аналізу теоретичних розробок американських, англійських вчених та вчених інших держав стосовно угоди про визнання вини виділяє та розглядає такі види угод: за етапами провадження у справі, на яких вони укладаються: досудова (“рання”) угода про визнання вини та угода, що укладається вже під час судового розгляду справи; за ступенем прозорості: “явна угода” та “презюмована угода про визнання вини”; за метою угоди: угода про визнання обвинувачення, угода про визнання міри покарання та угода про зменшення обсягу обвинувачення; за обсягом обвинувачення: угода про зменшення обсягу обвинувачення до одного злочину або злочину, що охоплений складом іншого злочину; та угода про зняття інших обвинувачень; за мірою покарання: угода за рекомендацією прокурора щодо певного виду покарання (штраф, умовне покарання тощо) та угода за рекомендацією прокурора щодо пом’якшення покарання (розміру штрафу, тривалості застосовного покарання тощо).

В угоді про визнання вини між обвинувачем та обвинуваченим/підсудним автор виділяє такі стадії укладання угоди про визнання вини: а) первісна згода сторін вступити у переговори щодо угоди про визнання вини; б) погодження сторін щодо фактичних обставин справи; в) кваліфікація злочину згідно з нормами кримінального права; г) визнання обвинуваченим / підсудним відповідних обвинувачень; д) досягнення домовленості про зняття обвинувачення, застосування обвинувачення в меншому обсязі та призначення м’якшого покарання; є) затвердження угоди про визнання вини судом.

У підрозділі 1.3. “Учасники угоди про визнання вини” дисертант визначає процесуальний статус осіб, які беруть безпосередню участь в процесі укладання угоди про визнання вини. Ними можуть бути обвинувачений, його захисник, обвинувач, в деяких випадках суддя або суд, а також потерпілий. Автор зосереджує увагу на недопустимості впливу з боку захисника та обвинувача на підозрюваного / обвинуваченого / підсудного під час формування його рішення стосовно укладання угоди про визнання вини чи невизнання своєї вини. Основними учасниками угоди є обвинувачений та обвинувач / прокурор, які на початковому етапі обговорення угоди про визнання вини висувають взаємовигідні пропозиції, на основі яких буде вирішено, чи матиме місце угода про визнання вини. Обвинувачений і обвинувач також мають право та можливість відмовитися від участі в угоді на будь-якому її етапі.

Аналізуючи законодавство та практику зарубіжних держав, автор привертає увагу до проблем “добровільності” та “розумності” угоди