LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Архівно-бібліотечні зібрання української еміграції з Чехословацької Республіки: історія переміщень та опрацювання в Україні (1945 - 2007)

реконструювати приватні книжкові колекції та доповнити портрети діячів відомостями біографічного характеру. Подвійні атрибутивні ознаки уможливлюють простеження історії переміщення книг у просторі й часі.

Досліджено атрибутивні ознаки журнального фонду. Група адрес осіб у ньому є значно меншою, ніж у газетному фонді. Виявлено велику кількість адрес МВБУ. Дарчих та автографів ідентифіковано набагато менше, ніж по книжковому фонду. Випадки подвійної атрибуції є більш інформативними, аніж у книжковому та газетному фондах. Більшість друкованих одиниць цієї групи мають печатку як кінцеву атрибутивну ознаку, і близько третини їх складають журнали з печатками МВБУ. Великою групою є також залишки адрес, поштових штемпелів тощо.

Ідентифіковано власників та адресатів газетного фонду. Через специфіку формату газет та малу вагу їх часто надсилали з приклеєною адресою та маркою, без конверта. Значний масив марок та адрес зберігся до сьогодні. Найбільше виявлено адрес МВБУ, окрім того – 49-ти установ у ЧСР. Велику групу становлять видання, адресовані або належні кубанським організаціям та установам (виявлено понад 1910 печаток "Читальні товариства кубанців в ЧСР"). Газетному фонду властива група виправлених та неповних адрес, які, тим не менше, дають можливість ідентифікації друкованих одиниць як частини ПА.

У висновках сформульовано основні результати дослідження, які виносяться на захист:

1. В історії переміщень ПА виділено три етапи: 1945, 1958 та 1983 рр. Встановлено додаткові обставини останнього передавання. Доведено, що основними причинами переміщення архівних і бібліотечних комплексів української еміграції з Чехословацької Республіки були ідеологічні міркування та "оперативні" потреби спецслужб. Опрацьовані джерела дають підстави для спростування деяких міфологем, що побутують в історіографії починаючи з кінця 1980-х рр., зокрема, щодо не засвідченого документально передавання архівів з Чехословацької Республіки до УРСР 1948 р.

Шляхом співставлення обсягу документів, переданих у 1963 р., з наявним сегментом ПА у ЦДАВО України, а також аналізу змісту та традиційної практики приєднання нових матеріалів до вже існуючих фондів спростовано твердження про розпорошення "празьких" архівів по регіональних архівосховищах України у повоєнні роки. Якщо ж розглядати комплекс ПА як сукупність документальних матеріалів, створених українськими емігрантами в ЧСР (без участі офіційних установ Підкарпатської Русі та осіб, які постійно мешкали на цій території і не були пов'язані з еміграційними центрами у Празі), в європейських та американських країнах у міжвоєнний період та в роки Другої світової війни, то слід визнати, що ці архіви було розподілено лише між нинішніми центральними архівами України – ЦДАВО, ЦДАГО, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, ЦДАМЛМ України. По кілька фондів отримали ЦДІА у містах Києві і Львові. До ДА Тернопільської області надійшли документи від приватної особи, а не в порядку централізованого переміщення документів. Щодо матеріалів, переданих у 1990–2000-х рр., то вони вже фондувалися за загальним профілем установи-отримувача, а також за наявністю у ній споріднених фондів.

2. Найбільш інтенсивно фонди розроблялися у другій половині 40-х рр. Встановлено види ОР: підготовка списків-довідників, історичних довідок та характеристик, взяття на облік шляхом складання карток та вливання їх до картотеки, надсилання результатів ОР до Архівного управління УРСР відповідно до вказівок, що надходили з республіканського і союзного центрів. Окреслено фонди, які підлягали першочерговому опрацюванню: особові фонди; фонди освітніх установ; архіви допомогових комітетів, – усі вони апріорно містять велику кількість особової інформації. Зроблено висновок про прагматично-споживацький підхід до опрацювання цих матеріалів, зумовлений політичними та ідеологічними чинниками: воно тривало лише доти, доки ставало можливим посилання на номери і аркуші справ при підготовці звітів про виявлення "к/р елементів", після чого припинялося. Оскільки спроби використати результати ОР еміграційних матеріалів виявилися марними, на початку 1960-х рр. її було припинено, а в 1964 р. видано директиву Головархіву про знищення основних результатів цієї роботи. З початку 1970-х рр., після концентрації основного масиву ПА в ЦДАЖР УРСР у Києві, рух і використання фондів практично припинилися. Період "спокою" для еміграційних матеріалів закінчився наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр. у зв'язку з масштабним розсекреченням документів, які почали вводити до наукового обігу. Отже, загалом упродовж кількох повоєнних десятиліть єдиними користувачами "таємної" документної інформації фондів ПА були спецслужби.

3. Віднайдено один із основних результатів ОР ПА – Картотеку обсягом близько 300 тис. карток на щонайменше 100 тис. учасників українського визвольного руху першої половини ХХ ст., кваліфікованих радянським режимом як "к/р елемент". Картотека є унікальним архівно-енциклопедичним довідников і своєрідною кумулятивною "базою даних" зразка 1950-х рр.

4. Досліджено перебіг науково-технічного опрацювання фондів за скороченим циклом, яке тривало від надходження матеріалів 1945 р. до початку 1960-х рр., та подальше використання документів ПА виключно в ідеологічних цілях. З'ясовано, що передавання матеріалів 1945 р. надходження до ЦДАЖР УРСР у Харкові після закінчення їхнього опрацювання на початку 1950-х рр. не було одномоментним процесом. Аналіз перебігу та результату опрацювання надходження 1958 р. дозволив встановити, що формально документи обліковувалися за відділом республіканських фондів ЦДІА УРСР у м. Києві, однак фактично опрацювання (в тому числі ОР) проводилося у відділі ТФ цього архіву, куди офіційно передали опрацьовані фонди; на початку 1970-х рр. вони об'єдналися з "харківським" комплексом ПА у ЦДАЖР УРСР.

5. Встановлено кількісні та змістові характеристики сегментів ПА в ЦДАМЛМ України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного та ЦДАГО України, включно з історією їхнього надходження до вказаних архівосховищ, опрацювання і переведення документів ПА на режим відкритого зберігання. Виявлено атрибутивні ознаки бл. 400 документів (117 од. зб.) фонду № 544 ЦДАМЛМ України. Досліджено 26 альбомів ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, віднесених до фондів МВБУ. З'ясовано обставини надходження та процес опрацювання матеріалів нинішнього фонду № 269 до ЦДАГО України. Встановлено місця сучасного зберігання елементів ПА та українського еміграційного масиву за межами України, який відкладався в результаті функціонування українських інституцій та діяльності осіб у Чехословацькій Республіці міжвоєнного періоду, але опинився "поза увагою" УІК та МВБУ, зокрема: Національний архів у Празі; Літературний архів пам'яток національного письменства у Празі; Слов'янська бібліотека; Музей української культури у Свиднику; Караскова галерея у Празі; деякі земельні, обласні та міські архіви Чеської Республіки; архіви Академії наук, університетів, деякі інші відомчі архіви.

6. На базі комплексного використання внутрішньоархівної облікової документації проведено аналіз найбільшого сегмента ПА, що зберігається у ЦДАВО України. Шляхом співставлення відомостей про походження фондів з Праги, отриманих зі справ фондів, та списків фондів 1952 та 1962 рр. – результатів опрацювання матеріалів ПА – зі складеними у 1990-х рр. інституційним та особовим переліками фондів ПА встановлено ймовірність внесення до цих переліків "зайвих", "непразьких" фондів, утім, таки еміграційного походження; низку фондів запропоновано