LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Історія. Історичні науки → Етнічна історія Криму у ранньому залізному віці

31




НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАIНИ

IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ




ХРАПУНОВ IГОР МИКОЛАЙОВИЧ


УДК 903 (477.75) “6383”



EТНІЧНА ІСТОРIЯ КРИМУ

У РАННЬОМУ ЗАЛIЗНОМУ ВIЦI



Спеціальність– 07.00.04 – археологiя




Автореферат

дисертацiї на здобуття наукового ступеня

доктора iсторичних наук






Київ - 2003



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі скіфо-сарматської археології Інституту археології Національної академії наук України.

Науковий консультант: доктор історичних наук,

старший науковий співробітник

Мурзін В'ячеслав Юрійович,

Інститут археології НАН України,

провідний науковий співробітник


Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

старший науковий співробітник

Русяєва Анна Станіславівна,

Інститут археології НАН України,

провідний науковий співробітник


доктор історичних наук,

Масленніков Олександр Олександрович,

Інститут археології Російської Академіїї наук,

провідний науковий співробітник

Доктор історичних наук, професор

Буров Григорій Михайлович,

Таврійський національний університет

імені В.І.Вернадського,

професор кафедри стародавнього світу

та середніх віків


Провідна установа: Харківський Національний університет,

iменi В. I. Каразiна, кафедра історії

стародавнього світу та

середніх віків,

Міністерство освіти та науки України,

м. Харкiв


Захист відбудеться “12” травня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології НАН України за адресою: 04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 12.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту археології НАН України за адресою 04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 12.

Автореферат розісланий “ 24 ” лютого 2003 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Архипова є. I.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Першi свiдчення писемних джерел про народи, що мешкали в Криму, вiдносять до середини I тисячолiття до н. е. В них йдеться про таврiв та скiфiв, пiзнiше — сарматiв. Археологiчнi данi дозволяють вивчити iсторiю цих етносiв ще бiльш раннього часу. Згiдно археологiчній перiодизацiї iсторiї, їхнi культури відносяться до раннього залiзного вiку. Скiфи, а згодом сармати, понад тисячу рокiв були основною етно-полiтичною силою степової смуги сучасної України. Крим був для них лише окраїнною територiєю. Iсторiя таврiв почалася i закiнчилася в Криму. Судячи за писемними та археологiчними джерелами, за межі пiвострова вони нiколи не виходили. У III ст. н. е. в Криму з’являються угруповання готського союзу племен, якi прийшли з пiвночi, а слiдом за ними — алани, що мiгрували з Пiвнiчного Кавказу.

Актуальнiстьтеми дисертацiйної роботи визначається видатною роллю, яку зiграли перелiченi вище народи в iсторичному розвитку пiвдня сучасної України. Тисячі опублiкованих робiт свiдчать про непослабний iнтерес науковцiв до iсторiї таврiв, скiфiв, сарматiв та iнших народiв, якi жили в Криму. Аналiз свiдчень писемних джерел, i численного археологiчного матерiалу, що безперервно поповнюється, дозволив встановити належнiсть певних культур таврам, скiфам, сарматам, аланам та готам. Однак, незважаючи на значнi успiхи, досягнутi у вивченнi iсторiї цих етносiв, слiд констатувати вiдсутнiсть загальної роботи з етнiчної iсторiї Криму в ранньому залiзному вiцi. Дослiдники, на жаль, обмежуються вивченням тiєї чи iншої археологiчної культури.

Географiчне мiсцезнаходження Кримського пiвострова, розмаїтість його ландшафтних зон сприяли iнтенсифiкацiї етнiчних процесiв, в яких брали участь рiзнi народи. Актуальнiсть теми визначає необхiднiсть реконструювати етнiчну iсторiю Криму протягом усього раннього залiзного вiку як єдиний процес.

Дослiдження динамiчних етнiчних процесiв, які вiдбувалися за участю багатьох народiв у рiзних iсторичних та географiчних умовах протягом майже 1200 рокiв, дозволяє торкнутися тем, важливих не лише для iсторiї конкретного регiону, яким у даному випадку постає Крим, але й для етнологiї в цілому. Зокрема, йдеться про взаємодiю кочовикiв i землеробiв, цивiлiзованих грекiв i “варварiв”, горян i степовикiв.

Етнiчна iсторiя Криму є улюбленою темою полiтизованих псевдонаукових спекуляцiй, що розповсюджуються багатьма виданнями. Таври i скiфи досить часто фiгурують в них як предки рiзних сучасних народiв. Об’єктивне викладення їхньої етнiчної iсторiї має стати на перешкодi розповсюдженню мiфологiзованих версiй походження сучасних етносiв.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Робота виконана в рамках науково-дослiдницьких тем вiддiлу скiфо-сарматської археологiї Iнституту археологiї НАН Украни “Велика Скiфiя” (державний рєєстрацiйний № 0199V002115) та “Поховальні пам’ятки Надчорноморщини доби раннього залiза” (державний реєстрацiйний № 0102U002592).

Мета дисертаційної роботи — реконструкція та узагальнення етнiчної iсторiї півострова у VIII ст. до н. е. — IV ст. н. е. Для цього необхідно було вирiшити досить важливi проблеми, зокрема: етнiчну належнiсть кизил-кобинської культури; причину формування рiзних варiантiв культури кочових скiфiв у степовому, передгiрному та Схiдному Криму; спадкоємнiсть пізньоскiфської культури вiд ранньоскiфської; етнiчний змiст дефiнiцiї “пiзнi скiфи”; час появи у Криму сарматiв; сарматськi мiграцiї на територiї пiвострова; докорiннi змiни етнiчної ситуацiї в серединi — другiй половинi III ст. н. е.; проникнення до Криму аланів та племен, якi входили до готського союзу.

У відповідності до мети дослідження були поставлені такі завдання:

а) критичний огляд iснуючих у науцi поглядів на рiзні аспекти теми;

б) аналiз та iнтерпретацiя писемних джерел про народи, що мешкали в Криму за античної доби;

в) аналiз археологiчних матеріалiв;

г) спiвставлення даних, отриманих у результатi дослiдження археологiчних пам’яток та синхронних писемних джерел для реконструкцiї етнiчної iсторiї Криму в ранньому залiзному вiцi.

Об’єктомдослiдження є iсторiя таврiв, скiфiв, сарматiв, готiв i аланів, якi жили на територiї Криму, а також етнiчнi процеси, що вiдбувалися в результатi контактiв цих народiв мiж собою і з античними греками.

Предметом дослiдження стали стародавнi наративнi писемнi джерела, епiграфiчнi документи, поселення та могильники, які залишили по собі згадані вище народи, а також численні артефакти, отриманi завдяки археологiчним дослiдженням.

Джерельна базадослiдження охоплює всi опублiкованi наративнi, епiграфiчнi, нумiзматичнi, антропологiчнi та археологiчнi матерiали, що стосуються обраної теми. Крiм того, у повному обсязi використанi результати власних розкопок автора.

Хронологiчнi рамки роботи обмеженi, з одного боку, VIII ст. до н. е., коли у передгiр’ях Криму вiдбувалося формування кизил-кобинської культури, а в степу кочовики залишали поховання, якi переважна бiльшiсть дослiдникiв називає кiммерiйськими, а з іншого, — кiнцем IV — початком V ст. н. е., коли до Криму проникли гуни, закiнчився раннiй залiзний вiк i почалася нова епоха — епоха Великого переселення народiв.

Географiчнi рамки дослiдження обмеженi Кримським пiвостровом, за винятком територiй античних держав — Боспорського царства i Херсонесу Таврiйського, окрiм тих випадкiв, коли варвари складали в них компактнi групи населення з притаманною їм культурою (зокрема, скiфи на Боспорi).

Базовим методом дослiдження є порiвняльно-iсторичний метод, пiдкрiплений типологiчним методом археологi. Перш за все, було проаналiзовано писемнi джерела, якi висвiтлюють iсторiю того чи