LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Історія. Історичні науки → Аграрна реформа П.А.Столипіна та ії здійснення в Україні (1906 - 1914 рр.)

Одеський національний університет імені І.І.Мечникова

ІГНАТОВА

ЛЮДМИЛА РУСЛАНІВНА

УДК 94/99 (477) "19" – 332.01.021.8:63

АГРАРНА РЕФОРМА П.А.СТОЛИПІНА ТА ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ В УКРАЇНІ

(1906-1914 РР.)

Спеціальність 07.00.01 історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Одеса – 2002


Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії Національного технічного університету України "КПІ"

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Сторчило Вячеслав Семенович,

кафедра історії НТУУ "КПІ"

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Горбань Юрій Андрійович,

зав.кафедри української історії та етнополітики

Київського Національного університету

імені Тараса Шевченка


кандидат історичних наук, доцент

Лабур Володимир Олександрович

доцент кафедри політичних наук

Київського національного університету

будівництва і архітектури

Провідна установа: Інститут історії України Національної академії

наук України, відділ історії України ХІХ –

початку ХХ ст.

Захист відбудеться "11"_вересня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 в Одеському національному університеті ім.І.І.Мечникова за адресою: 65057, м.Одеса, вул.Щепкіна, 12, ауд.9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова за адресою: 65100, м.Одеса, вул.Преображенська, 24.

Автореферат розісланий "10"__липня _ 2002 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Лозовський А.К.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. Доцільність наукового дослідження процесу аграрного реформування на початку ХХ століття в історичному минулому українського суспільства обумовлена сучасними проблемами творення української національної держави, соціальної організації суспільства, його демократизації та гуманізації, економічного відродження країни. Як і в минулому, нині зростає роль аграрного сектору в економічному житті суспільства. Сучасна перебудова аграрного сектора економіки набирає все більш організованого характеру: на арені економічного життя стало реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю; підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян та селянських (фермерських) господарств. Аграрні проблеми дедалі більше стають предметом уваги не тільки науковців, громадськості, але і державних органів влади. Це, насамперед, стосується прийняття Верховною Радою Земельного кодексу України.

Однак зростаючий інтерес до низки проблем, пов'язаних з введенням приватної власності на землю, деякі спроби їх вирішення наштовхуються на відсутність історичного досвіду, певних знань, наукової інформації, цілісних досліджень, які б об'єктивно відтворювали роль та значення аграрного реформування в історії України. Теоретичні та історичні обгрунтування проблем сільського господарства України відстали від практичних потреб часу. Це зумовлює необхідність наукового пошуку, нового осмислення національної історії України в контексті аграрної політики як складової суспільно-цивілізаційного розвитку.

Необхідність наукового дослідження теми визначається також домінуванням у суспільних науках негативного погляду при висвітленні підсумків аграрного реформування П.А.Столипіна, хибної оцінки економічних та історичних особливостей аграрного устрою українського села. Таке тлумачення обмежує самі наукові дослідження, подає неповну та однобічну картину історичної реальності, негативно впливає на формування історичної свідомості. Тому в наукових дослідженнях, як і в економічній діяльності, має панувати об'єктивне осмислення аграрної політики, та, зокрема, процесу впровадження приватної власності на землю, ролі селянина в господарському та суспільному житті України, її історії, зокрема у висвітленні подій і явищ економічного життя українського села на початку ХХ століття.

Сільське господарство традиційно залишалося сферою діяльності здебільшого українського населення. Українці, як споконвічні хлібороби, прагнули укорінитися на землі. Однак цьому не сприяли масове зубожіння, обезземелення селянства, якими супроводжувався процес утвердження капіталістичних відносин. Особливо це стосується такого важливого етапу української історії, яким є початок ХХ століття.

Україна вступила в ХХ століття як складова частина Російської імперії з усіма притаманними цій країні проблемами – з напівкріпацьким режимом на селі і, отже, зі зростаючою необхідністю нових реформ, зволікання з якими робило неминучим революційний вибух.

Зміст цих реформ полягав у проведенні широких демократичних перетворень, але головне – в ліквідації поміщицького землеволодіння, передачі всієї землі тим, хто її обробляє. Спрямування селянства на реформи виявилося на початку 1905 року. На весну 1906 року воно перетворилося у свідому програму. Цьому сприяло і масове складання наказів депутатам, які були обрані в Державну Думу.

Столипінська аграрна реформа стала однією з найважливіших подій в історії Російської імперії в цілому і України зокрема. Вона активно сприяла становленню капіталізму. Реформа була направлена на звільнення селянських земель від "слабких" на користь "сильних", на вирішення завдання первісного нагромадження капіталу на селі.

Вивчення процесу аграрного реформування в тогочасній історії нашої країни, висвітлення подій реформи П.А.Столипіна в Україні сприятиме усвідомленню глибинних зв'язків між минулим і сьогоденням, розумінню основ української економіки та сільського господарства.

Зв'язок роботи з науковими та державними програмами. Наукове дослідження ролі аграрного реформування в економічному житті України початку ХХ століття здійснено у відповідності з Указом Президента України Л.Кучми "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 року № 1529/99. У цьому документі наголошується на необхідності негайного реформування протягом грудня 1999 – квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю; підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян та селянських (фермерських) господарств і т.ін. 25 жовтня 2001 року Верховною Радою України було прийнято Земельний кодекс України як перший етап реформування аграрного сектору. Хід голосування депутатами Верховної Ради засвідчив, що в українському суспільстві сьогодні відсутня єдність в питанні власності на землю. Ліві сили будь за що намагаються зберегти державну власність на землю і залишити селянина наймитом, а не власником землі. Для розв'язання цих протиріч необхідним стає всебічне