LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Архівно-бібліотечні зібрання української еміграції з Чехословацької Республіки: історія переміщень та опрацювання в Україні (1945 - 2007)

картотеки. Показано роль центрального органу управління архівною справою в організації цієї роботи. Коротко охарактеризовано кінцевий результат ОР фондів – Картотеку на "к/р елемент", виявлену у ЦДАВО України, зокрема, методику складання карток.

Досліджено історію зберігання, опрацювання та використання еміграційних фондів у спецфондах ЦДІА УРСР у м. Києві та Центрального державного архіву Жовтневої революції (далі – ЦДАЖР) УРСР у 1950-му – наприкінці 1980-х рр. Опрацювання надходження 1958 р., як і раніше, було підпорядковано "оперативним" цілям; фонди впорядковувалися за скороченим циклом. На відміну від ОР матеріалів УІК, яка велася до останнього аркуша, ОР матеріалів 1958 р. надходження припинили у 1962 р. через її безперспективність. У 1964 р. надійшла директива Головархіву про знищення основних результатів ОР. Картотека залишилася єдиним практичним результатом грандіозного "архівного проекту" спецслужб 1940–1950-х рр. З певних причин вона пережила акцію "утилізації" 1964 р.

Видовий склад матеріалів, переданих у 1945 р., відрізнявся від переданих у 1958 р. більшою кількістю особових фондів. Надходження обох років мають фонди провідних освітніх установ та організацій (УВУ, УГА, Український громадський комітет тощо). Кінцевий обсяг переданих матеріалів у 1945 р. становив 215 фондів, у 1958 р. – 173 фонди.

Л. Лозенко зробила висновок про розпорошення ПА шляхом передавання у 1963 р. частини фондів, ідентифікованих нею як матеріали ПА надходження 1958 р., до семи державних архівів УРСР. Однак з'ясовано, що обсяг документів, переданих у 1963 р., становив бл. 50 од. зб., що у порівнянні з масивом ПА у ЦДАВО України (бл. 30 тис. од. зб.) є мізерним. З іншого боку, при передаванні матеріалів переважно виходили з професійної доцільності приєднання окремих справ до вже існуючого фонду, якщо навіть останній зберігається в іншому архіві.

Третій розділ"Відкриті архіви: зібрання Українського історичного кабінету та Музею визвольної боротьби України в кінцевих депозитаріях фондів (кінець 1980-х – 2007)" досліджує окремі сегменти ПА в українських та зарубіжних архівах. Проаналізовано "празькі" колекції у ЦДКФФА України
ім. Г. С. Пшеничного, ЦДАГО та ЦДАМЛМ України. Встановлено, що найменшим сегментом ПА є книжкова графіка фонду № 544 ЦДАМЛМ України, на 391-й одиниці зберігання якого виявлено печатки МВБУ. Через специфіку матеріалів розсекречення розпочалося вже у 1983 р. Фотодокументальний сегмент ПА має складнішу історію, оскільки складається з надходжень 1945 і 1958 рр. Те, що надійшло до архіву у 1945 р., розчинилось у фондах. Надходження ж 1958 р. представлено на сьогодні 26-ма альбомами МВБУ. Встановлено ймовірні дати їхнього опрацювання в архіві: 1960, 1964, 1968, 1981 рр. Проаналізовано видовий склад цих альбомів. Інша складова ПА перебуває на зберіганні у ЦДАГО України: матеріали нинішнього фонду № 269 походять з МВБУ, УІК та інших осередків української еміграції, тож назва фонду "Український музей у Празі" є досить умовною. Опрацювання цього сегмента ПА проводилося з 1993 по 1997 рр. З 2007 р. фонд відкрито для публічного доступу.

У ЦДАВО України – основному депозитарію архівних еміграційних зібрань – встановлено приналежність і віднесено до ПА 323 фонди, що складає 28129 справ і 4 кілограми розсипу (за даними обліку 1945 р.), а у 94-х фондах еміграційного походження (про яких НДА не має відомостей стосовно їхнього походження з "празького" еміграційного осередку) – 1887 справ. Шляхом зіставлення відомостей про походження фондів з Праги, отриманих зі справ фондів (194 фонди) та списків 1952 та 1962 рр. – результатів опрацювання переданих із Праги матеріалів, які було передано з Праги, – з наявними інституційним переліком та переліком особових фондів ПА (1990-ті рр.), виявлено матеріали "празького" еміграційного комплексу. Зіставлення справ фондів, списків 1952 р. та 1962 р. зі списком УІК дозволило осягнути процес опрацювання фондів та додати до переліку "празьких" фондів ще – принаймні 39 фондів.

Проаналізовано наявні в сучасній історіографії думки та наведено шляхи складання довідника-путівника по зібраннях ПА, складовою якого має бути каталог еміграційної україніки у фондах ДНАБ. Інформаційний потенціал реєстраційних книг та списків надходжень до УІК та МВБУ дає можливості для переходу від пофондового до поодиничного/подокументного рівня атрибуції належності до ПА. Ретельна кореляція даних усіх облікових і поточних діловодних документів УІК, МВБУ та нинішніх кінцевих депозитаріїв матеріалів ПА в Україні є необхідною умовою подальших "реконструктивних" робіт. Невід'ємною складовою реконструйованого масиву ПА має стати кінцевий "продукт" ОР – Картотека на
"к/р елемент" (за попередніми даними, вона нараховує понад 300 тис. карток на
бл. 100 тис. осіб).

Документи ПА опинилися в результаті переміщень (1945–1983) у державних архівах України (ЦДАВО, ЦДАГО, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, ЦДАМЛМ України; по кілька фондів отримали ЦДІА у містах Києві і Львові). Державний архів Тернопільської області одержав документи від приватної особи, а не в порядку централізованого переміщення документів (1990-ті рр.). Встановлено місця сучасного зберігання окремих сегментів ПА, а також українського еміграційного масиву у Чеській Республіці і Словаччині, який відклався в результаті функціонування українських інституцій і діяльності осіб у ЧСР міжвоєнного періоду, але не був переміщений в Україну. У додатках наведено кількісні та змістові параметри найбільшого сегмента ПА в архівах України, передусім – його найбільшого сегмента у ЦДАВО України (додатки К, Л).

Четвертий розділ"Бібліотечний сегмент "Празького архіву" у фондах Державної наукової архівної бібліотеки: реконструкція довоєнних еміграційних колекцій" розглядає колишній спецфонд ДНАБ як середовище функціонування бібліотечних зібрань та аналізує їхні атрибутивні ознаки. Завдяки діловодному та поточному архівам ДНАБ вдалося простежити опрацювання у 1946 р. друкованих видань, отриманих з Праги 1945 р. Про опрацювання надходження 1958 р. документальних відомостей не виявлено. Проведено періодизацію історії спецфонду, відповідно до основних видів і напрямків робіт з бібліотечними фондами. Встановлено, що під час акції знищення дублетних примірників у 1966 та 1983 рр. було назавжди втрачено складову бібліотечного сегмента ПА. Проаналізовано результати атрибутивної роботи, проведеної співробітниками ДНАБ у 2000-х рр. Їхній доробок дав можливість додати до списку друкованих видань ПА 129 книг і брошур іноземного фонду. Викладено методичні засади проведеного атрибутивного пошуку: безумовні та умовні ознаки приналежності до ПА, принцип "фінальності", поняття "друкована одиниця" (далі друк. од.). Встановлено загальну кількість "празьких" одиниць: 1829 книг і брошур, 1152 підшивки журналів
(2505 друк. од.) та 1168 підшивок газет (14060 друк. од.), разом періодичних видань 2319 підшивок (16562 друк. од.); кількість потенційно "празьких" друкованих одиниць складає близько 900 книг і брошур, та майже 290 зшитків (1072 друк. од.) періодичних видань.

Проаналізовано атрибутивні ознаки книжкового фонду. Встановлено, що найбільшою групою ознак є печатки, в тому числі накладні, автографи/дарчі та екслібриси. Більшість печаток належать УВУ та установам Української господарської академії. Інформативною є група дарчих, яка дає можливість розширити знання про контакти і стосунки осіб між собою, з одного боку, та між особами й інституціями, з іншого. Екслібриси дають змогу частково