LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Угоди про працю за трудовим законодавством України

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка









Дуюнова Оксана Миколаївна



УДК 349.22





УГОДИ ПРО ПРАЦЮ ЗА ТРУДОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ






Спеціальність 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення









АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук















КИЇВ – 2004


Дисертацією є рукопис



Робота виконана на кафедрі трудового, земельного і екологічного права

Київського національного університету імені Тараса Шевченка



Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

Безугла Ярослава Іванівна,

Київський університет права, завідувач кафедри

цивільного і трудового права



Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Пилипенко Пилип Данилович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри трудового, аграрного та екологічного права



кандидат юридичних наук,

Зуб Ігор Володимирович,

завідувач відділу з проблем соціального та господарського

законодавства Головного науково-експертного управління

Секретаріату Верховної Ради України



Провідна установа Національний університет внутрішніх справ,

кафедра трудового, аграрного і екологічного права,

Міністерство внутрішніх справ України, м.Харків



Захист відбудеться “ 16 ” квітня 2004 року о 10:00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 в Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, в ауд. 253).



З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).




Автореферат розісланий “_15_” __березня______ 2004 року





Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук, доцент Н.Г. Шукліна



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Конституція України визначила її як демократичну, соціальну державу. А це означає, що наповнюються новим змістом основні права людини й, у першу чергу, право на працю. Законодавство спрямовується на розширення договірної свободи учасників суспільних відносин у сфері застосування праці.

Формування в Україні ринкових відносин викликало принципові зміни в характері трудових відносин і формах їх правового опосередкування. У правових формах реалізації права на працю громадяни знаходять безпосереднє здійснення свого права працювати як наймані працівники (шляхом укладення трудового договору, контракту), бути членами підприємств кооперативного типу й учасниками підприємств корпоративного типу, фермерських господарств, займатися підприємницькою діяльністю, працювати на підставі цивільно-правових договорів або самостійно забезпечувати себе роботою. У зв’язку з цим і виникла необхідність дослідження та більшої конкретизації існуючих форм реалізації права на працю.

Оскільки застосування громадянами здатності до праці на умовах найму за винагороду може ґрунтуватися лише на угоді, виникає необхідність у дослідженні угод про працю як багатоаспектної категорії. Реалізуючи право на працю, особа самостійно вирішує в якій формі буде здійснюватися її трудова діяльність – укладення трудового договору, договору підряду, доручення, авторського договору або іншого цивільно-правового договору, служби в органах внутрішніх справ, в органах Служби безпеки України, вступ до господарського товариства, кооперативу, іншого колективного підприємства як його члена, учасника тощо. Усе це двосторонні юридичні акти, спрямовані на встановлення правовідносин, у межах яких діють суб’єкти відповідного права, для виникнення яких необхідна згода, волевиявлення обох сторін.

Поява в Україні різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання позбавило державу права бути монопольним власником засобів виробництва й відповідно монопольним роботодавцем відносно громадянина. Тепер поряд з працівниками, які працюють за трудовим договором на умовах найму, виникла нова категорія працівників – працівники, які включені у відносини власності з підприємством, організацією. Це члени, учасники підприємств корпоративного й кооперативного типу. Виявлення суттєвих особливостей, а в деяких випадках і розбіжностей у правовому регулюванні трудових правовідносин, підстав виникнення трудових правовідносин зазначених працівників і є до певної міри предметом пошуку, тим більше, що немає єдиного погляду з цих проблем і у вчених-правознавців. Частково у своїх дослідженнях з’ясовували деякі питання зазначених проблем В.В. Глазирін, Т.Ю. Коршунова, В.І. Нікітінський, О.С. Пашков, Л.О. Сироватська, О.Я. Орловський, О.М. Ярошенко, Я.В. Свічкарьова, однак комплексного дослідження угод про працю взагалі й зокрема угод про працю працівників, включених у відносини власності з підприємством, організацією, немає.

Указане зумовлює актуальність даної роботи, яка охоплює комплекс проблем, пов’язаних з визначенням угод про працю як підстави виникнення трудових правовідносин, правових форм реалізації громадянами права на працю, поняттям найманої праці та особливостей угод про працю працівників, включених у відносини власності. Актуальність такого дослідження зумовлюється також відсутністю чіткої наукової концепції щодо різноманітності угод (договорів) із застосування праці, які відображають багатоукладний характер економіки та специфіку застосування праці різних категорій громадян. Деякі питання, пов'язані з поняттям найманої праці, особливостями правового регулювання заробітної плати, відповідальності в підприємствах корпоративного і кооперативного типу, взагалі не піддавалися всебічному науковому дослідженню. Особливої уваги потребує врегулювання розбіжностей, що виникають при одночасному застосуванні термінів і понять, які в сучасних умовах набувають нового змісту й тому вимагають детального аналізу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Соціально-економічне реформування суспільства на перший план поставило завдання створення сучасної національної правової системи, вершину якої становить Конституція України. Саме Основний Закон закріплює право на працю та окреслює механізми його реалізації, створює умови для повного його здійснення, забезпечує свободу трудової діяльності. Для забезпечення цього процесу необхідно створити належну наукову основу, яка стане базисом для успішного здійснення і реалізації галузевих та державних планів і програм у сфері зайнятості населення та розвитку трудового