LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліограф української історії

видавався в Станіславові з 1921 р., був започаткований окремий розділ "Всеукраїнська бібліографія" за редакцією І. Калиновича. В 1923 р. він опублікував у "Книжці" "спробу систематичної реєстрації" під назвою "Всеукраїнська бібліографія за 1923 рік" [12]. У вступі бібліограф звернувся до українських видавництв і авторів з проханням надсилати на адресу редакції "Книжки" свої видання, щоб можна було їх зареєструвати у "Всеукраїнській бібліографії". Весь зібраний матеріал І. Калинович об'єднав у двох розділах: публікації українською мовою (81 назва); журнали, які обмінювались в 1923 р. з "Книжкою" (25 назв). У бібліографії автор дотримувався алфавітного порядку розміщення прізвищ авторів, назв публікацій та журналів, а також відповідності описів заголовкам праць і використаному правопису.

Одним з найбільш ґрунтовних досліджень І. Калиновича була "Бібліографія українознавства за 1914–1923 рр." [13], перший випуск якої під назвою "Українська історична бібліографія за 1914–1923 рр." був опублікований в "Записках НТШ" у Львові 1924 р., а згодом виданий окремим виданням. Праця складалася з 20 розділів, у яких зібраний матеріал з історії України, починаючи з передісторичних часів (археологія) по ХIХ ст. Крім публікацій з історії України в покажчик ввійшли добірки літератури з філософії історії, політики, історіографії, геральдики, сфрагістики, нумізматики, хронології, а також відомості про наукові організації, академії наук, наукові товариства, архіви, бібліотеки, музеї. У межах кожного розділу матеріал систематизований за алфавітом прізвищ авторів і назв публікацій. Крім окремих видань в бібліографії І. Калиновича зібрані статті з часописів, збірників, рецензії – всього 785 назв. Поданий також виклад змісту найбільш важливих видань.

В 1924 р. у Києві та Львові було надруковане бібліографічне дослідження І. Калиновича "Українська преса і видавництва за 1923 рік" [14]. Увесь зібраний матеріал бібліограф згрупував у трьох розділах: українська преса; видавництва; книгарні та склади паперу. В межах розділів виділені місцевості України, а також країни, де організовані українські видавництва і книгарні, друкувалася українська преса. Реєстр, на думку автора, неповний, тому він звернувся до редакцій українських газет і журналів з проханням надсилати свої видання бібліотеці Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові для обліку.

Вартий уваги бібліографічний реєстр І. Калиновича "Українська мемуаристика за 1914–1924 рр." [15], опублікований у львівському часописі "Стара Україна" 1924 р. У вступі до бібліографії автор відмітив, що мемуари – живі пам'ятки життя наших предків, їх світогляду і побуту, звичаїв і обрядів. Бібліографом зібрані найцікавіші мемуари українік, що були опубліковані протягом воєнної та повоєнної доби за 1914–1924 рр., як окремими виданнями, так і на сторінках журналів і газет (197 назв). Праця складалася з двох основних розділів: всесвітня війна (1914–1918); Україна (1917–1924). І. Калинович включив у бібліографію матеріали про Українську армію на Великій Україні, Галицьку армію, Українських Січових Стрільців. Окремо виділена література іноземними мовами.

Першою спробою реєстрації українських "наукових, освітніх і культурних установ по обидва боки Збруча, щоб дати картину нашого культурного життя у всіх його проявах", були покажчики української культури за 1924 і 1925 рр., опубліковані у Львові та Києві накладом автора в 1925 і 1926 рр. Зокрема, в "Показчику української культури за 1925 рік" [16] І. Калинович подав реєстр української преси зі всього світу на підставі матеріалів бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові та інформацію про проведення бібліографічних досліджень. У першому розділі "Українські наукові та освітньо-культурні установи" вміщена інформація про 30 великих українських бібліотек, 60 музеїв, 11 архівів та 50 інших науково-освітніх інституцій.

У другому розділі "Українська преса по всьому світу" І. Калинович зібрав відомості про видання 400 українських періодик за 1925 р., які публікувалися в радянській Україні, Галичині, Буковині, Закарпатті, Європі, Америці, Азії. В останньому розділі автор зареєстрував 109 українських видавництв і 76 книгарень, які поширювали українське друковане слово. 750 українських культурних установ працювали над розвитком, поширенням української культури, репрезентуючи Україну по всьому світі, докладаючи частку своєї праці до розбудови всесвітнього храму культури людства. Закінчує дослідження бібліографічний список праць самого автора – 22 назви.

Діяльності Товариства "Просвіта" присвячена бібліографія І. Калиновича "Спис видань товариства "Просвіта" у Львові, 1868–1924 рр." [17], надрукована в 1926 р. Автором зібраний матеріал (685 назв) з часу створення Товариства "Просвіта" і розміщений за роками, а в межах кожного року – за алфавітом прізвищ авторів і назв публікацій. Якщо було декілька видань однієї і тієї ж праці, І. Калинович подавав опис останнього з посиланнями на попередні. Серед друків були праці В. Дорошенка, І. Левицького, І. Франка, О. Барвінського, Г. Хоткевича, С. Русової.

Оригінальною публікацією був виданий І. Калиновичем в Києві та Львові 1926 р. "Всесвітній історичний і всеукраїнський історичний календар" [18]. Перша частина праці – матеріали всесвітньої історії з часів прийняття християнства до початку ХХ ст. Друга частина праці присвячена історії України від княжих часів (800–1340 рр.).

Цікавою є праця І. Калиновича "Що робити по читальнях "Просвіти"? Програма, поділ і калєндар освітньої праці" [19], надрукована у Львові 1926 р. У вступі до неї бібліограф дав критичний аналіз діяльності читалень "Просвіти", зауваживши, що в часи переоцінки культурних цінностей і методів освітньої діяльності, потрібно працювати згідно наміченого плану, озброївшись знаннями і досвідом роботи попередників. Дослідження І. Калиновича складалося з трьох розділів: програма освітньої праці; робота секцій; календар освітньої діяльності на 1927 рік. На думку бібліографа, основне завдання читалень "Просвіти" – об'єднати всіх членів в одну "просвітянську громаду", яка могла б надати їм необхідні знання і сприяти їхньому моральному та інтелектуальному розвитку. Далі І. Калинович охарактеризував основні підрозділи читалень "Просвіти": секції боротьби з неграмотністю, просвітньо-організаційну, жіночу, молодіжну, охорони пам'яток минулого, аматорський театральний гурток, просвітянську бібліотеку та ін. І. Калинович вважав, що бібліотека – це основа