LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Археографія актових документів та бібліографія рукописних книг як камеральні методи в XIX - 30-х роках XX ст.

створення охоронних і пошукових каталогів, але завершення знайшов у працях В.М.Перетца [23].

Подальший розвиток завдань та функцій актової археографії й бібліографії наративних джерел, які впливали на розвиток її як окремої допоміжної історичної дисципліни, пов’язаний із діяльністю Археографічної комісії ВУАН. У її проектах, разом з актами з історії Запорозької Січі, Генерального військового суду, історії “возз’єднання Русі”, історії української церкви, літератури і мистецтва, зовнішньої історії, українського літописання, конфесійних пам’яток тощо, широко представлено описи актів, документів, джерел, архівів, карт – власне археографічних довідників [24]. Такими є: “Водяні знаки українських фабрик” (І.М.Каманін, О.І.Витвицька) [25]; “Опис актів збірки О.Лазаревського” (О.С.Грушевський, К.О.Лазаревська) [26]; “Опис книг Румянцевської ревізії”, збірок документів М.Судієнка (О.С.Грушевський) [27]; “Родинна збірка Лазаревських”, у тому числі й “Біобібліографічний покажчик праць О.М.Лазаревського” (К.О.Лазаревська) [28]; “Збірка передмов з слов’яно-руських стародруків ХV-ХVII вв.” (А.С.Криловський) [29]; “Опис українських стародруків” (В.О.Романовський) [30]; “Описи староств” (В.О.Романовський) [31]; “Перелік рукописів українського походження взагалі й зокрема тих, які містять у собі пам’ятки української літератури та мови” (В.М.Перетц) [32]; “Опис справ Малоросійської колегії”; “Огляд бібліографії церковно-слов’янських стародруків” (В.І.Барвінок) [33]; “Рукописи Церковно-археологического музея Киевской духовной академии. Т.2” (О.О.Лебедєв) [34]; “Опис грамот та актів, що зберігалися в збірках колишньої Київської комісії для розбору давніх актів та АК” (В.О.Романовський) [35]; “Реєстр документів з історії України, надрукованих в різних виданнях” (О.М.Андріяшев) [36]. На жаль, абсолютну більшість проектів так і не було реалізовано в ті часи, а після реорганізації Академії діяльність Комісії зовсім припинилася.

Аналіз змісту діяльності, планів, кадрового складу АК ВУАН свідчить, що камеральні завдання актових документів внесли в діяльність АК переважно архівісти (передусім В.О.Романовський, О.М.Андріяшев), а бібліографічні методи - дослідники, котрі мали досвід роботи з архівними документами, стародруками та рідкісними виданнями й рукописними пам’ятками історії та культури (В.І.Барвінок, В.М.Перетц, О.О.Лебедєв).

Для становлення української археографії 20-ті - початок 30-х років набули вирішального значення. Від цього періоду шляхи традиційного попереднього розвитку археографії та бібліографії рукописної книги розгалужуються. Камеральні методи опису рукописних пам’яток повністю відмежувалися від бібліографії і залишилися за археографією, а камеральні методи опису архівних джерел перейшли до архівістики. Радянські архівісти почали розвивати свою теорію і практику археографії та архівістики. Поняття “археографія” як система опису поширюється не лише на давні акти, а й на документи, що зберігають архіви в цілому, в тому числі й на ті, котрі щойно надійшли з діючих установ і набули значення ретроспективних.

1. Коршунов О.П. Библиография: теория, методология, методика. – М., 1988. – С.7.

2. Боряк Г.В. Національна архівна спадщина України та Державний реєстр “Археографічна Україніка”: Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи. – К., 1995. – С. 107–108.

3. Чирков С.В. О применении термина “археография” в начале ХХ в. // Археологический еженедельник за 1981 г. – М., 1982.– С. 21–25.

4. Боряк Г. В. Вказ. праця. – С. 80-103.

5. Там само. – С. 70-71.

6. Журба О.І. Київська археографічна комісія (1843-1921). – К., 1993.

7. Отчет из трудов Временной комиссии для разбора древних актов за 21 год ее существования. – Інститут рукопису НБУВ. - Ф. Х., спр. 10206.

8. Див.: Едиційна археографія в Україні у ХІХ – ХХ ст.: Плани, проекти, програми видань. – К., 1993. – Вип.1.

9. Порівн. критичні зауваження щодо заголовків видань ХІХ – початку ХХ ст., зокрема щодо неповного розкриття змісту документа, що публікується (Ватуля Б.С. Развитие археографии на Украине в ХІХ и начале ХХ веков. – К., 1952; Журба О.І. Київська археографічна комісія. 1843-1921: Нарис історії і діяльності. – К., 1993).

10. Цит. за: Романовський В. Нариси з архівознавства: Історія архівної справи на Україні та принципи порядкування в архівах. – Харків, 1927. – С.161; порівн.: Правила издания “Сборника грамот Коллегии Экономии”. – 1922.

11. Памятники, издаваемые Временной комиссией для разбора древних актов. – К., 1845. – Т.1.

12. ІР НБУВ. - Ф.Х., спр. 10206, арк. 35–37; Центральний державний історичний архів України (Київ). - Ф. 442, оп. 152, спр. 232, ч. 1, арк. 161.

13. Едиційна археографія в Україні у ХІХ – ХХ ст.: Плани, проекти, програми видань. – С. 8.

14. ЦДІАУ. - Ф. 849, оп.1, спр.69, арк. 204 зв. (М.Ф.Владимирський-Буданов був головним редактором видання).

15. Едиційна археографія в Україні у ХІХ – ХХ ст.: Плани, проекти, програми видань. – С.44-45.

16. Там само. – С. 47–50.

17. Ульяновський В. Незнаний том “Архива Юго-Западной России” // Записки НТШ. – Львів, 1991. – Т. 222.– С.360-369.

18. Едиційна археографія в Україні у ХІХ – ХХ ст.: Плани, проекти, програми видань. – С.53-66.

19. Грушевський М.С. Про видання джерел до історії українсько-руської // Справозданє з діяльності відділу і секції Наукового товариства ім. Шевченка у Львові під час загальних зборів дня 11 мая 1893 р. до 31 грудня 1894 р. – Львів, 1895.– С.12–16.

20. Методи опису рукописів розвивалися не лише під час описування рукописних збірок, а й у дослідженнях пам’я-ток та їх зовнішнього опису: Абрамович Д.И. Исследование о Киево-Печерском патерике как историко-литературном памятнике. – СПб.,1902; Каманин И.М. Главные моменты в истории развития южно-русского письма в ХV–ХVIII вв. // Палеографический изборник: Материалы по истории южно-русского письма в ХV–ХVIII вв. – К.,1899. – С.1–19; Його ж. Метрический метод в палеографии и результаты его приложения к изучению южнорусского устава и полуустава ХVІ–ХVІІ вв. // Изв. ХІІІ Археологического съезда. - Харьков, 1905. – №6. – С.44–46; Изв. Таврической ученой архивной комиссии. – Симферополь, 1906. – С.120; Карский Е.Ф. Славянская кирилловская палеография. - Л.,1928; (факсимільне перевидання. – М.,1979).

Комплексні методи бібліографічного та археографічного аналізу використовують Ф.Тітов (Очерки по истории русского книгописания и книгопечатания: Русское книгописание ХІ–ХVІІІ веков. – К., [1912]) та М. Сперанський (Описание рукописей библиотеки историко-филологического института князя Безбородко в г. Нежине. - Москва; Нежин, 1901. - Т.1, кн.1–2).

21. Дубровіна Л.А. Кодикологія та кодикографія української рукописної книги. - К., 1992. – С. 43–48.

22. Там само. – С. 59–62.

23. Там само. – С. 43–44, 62.

24. Едиційна археографія в Україні у ХІХ – ХХ ст.: Плани, проекти, програми видань. – С. 67-100.

25. ІР НБУВ. - Ф. Х., спр. 10706, арк. 1-1 зв.

26. Там само. - Спр. 10714, арк. 1; спр. 10715, арк. 2 зв.

27. Там само. - Спр. 10714, арк. 1.

28. Там само. - Спр. 10758, арк. 1-2; спр. 10760, арк. 1-1 зв.; 10785, арк. 1 зв.

29. Там само. - Спр. 10724, арк. 2.

30. Там само. - Спр. 10729, арк. 1-2.

31. Там само. - Спр. 10723, арк. 2.

32. Там само. - Спр. 10729, арк. 1.

33. Там само. - Спр. 10744, арк. 1 зв.

34. Там само. - Спр. 10758, арк. 2.

35. Там само. - Спр. 10779, арк. 1 зв.; 10153.

36. Там само. - Спр. 10791, арк. 1 зв.