LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Угоди про працю за трудовим законодавством України

угода про найм праці є тим правовим механізмом, який може встановлювати на відміну від трудового договору як сприятливі, так і невигідні для сторін умови, такі як: тимчасовий характер трудових відносин (строковість контракту), підвищена відповідальність працівника (у тому числі матеріальна), додаткові підстави розірвання договору тощо. Уявляється, що контрактна система найму працівників не отримає масового поширення, оскільки вона створює несталість трудових відносин і в цьому суперечить інтересам працівників.

Другий розділ “Угоди про працю учасників підприємств корпоративного типу і членів підприємств кооперативного типу” складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Правова природа та регулювання угод про працю учасників підприємств корпоративного типу і членів підприємств кооперативного типу (історико-правовий аналіз)” за допомогою історико-правового, порівняльно-правового методів розглянуто правове регулювання праці членів кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), фермерських господарств (ФГ), учасників господарських товариств. Виходячи з вироблених у науці трудового права підходів до розуміння сфери дії трудового законодавства (широкої та вузької), установлено, що норми трудового права мають широку сферу дії, вони регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності й галузевої належності, у тому числі тих працівників, які включені у відносини власності з підприємством, та осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Досліджуючи суперечливість норм Законів України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, “Про фермерське господарство” і ст. 3 КЗпП України, підтверджується поширення ст. 3 КЗпП на трудові відносини в КСП та ФГ наступними аргументами: 1. У період з прийняття основ трудового законодавства СРСР та союзних республік про працю, а після них і КЗпП УРСР 10.12.1971 р. до внесення змін до КЗпП УРСР 20.03.1991 р. праця членів кооперативних організацій та колгоспів регулювалася їх статутами, примірними статутами колгоспу та кооперативу, а також законодавством, що стосувалося цих кооперативних організацій. За цей період не було створено законодавчої бази, яка б автономно регулювала трудові відносини цієї категорії працівників. Примірні статути та законодавство про діяльність цих кооперативних організацій в більшості або дублювали норми КЗпП, або мали відсильний характер до зводу законів. 2. Якщо уявити, що праця членів КСП та ФГ має регулюватися окремим законодавством про ці підприємства та їх статутами, то необхідно було б внести зміни до ст. 3 КЗпП та викласти її в редакції 1971 р. Рівень трудових прав найманих працівників став би значно вищим, ніж у членів цих підприємств. Така ситуація призвела б до запозичення й застосування за аналогією норм трудового права. Свідченням цього є те, що законодавець не скористався правом, наданим у ч. 2 ст. 3 КЗпП і не визначив у законодавстві про КСП та ФГ особливості праці їхніх членів, наприклад, щодо регулювання робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, дисципліни праці тощо. 3. У статуті як локальному нормативно-правовому акті можуть визначатися лише особливості праці членів КСП та ФГ, що відповідає ч. 2 ст. 3 КЗпП України. При цьому гарантії, перераховані в ч. 2 ст. 3 КЗпП, не можуть бути знижені на локальному рівні й надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю. Крім того, Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачає, що основні та інші державні соціальні гарантії встановлюються законами України та є обов’язковими для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. КЗпП України та вищевказаним законом встановлено межі локального правового регулювання трудових відносин членів КСП та ФГ на рівні статутів цих підприємств. Статут не може визначати особливості праці, які встановлюються лише на законодавчому рівні. 4. Праця членів КСП та ФГ породжує настання тих самих наслідків, що й для найманих працівників цих підприємств, а саме: зарахування такої роботи до трудового стажу з внесенням відповідного запису до трудової книжки; підлягання загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню; рівні права з працівниками державних підприємств щодо охорони материнства і дитинства, соціального захисту одиноких громадян і громадян похилого віку, інвалідів, багатодітних сімей та одиноких матерів, ветеранів праці тощо.

На підставі аналізу вітчизняного законодавства, порівняльно-правового аналізу законодавства країн СНД обґрунтовано, що угоди про працю учасників підприємств корпоративного типу та членів підприємств кооперативного типу мають трудоправову природу й регулюються нормами трудового права.

Підрозділ 2.2. “Підстави виникнення трудових правовідносин учасників підприємств корпоративного типу і членів підприємств кооперативного типу” присвячено дослідженню складного фактичного юридичного складу як підстави виникнення трудових правовідносин працівників, включених у відносини власності з підприємством. У підприємствах корпоративного та кооперативного типу трудові відносини учасників, членів цих підприємств, виникають зі складного фактичного юридичного складу, в основу якого покладено установчий договір (договір про спільну діяльність, договір (акт) прийняття до членів). На основі цього договору виникають відносини членства, участі, які доповнюються трудовим договором, що встановлює трудову функцію працівника, умови його праці тощо.

Аналіз юридичного складу, необхідний для виникнення трудових правовідносин в учасників підприємств корпоративного та членів підприємств кооперативного типів, дозволив виділити притаманні йому характерні риси: 1) вступ до учасників підприємства корпоративного та членів підприємств кооперативного типів, також як і укладення трудового договору, грунтується на добровільному волевиявленні самої особи, яка самостійно обирає місце роботи та вид трудової діяльності й на згоді інших таких само осіб утворити таке підприємство або прийняти таку особу до свого складу; 2) вступ до учасників підприємства корпоративного та членів підприємств кооперативного типів разом з трудовим договором утворюють юридичний склад з юридично неоднорідними актами, який є підставою виникнення трудових правовідносин відповідного кола суб`єктів трудового права; 3) вступ до членів підприємства кооперативного типу з обов’язковою трудовою участю завжди має правоутворюючий характер, оскільки акт прийняття до членів тягне за собою (або є підставою, умовою) укладення трудового договору та виникнення трудових правовідносин; 4) вступ до учасників підприємства корпоративного та членів підприємств кооперативного типів як один з елементів юридичного складу не поглинається трудовим договором і не вичерпується в момент укладення трудового договору. Факти-дії, що входять до числа елементів юридичного складу, за своїм характером та зв`язком з іншими елементами породжують самостійні наслідки.

Виділяються деякі відмінності в правовому статусі (положенні) осіб, які працюють за трудовим договором, та працівників, які включені у відносини власності з підприємством.

У підрозділі 2.3. “Особливості порядку укладення та припинення угод про працю в підприємствах