LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Загальнонаукове знання → Безпека життєдіяльності людини в педагогічній спадщині українських просвітителів (кінця ХІХ - початку ХХ століття)

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка






Герман Наталія Володимирівна



УДК 370.1 (091.2) (477)








Безпека життєдіяльності людини в педагогічній спадщині українських просвітителів

(кінця ХІХ – початку ХХ століття)







13.00.01 – Загальна педагогіка та історія педагогіки





АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук






Київ - 2000


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Рівненському інституті слов'янознавства Київського інституту “Слов'янський університет”.


Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Постоловський Руслан Михайлович,

Рівненський державний гуманітарний університет,

ректор, м.Рівне.


Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

МАЙБОРОДА Василь Каленикович,

Українська академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедрою управління освітою, м.Київ.


кандидат психологічних наук, доцент

КОРНІЄНКО Олексій Васильович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри психодіагностики та медичної психології, м.Київ.


Провідна установа: Волинський державний університет імені Лесі Українки,

кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Луцьк.

Захист відбудеться 23.12.2000 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.16 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою м.Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.314.


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01017 м.Київ, вул. Володимирська 58, к.10).

Автореферат розісланий 20.11. 2000 року.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Корнєв М.Н.



Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження зумовлюється загальними процесами національно-культурного відродження України, що відбуваються на сучасному етапі в умовах гострої ідеологічної боротьби, економічної кризи, невизначеності перспектив майбутнього, з одного боку, і пошуків можливостей побудови демократичної, суверенної держави – з другого. Останніми роками зростають глибокі соціальні суперечності, безробіття, збіднілість значної частини населення, ломка традиційної системи освіти і виховання. Змінюються форми власності, принципи державного управління, що в свою чергу впливає на структуру суспільства, характер суспільних відносин, соціальну сферу життєдіяльності людини. Відбуваються активні пошуки нової парадигми освіти, що знайшло відображення у Концепції національного виховання, розробленої на перспективу, де передбачено вирішення найрізноманітніших аспектів формування кожної дитини, як “унікальної особистості”. Одне з важливих місць у даній Концепції відведено проблемам безпеки життя і діяльності підростаючого покоління. Враховуючи важливість даної проблеми, групою авторів за дорученням Міністерства освіти України (В.О.Кузнецов, В.А.Лук'янчиков, Н.В.Малишева, В.В.Мухін та ін.) розроблено проект Концепції освіти в напрямі “Безпека життя і діяльності людини”, що викликано сучасним незадовільним станом безпеки людей в Україні.

Безпека життєдіяльності людини – багатоаспектна проблема і вирішити її можна буде, якщо здійснювати підготовку самої людини до готовності її забезпечення ще з дитинства, що ставить перед освітою таке важливе завдання як підготовка у цьому напрямі педагогічних кадрів. Відсутність на даному етапі чітко визначених принципів організації такої роботи у вузах, підходів до підбору самого дидактичного матеріалу, вибору ефективних форм і методів роботи з майбутніми вчителями спонукає як науковців, так і педагогів-практиків звертатися до історичного досвіду, адже питання безпеки життя і діяльності людини завжди були серед тих, що привертали до себе увагу мислителів, практичних діячів.

Особливий інтерес вони викликали в другій половині ХІХ та на початку ХХ століття. Зазначений період, як і сучасний, характеризувався ломкою традиційних виробничих процесів, форм життєдіяльності людини, суспільних відносин. Швидко мінявся світогляд людей, їх ціннісні орієнтири, система цінностей, ідеали. Серед багатьох проблем освітньо-виховного характеру педагогічну громадськість хвилювали і питання безпеки життєдіяльності людини - її фізичного і морального здоров'я, умов життя і праці, соціальної рівності. Ці проблеми знайшли своє відображення не лише у суто педагогічних працях видатних педагогів світового значення (О.Декролі, Дж.Дьюї, Г.Кершенштейнер, Г.Лай, Е.Мейман та ін.), вітчизняних педагогів (К.Вентцель, М.Корф, П.Лесгафт, М.І.Пирогов та ін.), але і в педагогічних поглядах таких українських просвітителів як П.А.Грабовський, М.М.Коцюбинський, Л.Українка, І.Я.Франко, та інших.

Аналіз історико-педагогічної та методичної літератури, присвяченої дослідженню літературно-педагогічної спадщини цих та інших українських просвітителів кінця ХІХ – початку ХХ століття, показав, що проблеми, які сьогодні ми відносимо до безпеки життєдіяльності людини, вони розглядали у взаємозв'язку із загальними історичними процесами - змінами в економічному, політичному, загальнокультурному розвитку держави (М.С.Гриценко, Н.П.Калениченко, Ф.Ф.Корольов, С.А.Литвинов, О.Р.Мазуркевич, Ф.Г.Паначин, В.З.Смаль та ін.). Цим до певної міри пояснюється той факт, що переважна більшість дослідників приділяли увагу вивченню життєвого і творчого шляху цих видатних українських просвітителів, аналізу їх світоглядських позицій (І.І.Бас, В.О.Безпальчий, Н.М.Гаєвська, І.П.Головаха, Г.В.Бондаренко, М.Б.Євтух, П.О.Загороднюк, В.М.Поважна та ін.), виявленню найбільш ефективних форм і методів вивчення їх творчості у школі і характеристиці основної тематики літературних творів (О.І.Білецький, М.П.Гуменюк, Н.І.Заверталюк, Н.П.Калениченко, В.О.Лоєвська, О.Р.Мазуркевич, В.Я.Неділько, М.І.Походзіло, В.З.Смаль, Г.Ф.Семенюк, І.В.Шиманська та ін.).

Спеціальні дослідження, які розкрили б особливості становлення вітчизняної концепції безпеки життєдіяльності людини у літературно-педагогічних працях українських просвітителів не проводилися.

Отже, недостатня дослідженість проблеми та її особлива актуальність для даного часу зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - “Безпека життєдіяльності людини в педагогічній спадщині українських просвітителів (кінця ХІХ – початку ХХ століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Рівненського інституту слов'янознавства Київського інституту “Слов'янський університет”. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки інституту слов'янознавства при розроблені теми: