LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Історія. Історичні науки → Національні громади Львова XVI - XVIII ст. (соціально-правові взаємини)

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ ІВАНА КРИП’ЯКЕВИЧА

ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА






Капраль Мирон Миколайович



УДК 94:364.46:340(091)(477.83-25)“15/17”



НАЦІОНАЛЬНІ ГРОМАДИ ЛЬВОВА XVI–XVIII ст.

(СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ ВЗАЄМИНИ)



07.00.01. – Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук





















Львів, 2004

Дисертацією є монографія

Робота виконана на кафедрі давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Львівського національного університеті імені Івана Франка

Науковий консультант: доктор історичних наук, проф. Дашкевич Ярослав Романович,

заступник директора Інституту української

археографії та джерелознавства

ім. М. С. Грушевського НАН України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Яковенко Наталя Миколаївна,

завідувач кафедри історії Національного університету

“Києво-Могилянська академія”


доктор історичних наук, професор

Швидько Ганна Кирилівна, професор кафедри

історії та політичної теорії Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ)


доктор історичних наук, професор

Войтович Леонтій Вікторович,

заступник голови Миколаївської районної ради

народних депутатів

Провідна установа: Інститут історії України НАН України (м. Київ)

Захист відбудеться “ 10 ” лютого 2004 р. об 15.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01. по захисту докторських дисертацій в Інституті українознавства імені І. Крип’якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України (79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України

Автореферат розісланий 31 грудня 2003 р.


Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук Патер І. Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми визначається потребою системно дослідити взаємини національних громад в ранньомодерному Львові – як одному з найбільших міських центрів України. Національна проблематика стала дуже популярною серед сучасних українських учених. Однак у цих дослідженнях міжнаціональні відносини здебільшого досліджуються у теоретичному ракурсі. У багатьох розвідках опущено період XVI–XVIII ст., водночас часто постулюється відсутність в українців національного самоусвідомлення в цю епоху або, принаймні, – його обмежений характер. Окрім природного питання про рівень національної свідомості українців та інших громад у визначеному місті Львові в конкретний історичний час XVI–XVIII ст., виникло припущення про вплив на цю свідомість інтенсивних контактів різноманітного етнічного та конфесійного середовища, яке склалося у Львові та західному регіоні України загалом.

Автори багатьох підручників і синтетичних курсів з історії України часто “забували” про роль міст та міського населення. У дослідженнях з історії України новочасного періоду, написаних істориками-народниками, найбільше йшлося про козацтво та Хмельниччину; в представників державницької школи, натомість, найпопулярнішими були сюжети про шляхту та духівництво, а в радянських істориків чи не в кожній праці згадувалося, доречно і недоречно, селянство: “селянські повстання”, “селянсько-козацьке військо” тощо. Якщо ж деякі історики (В. Антонович, М. Грушевський та ін.) і зупинялися над міськими проблемами, то українське місто, здебільшого, бачилося в чорних барвах історичної ретроспективи. Відповіді багатьох дослідників, чому так “песимістично” складалися національні взаємини в містах України (передовсім, у контексті зовнішніх чинників, що випливали з факту української бездержавності), не виглядали до кінця переконливими та вичерпними.

Об’єктом дослідження є національні громади українців, поляків, вірменів та євреїв Львова XVI–XVIII ст., а предметом – їхні національні стосунки в правовому, соціальному та демографічному вимірах.

Хронологічні рамки. Нижньою хронологічною межею праці окреслено період кінця XV – початку XVI ст., коли національне життя у місті ввійшло в активну стадію, а латентні конфлікти між громадами виявилися у формі правових суперечок. За верхню хронологічну межу взято кінець XVIII ст. – період повної зміни правових умов існування національних громад після входження Львова та Галичини до складу Австрійської монархії.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму та об’єктивності. У дослідженні залучено історико-генетичний, порівняльно-історичний, проблемно-тематичний, історико-правовий, картографічний, демографічний, соціотопографічний методи.

Метою і завданням дослідження є простежити на основі залучення широкої репрезентативної джерельної бази та осмислення історіографічного доробку попередників процес взаємин національних громад Львова XVI–
XVIII ст. в соціально-правовому ракурсі, докладно проаналізувавши вплив на них таких факторів та чинників:

1. Надання привілеїв королів та володарів міста впродовж XIV–XVIII ст., що стали формально-правовою підвалиною для існування та функціонування всіх національних громад Львова.

2. Реальне впровадження в життя королівських надань; з’ясувати причини, чому вони залишалися на папері, а королівські мандати та розпорядження не виконувалися.

3. Правові стосунки та взаємини різних національних громад в хронологічний послідовності з наголосом на періоди конфліктних загострень та мирного безконфліктного співіснування.

4. Етнічний склад та кількість населення Львова у XV–XVIII ст., що змінювалися під впливом різноманітних факторів політичного та економічного життя.

5. Міграція до міста та райони проживання національних громад; політика міської влади з регулювання потоків прибульців до міста та заселення міської території.

6. Форми асиміляції (суспільне просування, змішані шлюби, релігійні конверсії), її вплив на існування та взаємини етнічних груп та національних громад Львова XVІ–XVIII ст.

Наукова новизна дослідження полягає в концептуальній постановці та комплексному дослідженні проблем соціально-правових взаємин національних громад Львова XVІ–XVIII ст. У дисертації обумовлюється доцільність вживання терміну “національна громада” у кореляції до терміну “етнічна група”, важливість врахування правового чинника у троїстому визначенні “етно-конфесійно-правова громада”.

У роботі вперше в історіографії проаналізовано широкий комплекс королівських надань – привілеїв, визначено їхню видову специфіку та їхній вплив на інституювання національних громад Львова. Правове становище аналізується не тільки у статичному, а й динамічному аспекті: як конкретно історично виконувалися привілеї для різних національних громад.

Відносини польського магістрату, руських (українських), вірменських, єврейських старших, які керували й представляли інтереси своїх громад, висвітлюються у комбінованому аналізі правових колізій, судових суперечок, економічної конкуренції, й таким чином складається повноцінний історичний зріз їхніх стосунків. На взаємини у Львові мали значний вплив і зовнішні чинники, на які вказується в дослідженні: слабкість міщанського стану в Речі Посполитій, ідеологія шляхетського “сарматського” народу, де не було місця міщанам, неміч королівської влади, яка не могла реально впливати на виконання її судових рішень.

У дисертації дослідження правових ракурсів взаємин поєднується з демографічним та соціотопографічним вивченням населення Львова. На підставі великої кількості масових фінансових джерел визначається чисельність населення всього Львова та в розрізі різних національних громад упродовж XV–XVIII ст., райони переважного проживання українців, вірменів та євреїв; вплив мішаного проживання на посилення