LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → 10 років на службі національної бібліографії України. До 70-річчя від дня народження історика і бібліографа Володимира Юхимовича Омельчука

10 років на службі національної бібліографії України.
До 70-річчя від дня народження історика і бібліографа
Володимира Юхимовича Омельчука

Omelchuk 20 серпня 2002 р. виповнюється 70 років від дня народження Володимира Юхимовича Омельчука, доктора історичних наук, професора, завідувача відділу національної бібліографії Інституту української книги Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Починаючи з 90-х років його ім'я впевнено посідає одне з найпомітніших місць в українському книгознавстві та бібліографознавстві, а історична наука поповнюється рядом фундаментальних історико-бібліографічних наукових праць, виданих ним та під його керівництвом. Сьогодні його ім'я добре знане не лише в Україні, а й у світовій науці, а численні бібліографічні покажчики, видані відділом національної бібліографії НБУВ, відразу після їх виходу займають полиці провідних бібліотек різних країн.

Науковий шлях В. Ю. Омельчука в історичній науці триває понад сорок років і лише останнє десятиліття він пов'язав свою долю з бібліографією. Закінчивши в 1956 р. історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС, захистив кандидатську (1970) та докторську (1990) дисертацїї, багато років працював на викладацькій роботі у Вищій партійній школі у Києві, в Інституті політології і соціального управління, в Інституті українознавства при Київському університеті.

У 1992 р., будучи вже зрілим науковцем, знаним істориком, маючи ґрунтовні розробки в галузі соціально-економічної і політичної історії нашої країни ХХ ст., він вирішує докорінно змінити напрям наукової діяльності і переходить працювати завідувачем відділу національної бібліографії ЦНБ ім. В. І. Вернадського (нині — ), котрим успішно керує й донині.

Рішення про перехід на роботу до Бібліотеки, що означало повний поворот у його житті, було прийнято під впливом директора Бібліотеки, тоді члена-кореспондента, а нині академіка НАН України і доктора філософських наук О. С. Онищенка, який осмислював у той час нову концепцію Бібліотеки як загальнонаціональної інституції нового типу, загальнодержавного комплексного бібліотечно-інформаційного та науково-дослідного і культурного центру, покликаного в умовах незалежності України виконувати широкі науково-інформаційні та соціокультурні функції 1 .

Він запропонував В. Ю. Омельчуку випробувати свої сили і використати свої ґрунтовні наукові знання та досвід для наукового опрацювання проблеми національної бібліографії у нових історичних умовах незалежного розвитку України та практичної реалізації проекту створення корпусу фундаментальних бібліографічних покажчиків, покликаних заповнити білі плями української історії та культури. Створення концепції національної бібліографії України та розвиток нового напряму, пов'язаного з науково-практичною діяльністю в галузі підготовки фундаментальних покажчиків української книги, розглядався ним як один з пріоритетних напрямів у науково-дослідній діяльності Академії наук України (нині Національної академії наук України).

Рішення працювати у Бібліотеці було, за власним визнанням Володимира Юхимовича, несподіваним для нього самого, бо це була нова для нього галузь науки, і, цілком природно, спочатку він не завжди почувався впевнено, оскільки розумів, що перебрав на себе дуже відповідальну справу. Однак розрахунок директора Бібліотеки на ерудицію, високі вимоги до себе, знання та твердий характер Володимира Юхимовича як людини слова виявився правильним. За короткий час В. Ю. Омельчук не лише входить у нову для себе сферу знання і досягає професійної висоти, що безкомпромісно визнається знаними бібліографами, а й наповнює українське бібліографознавство розробкою теоретичних засад, що ґрунтуються на переосмисленні світового та українського досвіду, враховують методологічні напрацювання вчених, які працювали в цій галузі знання, та наповнюють поняття національної бібліографії України конкретним змістом, виходячи із загального та специфічного в її історичній долі.

Така постановка проблеми тим була важливішою, що в 1993 р. у ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН України здійснюється ґрунтовна структурна реорганізація, утворюється кілька інститутів та центрів, у тому числі Інститут української книги, який очолив академік НАН України П. Т. Тронько. Найґрунтовнішим напрямом наукової діяльності Інституту було визнано національну бібліографію України. Він набуває пріоритетного значення після перетворення ЦНБ на Національну бібліотеку України імені В. І. Вернадського, і функції Бібліотеки, відповідно, значно змінюються, піднімаючись на загальнодержавний рівень.

Концептуальні підходи до розвитку цього напряму було висвітлено В. Ю. Омельчуком у фундаментальній статті "Національна бібліографія України: тенденції розвитку, проблеми розробки", опублікованої ним на сторінках фахового журналу "Бібліотечний вісник" у 1995 р. 2, які враховували попередні напрацювання української школи бібліографів стосовно репертуару української книги, україніки та національної бібліографії в історичному аспекті.

Тема передбачала розробку теоретичних, методичних та організаційних аспектів національної бібліографії України на основі вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду, аналізу сучасних тенденцій і закономірностей світового бібліографічного процесу, простеження органічного взаємозв'язку національних особливостей історичного розвитку та бібліографічної діяльності України, а також загальнолюдських цінностей. В. Ю. Омельчук осмислює загальне історико-культурне та суспільно-політичне значення бібліографії "як специфічної форми відображення багатовікової пам'яті народу, засобу обміну і збагачення досягнень його культури, інформаційного забезпечення вирішення економічних і політичних проблем як на рівні держави, так і на рівні взаємодії з міжнародним співтовариством" 3 .

На Вченій раді Бібліотеки він обговорює програму реалізації корпусного багатотомного серійного видання "Україномовна книга у фондах Національної бібліотеки України: 1798-1923" як першого етапу у реалізації державного проекту підготовки фундаментального видання Національної бібліографії України у рамках теми "Українська національна бібліографія: історія, методологія, проблеми реалізації" (керівники теми П. Т. Тронько та В. Ю. Омельчук).

В основу методологічних засад розробки теми було покладено концепцію В. Ю. Омельчука, викладену у згаданій статті у "Бібліотечному віснику" та передмові до першого випуску "Україномовної книги", а основною метою було визнано створення оптимальної моделі національної бібліографії України. Цей підхід не лише розвиває бібліографічну діяльність на засадах єдиних теоретико-методичних, організаційних принципів, а й передбачає створення цілісної системи посібників ретроспективної та поточної національної бібліографії з метою забезпечення потреби суспільства в бібліографічній інформації про сукупний