LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліограф С.І. Пономарьов (1828 - 1913)

бібліотеку. На всіх фотокарт- ках ми бачимо С. Пономарьова в оточенні книжок. Його онука пригадувала, як дитиною приходила до діда у гості: «Просто зі сходів ми потрапляли у бібліотеку, в зовсім незвичний для мене світ, де й запах був якийсь особли- вий, де замість стін зусібіч височіли стелажі з книжка- ми, де тишу порушувало лише биття годинника». У 1872 р. здійснилася давня мрія Степана Івановича -- він відвідав Афон та Палестину (1872--1874). З одно- го боку, це було йому потрібно для наукової роботи, а з іншого -- щоб трохи оздоровитися в теплому кліматі. Ре- зультатом його перебування за кордоном стало капітальне бібліографічне видання «Иерусалим и Палестина в рус- ской литературе, науке, живописи и переводах», опублі- коване 1877 р. в «Записках Императорской Академии наук» та «Сборнике Отделения русского языка и сло- весности Императорской Академии наук». Враження від подорожі до Палестини відображені також і у його віршах, надрукованих у багатьох духовних збірниках, а пізніше (1879 р.) об'єднаних у збірці під назвою «По Святой Земле», що витримала чотири видання. Це 46 вір- шів, серед яких «Вифлием», «Ерусалим», «На берегу Галилейского моря», «В Гефсиманском саду», «В Юсо- фатовой долине» тощо. Сергій Бабанський у вірші «Ав- тору книги «По Святой Земле» (Черниговские епархи- альные известия, 1899, № 8) пише: «...В ней ряд картин я нахожу, Картин для сердца и для ока, Как будто с Вами я хожу По всем Святым местам Востока». Редактор «Черниговских епархиальных известий» І. Лебедєв (1899, № 8) про книгу «По Святой Земле» писав: «можно рекомендовать эту книжку и для чтения дома, -- она доставит удовольствие, но особенно можно рекомендовать ее отправляющимся в Палестину, -- в ка- честве, так сказать, руководителя мыслей и чувств, ко- торыми естественно жить в Палестине паломнику». Перебуваючи у Єрусалимі, він обходить пішки усі святі місця. За час перебування на Афоні та у Єруса- лимі С. Пономарьов складає каталоги бібліотеки мона- стиря св. Пантелеймона на Афоні, консульської бібліо- теки і бібліотеки Духовної Місії у Єрусалимі. У 1876--1877 рр. Ніжинський історико-філологічний інститут відряджає С. Пономарьова до Москви прийня- ти бібліотеку професора Московського університету, академіка С. Шевирьова, яку він і привіз до Ніжина. Тут Степан Іванович розбирає її і складає каталог. У третьому і четвертому числах журналу «Отече- ственные записки» за 1878 рік С. Пономарьов опублі- кував статтю «Копеечная свечка в память о Некрасове», у якій виклав, зокрема, і докладно розроблену програ- му видання майбутнього повного зібрання творів поета. А відтак -- у кожному томі повного зібрання творів М. О. Некрасова у 15 томах, що виходив у видавництві «Наука», зазначений С. Пономарьов -- упорядник пер- шого посмертного зібрання поетових творів (1878 р.). Ось що писав про С. Пономарьова один з дослідників його життя і діяльності: «Основна риса бібліографіч- них праць Степана Івановича -- надзвичайна точність і докладність поданих у них відомостей. Тонка ерудиція, величезний досвід, багатющі знання навіть найдрібні- ших літературно-історичних фактів -- проходять черво- ною ниткою через усю його літературно-наукову спад- щину. Вроджена виняткова пам'ять і уважність його до книги -- цілком заміняли йому столичні книгосховища і давали змогу, користуючись тільки однією власною бібліотекою, сидячи в глухій провінції, з успіхом пра- цювати на ниві бібліографії і робити те, що, може, для інших було б під силу лише в великих бібліотечних цен- трах... Часто-густо до нього, скромного провінційного трудівника, але з іменем найавторитетнішого ерудита- бібліографа, зверталися по всіляку бібліографічну інфор- мацію з великих бібліотечних центрів, де можливості були ширші, ніж у Конотопі...». Працьовитість С. Пономарьова виходила часом за межі фізичної можливості: «Я пишу до Вас, -- читаємо ми в одному з його листів до М. Тихомирова, -- далеко за північ. Очі заплющуються, а пера не хочеться кинути...». Його надзвичайна працьовитість, пунктуальність і бібліо- 54 ISSN 1029-7200 Особистості в науці та культурі графічні знання викликали у сучасників здивування. «Я не розумію, -- писав до нього П. В'яземський, -- чому Ви, з вашою працьовитістю, здібностями і бібліографічни- ми знаннями не влаштуєтесь коло якого-небудь журналу, щоб заробляти собі на хліб...». М. Гербель, опрацював- ши в Публічній бібліотеці для свого видання бібліографії Ф. Шіллера 12 000 томів, вважав своє видання диву гідним. І все ж С. Пономарьов зробив до нього низку поправок, користуючись своєю конотопською бібліотекою. І не в одних тільки літературно-бібліографічних спра- вах звертались до нього. Працюючи над історією Ук- раїни, М. Костомаров писав С. Пономарьову: «Я давно уже працюю над історією України, але не був в Бату- рині, про вагу котрого з історичного погляду говорити перед Вами вважаю більш чим за зайве. Мені дуже добре відомо, що власне яких-будь цільних матеріалів, як пи- саних, так і речових, знайти там не можна, проте вва- жаю за злочин не побувати там і не подивитись на ко- лишню столицю трьох гетьманів. Мені справедливо ра- яли шукати знайомства з місцевими жителями або су- сідами, котрі могли б подати мені освічену допомогу, і рекомендували перш за все Вас, Шановний Добродію Степане Івановичу...». Ми не згадуємо тут про ті вели- чезні послуги, що їх робив С. Пономарьов своїми дру- кованими бібліографічними матеріалами дослідникам, критикам, біографам, рецензентам, історикам літерату- ри, письменникам у їхній праці. Скількох редакторів і видавців він звільнив своїми дослідженнями від тяж- ких, довгих, марудних розшуків. Труд справді дива гідний, що межує з подвигом, а надто беручи до уваги, що робила його одна людина місцевими засобами і осо- бистою силою! У 1902 р. зовсім несподівано для Степана Івановича було відзначено півстоліття його наукової та літератур- ної діяльності. Насправді це сталося ще в 1900 році, але бібліограф «приховав» тоді дату не тільки від гро- мадськості. а й від близьких, знайомих. Повідомлення про ювілей помістили петербурзькі та київські газети і журнали. На адресу бібліографа надійшли десятки те- леграм, серед них були вітання від Київського універ- ситету, від академіка-мовознавця О. О. Шахматова, про- фесора Я. К. Грота (Санкт-Петербург). У «Черниговских епархиальных известиях» (1902, № 21) у редакційній статті «Литературное пятидесяти- летие» було зазначено, що «2 октября Русское образо- ванное общество отпраздновало 50-летие учебно-лите- ратурной деятельности нашего земляка, в свое время вы- дающегося педагога, известного библиографа, почетного члена Императорского Православного Палестинского Общества, Степана