LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Загальнонаукове знання → Видатний вчений, освітянин, громадський діяч

О. КОВАЛЕВСЬКА

ВИДАТНИЙ ВЧЕНИЙ, ОСВІТЯНИН, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ

24 травня — 180 років від дня народження І. В. Вернадського

«Це була, безперечно, прекрасна людина. Він був дуже гарячий і запальний, особливо в молодості, але був людиною ясного розуму, чудово ніжної, м'якої душі; йому бракувало тільки сили і наполегливості в характері, і цей недолік мав на нього великий вплив», — так писав про свого батька — Івана Васильовича Вернадського — наш видатний співвітчизник, славетний природознавець В. І. Вернадський.

Велична постать В.І. Вернадського традиційно перебуває в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних дослідників. Проте в цій родині було ще чимало непересічних особистостей, життя і творча діяльність яких гідна ретельного вивчення. Зокрема, велику наукову спадщину залишив після себе І. В. Вернадський (1821—1884) — педагог, вчений-економіст, фахівець у галузі цивільного і фінансового права, відомий громадський діяч.

Іван Васильович народився 24 травня 1821 р. (за старим стилем) у Києві в родині статського радника, кавалера імператорських орденів Василя Івановича Вернадського.

Існує кілька версій щодо історії родоводу Вернадських. Згідно з першою, його пращури прийшли у Запоріжжя з Італії або Мальти, про що свідчить корінь прізвища (Vernasca, Vernazzi, Verna). А професор М. О. Максимович, знавець минувшини України, висловив думку, що пращури Вернадських мають литовське походження 1.

Принаймні за сімейною легендою, ще за часів визвольної війни українського народу на чолі з Б. Хмельницьким литовський шляхтич Верна перейшов на бік козаків і разом з ними боровся проти польської шляхти. Вважається, що саме цей Верна, який згодом був схоплений та страчений поляками, і започаткував рід Вернадських.

У 1775 р. після скасування Катериною ІІ Запорізької Січі, один з нащадків Верни — Іван Никифорович Вернацький — втік до великого селища Церковщини Березнинсько го повіту Чернігівського намісництва, де став священиком. Його старший син Василь, майбутній батько Івана Васильовича, закінчив медичний факультет університету і працював фельдшером. Брав участь у воєнній кампанії 1799 р. — славнозвісному поході на чолі з Олександром Суворовим до Італії, згодом потрапив у полон до французів. При цьому трапилася дивовижна подія: за те, що лікар Вернацький однаково уважно ставився як до російських, так і до французьких поранених, Наполеон І нагородив його орденом Почесного легіону.

Василь Іванович повернувся до Росії у травні 1800 р. на чолі шпиталю з 1000 чоловік. Незабаром Василь Іванович вступив до Московської медичної академії, а по її закінченні служив військовим лікарем у різних полках та госпіталях. Згодом одружився з Катериною Яківною Короленко (1781—1884), родина якої теж походила з малоросійської шляхти. Подружжя оселилося у Києві, де 24 травня 1821 р. у них народився син Іван.

Спочатку освітою юнака займався Федір Спиридонович Шимкевич (1802—1843) — філолог, вихованець Київської духовної академії, відомий як автор «Корнеслова русского языка, сравненного со всеми главными славянскими наречиями и 22 иностранными языками», надрукованого у 1842 р., за що був нагороджений Демидовською премією. У 10 років Іван вступає до вищого відділення Київського повітового духовного училища, потім стає «вільноприходящим» учнем 3-го класу І-ї Київської гімназії. Невдовзі за успіхи у навчанні його зараховують на казенний кошт до Благородного пансіону, відкритого при І-й гімназії.

30 вересня 1837 р., з дозволу попечителя Київського навчального округу, не скінчивши повного курсу гімназії, який включав тоді сім класів, Іван Вернадський достроково складає іспити до Університету Св. Володимира. І його приймають до Інституту казеннокоштних студентів на І відділення філософського факультету.

В університеті він навчається вельми успішно. Зокрема, одержує золоту медаль за працю під назвою «Изложить и критически рассмотреть замечательные мнения народов и мыслителей о состоянии человеческих душ за гробом»2 . Інший його студентський твір («О полонизмах в русском языке») проф. М.О.Максимович — перший ректор Університету Св. Володимира — пропонує надрукувати та розіслати по училищах округу 3.

У 1841 р. Іван Вернадський закінчує університет Св. Володимира із ступенем кандидата філософії і одержує призначення до Кам'янець-Подільської губернської гімназії на посаду старшого вчителя російської словесності.

Через рік його переводять до ІІ-ї Київської гімназії на таку ж посаду. Крім цього, він ще виконував обов'язки секретаря педагогічної ради.

Згідно із Статутом 1842 р. в Університеті Св. Володимира з'явилися нові кафедри. Серед них була і кафедра політичної економії і статистики, котра залишалася вакантною аж до 1846 року.

Для заміщення вакантних посад науковцями існувала практика їх відрядження за кордон з метою поповнення знань та набуття досвіду. Відділення філософського факультету прийняло рішення щодо підготовки викладача на заміщення вакантної посади професора політичної економії і статистики. Своїм кандидатом Рада факультету обрала вчителя ІІ Київської гімназії Івана Васильовича Вернадського.

Для вдосконалення в галузі філософії, історії, права, політичної економії і статистики та інших наук його відрядили на три роки до Берліна, Гейдельберга та інших міст Німеччини, Франції, Бельгії, Голландії, Англії, Швейцарії та Італії. Так волею долі Іван Васильович став економістом.

Під час трирічного перебування за кордоном він відвідував лекції відомих берлінських професорів, оволодіваючи знаннями з економіки, статистики, філософії, історії та політичних наук, теології тощо.

У Парижі він уважно стежив за читаннями видатного фахівця з політичної економії Ж.Бланки, економіста Мішеля Шевальє тощо, відвідував економічні дебати.

В Англії молодий науковець займався не стільки теорією науки, скільки суспільно-державною її стороною. Він знайомився з економічними установами, вивчав систему законів про бідних, відвідував робочі будинки (workhouses), аналізував стан англійської промисловості і торгівлі. Саме в цей період визначилося коло його