LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Загальнонаукове знання → Важелі екологічно безпечної політики (Розробка алгоритму комплексного аналізу соціально-економічних систем)

Є. БУРАВЛЬОВ, В. СТОГНІЙ

ВАЖЕЛІ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОЇ ПОЛІТИКИ

РОЗРОБКА АЛГОРИТМУ КОМПЛЕКСНОГО АНАЛІЗУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Третє тисячоліття зустріло людство цілою низкою загроз. Їх першоджерелами стали незбалансовані соціально-політичні, економічні та екологічні процеси. Зростає зовнішній дестабілізуючий тиск на суспільство, який є наслідком складних явищ, що відбуваються у світі. Утворився тугий вузол проблем, більшість яких мають рукотворну природу. Саме шляхи їх радикального розв'язання і обговорювалися на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, що відбувся у вересні цього року в Йоганнесбурзі. Фактично йшлося про розробку механізмів забезпечення сталого розвитку. А запропонувати їх покликані передусім учені. Першим кроком до вироблення цих механізмів має стати комплексний аналіз соціально-економічних систем на основі принципів загальної теорії систем.

Після розпаду СРСР порушився наближений до рівноваги (квазірівноважний) стан двополюсної світової системи. Структурні перетворення політико-економічного поля Східної Європи стимулювали еволюційний розвиток структури Європейського Союзу та НАТО. Втім, соціально-економічні та політичні координати союзників по НАТО (США і Західної Європи) від самого початку заснування блоку не були однаковими. А тепер, внаслідок бурхливих політичних та економічних процесів, одночасно відбуваються дистанціювання союзників і подальша деструктуризація світового політико-економічного простору. Результатом цього є зростаюча роль Китаю, Японії, Індії, Пакистану. Разом з тим Західна Європа стає центром тяжіння для нових європейських держав. Світове політико-економічне поле сьогодні перебуває у стадії перебудови, що збільшує ризики виникнення кризових ситуацій.

На загальному тлі цих тенденцій наш державний соціально-політичний та економічний простір також зазнає істотних змін. Тривають процеси перерозподілу власності поза межами правового поля, причому соціальні трансформації у суспільстві відбуваються у різних економічних площинах (розшарування на бідних і багатих), катастрофічно погіршується стан довкілля тощо. Усе це стимулює підвищення політичної активності громадян, що підтвердила, зокрема, виборча кампанія до Верховної Ради України.

Останнім часом наші політики досить часто (і не безпідставно) вказують на можливість виникнення в країні (орієнтовно у 2005 р.) системної кризи. При цьому привертається увага до цілого ряду дуже різних за своєю природою проблем. Ідеться передусім про критичну зношеність технологічного обладнання (зокрема у таких базових галузях, як паливно-енергетичний комплекс, металургія, машинобудування), інженерних споруд (мостів, гребель, транспортних магістралей, включаючи трубопровідний транспорт, а також водогонів, каналізаційних мереж тощо), про руйнацію науково-технологічного потенціалу, загострення всього комплексу господарських і соціальних проблем.

Тобто коло нагальних завдань, які стоять перед нашим суспільством, надзвичайно широке. І це є однією з причин того, що досі чітко не окреслені першочергові з них. Водночас відсутність ефективних методів і засобів визначення пріоритетів стримує їх вирішення. Тому й постало завдання — розробити алгоритм комплексного аналізу соціально-економічних систем на основі принципів загальної теорії систем. Такий аналіз покликаний стати важливим етапом на шляху усунення або істотного зменшення ризиків виникнення в країні кризових явищ.

СКЛАДОВІ МОНІТОРИНГУ

Аналіз стану вітчизняної державної системи слід розпочинати з оцінки головних її складових — політичних, соціально-економічних та природно-ресурсних характеристик. Важливо визначити найбільш прийнятні заходи, здатні забезпечити ефективні рішення. Усе це вкладається в поняття соціально-економічного, політичного та природно-ресурсного моніторингу.

Моніторинг політичної сфери. Після одинадцяти років наполегливої праці над створенням нормативно-правового поля для суспільного розвитку катастрофічне загострення в державі всього комплексу кризових явищ може здатися дещо парадоксальним. Але, на жаль, нестабільність і справді характеризує все політичне життя країни. Відбувається перманентна структуризація та деструктуризація політичних сил. Скажімо, у Верховній Раді більшість формується ситуативно. Як наслідок — часті зміни Кабінету Міністрів, відсутність програми розвитку держави на тривалу перспективу тощо. Нестабільність спричиняється й тим, що політичні зміни відбуваються не за програмними принципами, а мають здебільшого економічно-клановий характер.

Звести до мінімуму надзвичайні ситуації у політичній практиці вдасться лише тоді, коли основним критерієм оцінки політичного діяча чи партії стане послідовність у реалізації ключових завдань державотворчого процесу, у ставленні до власності на землю та природних ресурсів, до співвідношення між державною і приватною власністю, до реалізації соціальної та екологічної політики, до принципів формування Державного бюджету. Такий підхід має автоматично забезпечити ту більшість у Верховній Раді, що об'єднає партії, групи і окремих депутатів на зазначених позиціях. Саме ця більшість підтримуватиме уряд, який безкомпромісно реалізовуватиме програмні принципи парламентської більшості.

Моніторинг економічної сфери. Загалом економіка нашої держави характеризується дуже низьким коефіцієнтом корисної дії, тобто низькою продуктивністю праці та надвисокою енерго- і матеріалоємністю валового внутрішнього продукту (ВВП). Деякому зростанню ВВП останнім часом сприяла певна легалізація незначної частки тіньових матеріально-фінансових потоків. Але це не свідчить про загальну стабілізацію економіки. Позитивні зміни відбуваються переважно в енерго- та ресурсоємних секторах. Однак на фоні довготривалої кризи в енергетичному секторі, постійних проблем з розрахунками за енергію та енергоносії зростання виробництва тільки поглиблюватиме кризовий стан в енергетиці й економіці в цілому (адже частка паливно-енергетичного комплексу в економіці держави — майже 52 %). Критерієм, що визначає стан кризовості економіки, є співвідношення між ВВП і зовнішнім боргом (міжнародним фінансовим організаціям) та внутрішнім (населенню країни).

Деякі приклади надзвичайних ситуацій (НС) в економічно-політичній сфері, спричинених як внутрішніми, так і зовнішніми факторами, та можливі механізми їх розвитку наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Види та механiзми розвитку надзвичайних ситуацiй економiчно-полiтичного спрямування Вид НС Механiзми використання НС
Економiчна блокада — вид економiчної «зброї», що передбачає максимально обґрунтовану iзоляцiю. Використовується як окремо, так i разом з iншими засобами впливу чи примусу (воєннi, полiтичнi, торговельнi i безпосередньо економiчнi iнструменти).
Економiчний диктат — використання залежностi країни вiд постачання певних видiв ресурсiв. Застосовується, коли вiдсутнi певнi види ресурсiв — власнi або iмпортованi.
Економiчний розбаланс — штучне загострення суперечностей i трансформацiя їх у локальнi конфлiкти i протистояння регiонiв. «Грають» на iснуючiй у країнi соцiально-полiтичнiй та економiчнiй напруженостi, що штучно посилює її, пiднiмаючи вище критичної межi.
Економiчна експансiя — вплив на соцiально-економiчну