LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Загальнонаукове знання → Гуманітаризація науки чи її криза?

О. ГАБОВИЧ

ГУМАНІТАРИЗАЦІЯ НАУКИ ЧИ ЇЇ КРИЗА?

Багато українських учених, здебільшого фізиків, у пресі та у виступах на сесіях Загальних зборів Національної академії наук неодноразово аналізували різні аспекти нашого громадського і наукового життя, так чи інакше пов'язані з нечуваним занепадом донедавна розвиненої науково-освітянської системи. Автор цієї статті розглядає ситуацію, що склалася, у взаємозв'язку багатьох її складових, намагаючись простежити джерела кризи і окреслити шляхи виходу з неї.

Кінець другого тисячоліття виявився несприятливим для розвитку науки у більшості країн світу. Парадоксально, але у розвинених державах це явище, так би мовити, підготовлене попереднім бурхливим розквітом науки і промисловості: можна спочивати на лаврах, залишивши на сторожі здобутків людства маленьку купку допитливих і немеркантильних людей. Решта ж наукою не цікавиться.

Так, у США, а саме в штаті Канзас, заборонено викладання еволюційного вчення Дарвіна як такого, що суперечить біблійним догмам. Процвітає боротьба за визнання особливої жіночої науки, на відміну від традиційної, чоловічої, як вважають суфражистки. У рамках феміністичних концепцій пропагується безглузде протистояння стереотипів на основі X- та Y-хромосом, таврується «Principia Mathematica» Ісаака Ньютона як «підручник гвалтування». Неефективність викладання серйозних предметів у сучасній американській школі загальновідома і чималою мірою призвела до сумного факту: студентство природничих факультетів складається майже виключно з вихідців з Азії.

У Росії теж спостерігаємо ренесанс двох несумісних між собою, але однаково ворожих науці, систем мислення та громадської поведінки: релігійної (з елементами юродства та фальшивого святенництва) і магічної. До речі, російські адепти «старої» (православної) та «нової» (фактично язичницької) віри спираються майже виключно на гуманітарну інтелігенцію, яка була оплотом і більшовицького віровчення. Так само, як і в Україні, там до останнього часу спостерігався спад промислового виробництва, триває процес еміграції вчених-природознавців за кордон, зменшилася на порядки кількість книжок з фізики, хімії, математики.

Доходить до того, що з екранів загальноросійських телеканалів пропагують фантастичні марення, над якими сміялися б навіть у вікторіанській Англії чи бісмарківській Німеччині. Якось довелося спостерігати діалог між режисером Максимовим і гостем, котрого відрекомендували як доктора геології. Так от, цей доктор, не вагаючись, стверджував, що в середині Землі є багатогранник, який випинається вершинами у деяких святих місцях. Звичайно, найсвятіше місце — це … правильно, Кремль, центр Світу. А в грудні 2000 року вже українське радіо передавало діалог захопленого журналіста з іншим знавцем усіх наук та мистецтв. Цей добродій примістив у центр Всесвіту … правильно, Київ. (Ніколи не поступимося знахабнілим сусідам!) З його пишномовних монологів слухачі могли дізнатися, що Кий (знавець запевняв, що треба говорити: «Кій») — це галактичний, а не дніпровський (як випливає із стародавніх джерел) перевізник. Виникає запитання: а в яких школах навчалися ці спритні хлопці-близнюки з братніх країн?

Проте рівень викладання у великих містах Росії, зокрема Москві, все ж не впав так низько, як у нас, в Україні. Не повністю було знищено оборонну промисловість, яка потребує випускників технічних вузів. Є певні симптоми майбутнього одужання і в російській академічній науці, де зарплата у кілька разів вища за нашу, принаймні була такою до недавнього підвищення окладів нашим науковцям, якого вони ще не відчули. Держава там матеріально підтримує наукові відрядження за кордон, зокрема до таких географічно далеких країн, як Японії, Індії чи США. Причому росіяни допомагають і здібній молоді, і зрілим ученим, не обмежуючись підтримкою тих, хто вже підкорив академічний Олімп.

Не варто також надто гаряче співчувати і Сполученим Штатам Америки. Маючи величезний профіцит бюджету, вони просто купують учених за кордоном, забезпечуючи свою інтелектуальну першість (хоча сьогодні вона і не така значна, як ще 30 років тому). Серед майбутніх лідерів американської науки багато українських хлопців і дівчат, виштовхнутих з батьківщини умовами життя і праці або труднощами здобуття освіти.

Росія і США — це держави, які претендують на перші ролі. Україна ж не претендує і ніколи не претендуватиме на місце навіть у другому ешелоні світової спільноти, всупереч тому, що віщували оракули часів перебудови. Та це зовсім не означає, що можна відмовитися від усіх здобутків, чи то залишків, минулої доби європейського Просвітництва. Провінційна європейська країна має бути гідною історичних і наукових традицій культурного, всебічно розвиненого континенту — матері сучасної цивілізації. За приклад для України можна взяти маленьку Швейцарію, яка протягом десятиліть утримує світову першість у розвитку фізики та має найефективнішу в світі систему освіти. Варто було б також використати досвід братньої Польщі, яка зберегла наукові установи, прошарок допитливих, патріотично налаштованих студентів і мудрих професорів, здатних розумовою працею заробити собі не тільки на шматок хліба із салом і турецькі штани. До того ж, польська влада фінансує поїздки своїх учених на закордонні конференції. За кількістю учасників різних симпозіумів Польща майже завжди перекриває сумарний «внесок» усіх країн СНД, хоча делегати від останніх часто-густо отримують фінансування від заможних оргкомітетів.

Втім, полишимо спостереження за сусідами і замислимося над власними реаліями, над становищем освіти і науки, які зараз об'єднані в одне велике та найбідніше міністерство.

Якщо невпинне зростання цін на комунальні послуги і товари викликає обурення у кожного пересічного громадянина України, то знищення вітчизняної науки та освіти так званих простих людей не хвилює. Та й серед представників влади наука не в моді, на відміну від фуршетів, презентацій і номінацій. Майже всі верстви населення не бачать сенсу в розвиткові науки, наукоємних виробництв, атеїстичних за своєю суттю шкільних природничих знань. Ці люди не можуть збагнути, що тільки наука може врятувати країну в умовах економічної та демографічної кризи, які катастрофічно збіглися.

Незважаючи на спад народжуваності в Україні, у нас де-не-де ще трапляються діти, які своєю надокучливою присутністю завдають багато клопоту поважним державним службовцям. Діти не тільки хочуть їсти, а й сподіваються отримати освіту за рахунок