LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Архіви українських часописів кінця XIX - початку XX ст. в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського як джерело з історії редакційно-видавничої діяльності

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ

імені В.І. ВЕРНАДСЬКОГО




Клименко Ірина Валентинівна



УДК:655.413(09)(477)"18"/"19"+025.173(477)"18"/"19"





АРХІВИ УКРАЇНСЬКИХ ЧАСОПИСІВ КІНЦЯ ХІХ –

ПОЧАТКУ ХХ ст. В ІНСТИТУТІ РУКОПИСУ

НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ

імені В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ РЕДАКЦІЙНО–ВИДАВНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ





Спеціальність 07.00.08 – книгознавство,

бібліотекознавство, бібліографознавство






АВТОРЕФЕРАТ

Дисертсції на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук













Київ 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.


Науковий керівник кандидат історичних наук

Зубкова Наталія Михайлівна,

Національна бібліотека України

імені В.І. Вернадського,

заввідділом джерелознавства


Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Кулешов Сергій Георгійович,

Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, завідуючий відділом документознавства


кандидат історичних наук, доцент

Ковба Жанна Миколаївна,

Національний технічний університет

"Київський політехнічний інститут",

доцент кафедри організації видавничої справи, поліграфії і розповсюдження книги



Провідна установа:Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М.С. Грушевського НАН України, відділ джерел новітньої історії України,

м. Київ





Захист відбудеться "6" листопада 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в читальному залі літератури з бібліотекознавства у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського: Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.




Автореферат розіслано 3 жовтня 2003 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Чекмарьов А. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Визначення стратегічних напрямів розвитку духовної культури України в умовах деідеологізації суспільства набуває все більшого значення у зв'язку з необхідністю відтворення науково обгрунтованої історії України взагалі й історико-культурних процесів зокрема. Об'єктивне вивчення досвіду попередників і його впливу на сучасний стан історичної науки сприяє залученню до суспільного обігу важливої інформації про архівні та документальні джерела з історії України. Актуальність теми дисертації полягає в тому, що проаналізовані через призму книгознавчої та бібліографознавчої науки архіви українських часописів дозволяють здійснити історико-книгознавчу та бібліографічну реконструкцію національної редакційно-видавничої політики кінця ХІХ – початку ХХ ст., розробленої на базі українських часописів та просвітницьких організацій в Україні, чим суттєво розширити фактографічну базу україніки. Використання сучасних методів і підходів до оцінки історичних фактів дало можливість по-новому оцінити внесок видатних представників української науки та культури М. Грушевського, В. Науменка, Б. Грінченка, Ф. Лебединцева, Є. Чикаленка у таку важливу сферу громадсько-політичної роботи, якою є редакційно-видавнича, книгознавча, бібліографічна та просвітницька галузі, віддати належне заслугам маловідомих нині на терені українського книговидання особистостей.

Стан наукової розробки проблеми

Об'єктивні та суб'єктивні процеси розвитку української преси вивчалися як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками: монографії й статті О. Маковея, І. Франка, В. Доманицького, В. Щурата були присвячені історії української преси, яка публікувалася українською мовою, історії іншомовної преси, що виходила на українських землях, й іншомовної преси, що виходила поза Україною, але висвітлювала українські проблеми. Витоки української преси досліджувалися у численних працях відомого бібліографа українського друкованого слова І. Кревецького та науковця радянського періоду П. Федченка; проблемами періодизації української преси займався Л. Биковський. Системно розглядали розвиток української журналістики на етнічних українських землях, а також в Австро-Угорщині, Росії, Польщі, Америці та Бразилії В. Дорошенко та І. Калинович. Редакційно-видавничі процеси у діяльності окремих часописів, їх редакторів та видавців досліджували І. Франко та В. Данилов.

Важливим внеском у вивчення історії та теорії української преси стала діяльність створеного 1923 р. у Києві і ліквідованого на початку 1930-х років Українського наукового інституту книгознавства. Найпомітнішим результатом роботи цього Інституту, крім видання журналу "Бібліологічні вісті" (1923–1930), а також теоретичного обгрунтування і проведення широкої дискусії щодо створення української національної бібліографії, був вихід у світ у Києві 1930 р. колективної праці "Бібліографія української преси. 1816–1916" (Харків, 1930).

Бібліографуванням українських друків, зокрема й преси, з початком сталінських репресій та й згодом, в умовах пригноблення всього національного, мала змогу активно займатися переважно українська еміграція. Реєстрацію української періодики на сторінках численних бібліографічних видань, що створювалися у Польщі, Чехословаччині, Німеччині, Франції, Америці, Австралії, здійснювали такі відомі діячі української бібліографії, як І. Калинович, І. Кревецький, Є. Пеленський, С. Сірополко, С. Наріжний, Л. Биковський, П. Зленко, Б. Романенчук, Я. Рудницький, брати Б. та Л. Винари, О. Фединський, Б. Ясінський та ін.

Радянська історіографія 50–80-х років минулого століття характеризувала українську пресу кінця ХІХ – початку ХХ ст. поверхово й упереджено. Характерною для цього періоду була колективна праця "Історія української дожовтневої журналістики" (Львів, 1983), у якій було запропоновано тенденційну, з огляду на її партійну приналежність, систематизацію української преси.

1993 року з метою координації досліджень історії і сучасного стану періодики при