LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Електроніка. Обчислювальна техніка → Формальна модель мови як основа прогресивних інформаційних технологій

формування мовного повідомлення і водночас вона визначається як основа квантування зовнішнього середовища за окремими ситуаціями для його відтворення мовними засобами.

Використання атрибутивного рівня опису складових для більш повного відтворення елементів зовнішнього середовища починається значно пізніше, бо це потребує вже певних процедур абстрагування. Далі відбувається процес опанування певними формами трансформування базової структури. Одночасно починається перехід від монопредикатного повідомлення до поліпредикатного (людина вже опрацьовує різні схеми поєднання окремих монопредикатних структур в межах окремого повідомлення).

Це, по суті, основні етапи опанування граматичного ладу мовної системи (модель становлення та розвитку мови). Але на противагу існуючим суб'єктивним побудовам ця модель спирається вже на об'єктивні орієнтири, що визначаються онтогенезом мови. Отже, даний розділ подає нові важливі вихідні дані для розбудови мовної системи.


Розділ 5. Формальне визначення базової семантико-синтаксичної структури

Даний розділ безпосередньо стосується розбудови моделі мовної організації і пов'язаний з формальним визначенням базової семантико-синтаксичної структури, яка закладається в основу моделі. Це визначення спирається на узагальнене сприйняття мови як найвищої форми відтворення навколишнього середовища. Модель довкілля подається через сукупність об'єктів/суб'єктів, що існують в триєдності часу, простору та дії. Складові середовища пов'язані між собою відношеннями статичними або ж динамічними. Через інформаційну обмеженість органів відчуття людини та, значно більшою мірою - через дискретний та послідовний характер актуалізації мовленнєвої діяльності, відтворення зовнішнього світу відбувається не безперервно, а дискретно.

За дискрету вибирається певний квант (частка) середовища, що, у загальному випадку, визначає окрему ситуацію довкілля; складовими такої ситуації постають об'єкти, суб'єкти, що пов'язані між собою відповідними відношеннями. Можемо подати формальне визначення мовної структури для відтворення опису такої ситуації. Базова семантико-синтаксична структура (SBO) – це двоскладова монопредикатна структура опису довільної ситуації, всі складові якої актуалізовані виключно на атрибутивному рівні їх опису. Таке визначення базової семантико-синтаксичної структури відрізняється від існуючих (а їх, за визначенням Г.В. Колшанського, існує десь близько трьох сотень ) за двома позиціями: по перше, воно заперечує використання словосполучень в межах простого речення, по-друге, це буде максимально повна схема відтворення довільної ситуації, тоді як існуючі граматики просте речення визначають переважно як мінімально-можливу схему опису ситуації.

Для переведення цього визначення на формальний рівень використаємо усталену систему відповідності частин мови окремим категоріям довкілля (чотири частини мови: іменник, дієслово, прикметник та прислівник - вважаються достатніми для опису довільної ситуації зовнішнього середовища, бо займенник та числівник завжди функціонально еквівалентні іменнику, а інші частини мови виконують службові функції).

Якщо умовно позначити суб'єкт через SUBJ, об'єкт через OBJ, дію через MOV, а їх атрибути - відповідно через Attr(Obj), Attr (Mov) та Attr (Attr) і скористатися символікою металінгвістичних формул мов програмування, то отримаємо відповідні вирази для опису окремих складових довільної ситуації.

Компоненти навколишнього середовища (об'єкти, суб'єкти та дію) людина завжди сприймає як деяку цілісність, що часто актуалізується на множині своїх прикмет. Окрема прикмета об'єкта може бути подана у вигляді:


ATTR(OBJ) = Attr(Obj) /Attr(Attr) * Attr(Obj) /Attr(Obj) * Attr(Attr). (1)


Прикмета дії визначатиметься відповідним чином:


ATTR(MOV) =Attr(Mov) /Attr(Attr) * Attr(Mov) /Attr(Mov)*Attr(Attr). (2)


Вирази (1) та (2) подають узагальнену схему опису прикмети дії та об'єкта, які можуть бути реалізовані або виключно на рівні відтворення своїх прикмет Attr(Obj) та Attr(Mov), або з урахуванням засобів подвійної атрибуції Attr(Attr), що використовуються у пре- та постпозиційному варіантах ( складова Attr(Attr) визначає міру або ступінь прикмети Attr(Obj) чи Attr(Mov) ). Повні схеми опису об'єкта, суб'єкта та дії матимуть вже наступний вигляд:


OBJ = OBJ / ATTR(OBJ) * OBJ / OBJ * ATTR(OBJ), (3)


MOV= MOV / ATTR(MOV) * MOV / MOV * ATTR(MOV). (4)


Якщо розкрити можливі схеми формування ATTR(OBJ) та ATTR(MOV), то матимемо всі варіанти опису об'єкта/суб'єкта та дії на атрибутивному рівні


OBJ = OBJ / Attr(Obj) * OBJ / Attr(Attr) * Attr(Obj) * OBJ /

Attr(Obj) * Attr(Attr) * OBJ / OBJ * Attr(Obj) (5)

OBJ * Attr(Attr) * Attr(Obj) /OBJ * Attr(Obj) * Attr(Attr),


MOV = MOV / Attr(Mov) * MOV / Attr(Attr) * Attr(Mov) * MOV /

Attr(Mov) * Attr(Attr) * MOV / MOV * Attr(Mov) / (6)

MOV * Attr(Attr) * Attr(Mov) / MOV * Attr(Mov) * Attr(Attr) .


Якщо ще врахувати, що кожен об'єкт, суб'єкт, дія можуть визначатися на множині своїх прикмет (що часто трапляється в мовній практиці), то загальні схеми опису окремих складових довкілля ще більше ускладнюються


OBJ = OBJ / ATTRі (OBJ), і=1, k)*OBJ / OBJ*(ATTRі (OBJ), і=1, k), (7)


MOV = MOV/(ATTRj(MOV), j=1,l)*MOV/MOV*(ATTRj(MOV), j=1,l). (8)


Отже, вирази (7) та (8) визначаються як узагальнена схема опису складових середовища, і скрізь надалі при використанні мовних засобів ми враховуватимемо цю можливість.

Атомарне речення (за визначенням) - це, перш за все, двоскладова конструкція відтворення довільної ситуації, що поєднує суб'єкт з певним предикатом.


SB0 = SUBJ - Ro - P,(9)


де SB0 – семантико-синтаксична структура атомарного речення , SUBJ - активний суб'єкт/об'єкт, що ініціює використання предиката P, який визначає дію на множині об'єктів/суб'єктів, а Ro - відношення “бути суб'єктом”. Предикат тут використовується в традиційному значенні n - актантної характеристики дії, де кожен актант відтворює ту чи іншу схему зв'язку ядра предиката - предикатора (Pred) з об'єктним оточенням середовища ( це відношення типу “бути об'єктом”, “бути інструментом” тощо). Якщо розкрити n - актантну будову предиката, то структура атомарного речення вже матиме вигляд:


SB0 = SUBJ – Ro - Pred - (Rі*OBJі, і =1, n; rj*OBJj, j=1, m). (10)


Вираз (10) визначає монопредикатну структуру опису окремої ситуації; лише зауважимо, що актанти ( а відповідно до них, і відношення) поділяються на дві частини - предикативну та ситуаційну, що дещо різняться своїм семантичним навантаженням. Якщо перша складова Rі*OBJі визначає сукупність складових, характерних виключно лише для конкретного предикатора Pred, і буде його іманентною