LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Електроніка. Обчислювальна техніка → Формальна модель мови як основа прогресивних інформаційних технологій

характеристикою, то інша - rj*OBJj визначає сукупність зв'язків, що задають просторово-часові, причинно-наслідкові та інші “координати” відтворюваного кванта в навколишньому середовищі (за термінологією Л.Теньєра - це сірконстанти предиката).

У загальному випадку кількість усіх актантів (як предикативних, так і ситуаційних) не може перевищувати граничного значення одночасного сприйняття людиною сукупності прикмет описуваної ситуації, що визначається числом 7 і зумовлюється обмеженнями короткочасної пам'яті людини. Якщо ще врахувати атрибутивний рівень опису об'єктів/суб'єктів, поданих виразами (3), (4) та (1), (2), то отримаємо формальне визначення базової семантико-синтаксичної структури у вигляді

| SB0 = SUBJ-Ro-MOV-(Rі*OBJі, і=1, n; rj*OBJj, j=1,m), де |

| OBJ = OBJ / (ATTRі (OBJ), і = 1, k) * OBJ / |

| OBJ * (ATTRі (OBJ), і = 1, k), |

| MOV = MOV / (ATTRj (MOV), j = 1,l) * MOV / |

| MOV ATTRj (MOV), j = 1, l), | (11)

| ATTR(OBJ) = Attr(Obj) / Attr(Attr) * Attr(Obj) / |

| Attr(Obj) * Attr(Attr), |

| ATTR(MOV) = Attr(Mov) / Attr(Attr) * Attr(Mov) / |

| Attr(Mov) * Attr(Attr), де |

| Ro - відношення "бути суб'єктом", Rі – предикативні |

| відношення, rj - ситуаційні відношення, 1 <= n < = 6, |

| 1<= m <= 4, a m + n= 7,1< = k <= 6, 1 <= l < = 3. |


Сукупні умови (11) відтворюють на формальному рівні будову базової мовної конструкції - атомарного речення. Ці умови визначають лише загальну структуру опису довільної динамічної ситуації довкілля. Проте, реалізація цієї структури у вигляді мовного повідомлення у кожному конкретному випадку визначається актуальним членуванням дійсності та комунікативною інтенцією мовця і приймає той чи інший вигляд (маємо тут на увазі порядок відтворення цієї структури мовними засобами).

Формальне визначення атомарної структури розкриває організацію мовних засобів для відтворення окремої ситуації зовнішнього середовища. Продуктивною вбачається також запропонована графічна інтерпретація базової семантико-синтаксичної структури, що, з одного боку, адекватно відтворює окрему ситуацію довкілля, а з іншого – узагальнює графічну інтерпретацію синтаксичної структури через дерево залежностей та безпосередньо складові. Надалі поряд з формальним поданням базової структури будемо часто користуватися також і її графічним відтворенням. Отож, тепер можемо працювати з формальним або графічним поданням базової структури, послідовно розглядаючи монопредикатний та поліпредикатний рівні організації мовного повідомлення. Монопредикатний рівень структурної організації повідомлення не виходить за межі однієї предикатної структури і включає до свого складу або, власне, атомарне речення, або окремі його трансформації; поліпредикатний рівень охоплює мовні повідомлення, структура яких перевищує обсяг окремої предикатної структури.


Розділ 6. Монопредикатний рівень організації повідомлення

Мовна практика подає багато прикладів організації мовного повідомлення, що структурно відрізняються від базової конструкції SB0 (вираз (11) ). В роботі показано, що такі утворення будуть похідними від структури атомарного речення і вважатимуться її трансформаціями. Трансформуватися може лише частина структури, що охоплює суб'єкт та предикат, за винятком ситуаційних складових - сірконстант. Ці складові визначають положення описуваної ситуації в навколишньому середовищі і лишаються незмінними за будь-яких умов. Отже, видозмін може зазнавати лише структура Subj - Ro - Pred - (Rі * Objі), і=1, n. У цілому, схеми трансформування вихідної структури зумовлюється загальними принципами розвитку мови. Здобувачем проаналізовані найважливіші принципи актуалізації мовної діяльності, що закінчуються поданням аксіоматики мовної організації. Розбудова аксіоматики – це один з найперших та й найважливіших кроків на шляху пізнання та моделювання такої важливої інтелектуальної функції як мовна діяльність.

Трансформування структури атомарного речення відбувається за кількома напрямами; одним з найважливіших - є явище згортання, згідно з яким із повідомлення вилучаються (згортаються) окремі його складові, що однозначно сприймаються як мовцем, так і реципієнтом і через це будуть “надлишковими” (враховуючи принцип економії мовних засобів). Стосовно базової конструкції SB0 явище згортання означатиме вилучення із структури окремих її складових - суб'єкта, предикатора, часом об'єкта. Коли йдеться про згортання предикатора, то це найчастіше стосується квантора існування (проте, у загальному випадку, згортатися можуть як динамічні предикатори, так і статичні). У випадку згортання суб'єкта мова йдеться про якийсь нечітко окреслений суб'єкт, що спричиняє конкретну дію або стан середовища і який може бути визначений із контексту. Іншим продуктивним шляхом трансформування базової структури постає інверсія головного відношення Ro. В роботі аналізуються можливі схеми зміни напрямку цього відношення. Нарешті, розглядаються схеми трансформування структури, що пов'язуються із зміною комунікативного навантаження окремого речення. Це будуть трансформації ствердження, заперечення, порівняння, побажання, або запитання. В роботі всі схеми трансформування розглядаються на формальному рівні (визначаються відповідною формулою) а інтерпретацію отримують на графічному. Тут ми обмежимося лише їх коротеньким переліком; у загальному випадку він лишається відкритим для поповнення.

Подамо у стислому вигляді можливі трансформації базової структури. Зауважимо лише, що, у загальному випадку, кожна трансформація (як окремий тип речення) може бути інваріантною стосовно як атрибутивного рівня, так і використання сірконстант. Трансформації визначаються наявністю/відсутністю окремих складових, напрямком відтворення відношень, конкретним типом предикаторів, та окремими морфологічними маркерами.

Згортання окремих складових базової структури. Продуктивними схемами трансформування базової семантико-синтаксичної структури постають: згортання предикатора існування або довільного предикатора, згортання невизначеного суб'єкта або змістовного, одночасне згортання суб'єкта та предикатора (коли в повідомленні лишається тільки атрибутивний член предикатора). Цікавою уявляється також трансформація, що пов'язана із згортанням об'єкта і подає цілу гаму структур синтаксичних, що визначаються як іменний присудок. Інша схема трансформування пов'язана з явищем згортання статичних предикаторів “бути частиною”, “бути в родинних стосунках”, “займати посаду”, “бути назвою” (щоправда, на монопредикатному рівні це явище використовується рідко).

Явище згортання має різноплановий характер – це по суті певні варіанти використання “неповних речень”, і тут слушно нагадати висловлювання Дж. Ріса, що за кожним таким повідомленням людина вбачає образ “повного речення”, який завжди пропливає в нашій уяві, проте має нечіткі, неокреслені контури. На статус такого “повного речення” іпретендує базова семантико-синтаксична структура, контури якої вже окреслені чітко та однозначно;