LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Бібліотечна справа → Бібліографічна діяльність С.І.Пономарьова в галузі релігієзнавства

№3, 1999

Лариса Коцирій,

Бібліографічна діяльність С.І.Пономарьова в галузі релігієзнавства

Протягом життя С.І.Пономарьов написав, зредагував і видав близько 700 праць. Більшість з них частково чи повністю бібліографічні. Про це свідчить список його праць, виданий у 1913 р. (у рік смерті бібліографа) Російською Академією Наук1. Як бібліограф-професіонал передусім другої пол. XIX ст. С.І.Пономарьов міг зрівнятися хіба що з видатним російським бібліографом В.І.Межовим. Для обох були характерні відданість улюбленій справі, величезна працездатність та виняткова професійна пам’ять, бажання охопити значне коло тем і проблем сучасності та висвітлити їх засобами бібліографії.

У творчому й особистому житті Пономарьова провідне місце займала релігійна тема. І це не випадково, адже був він людиною віруючою, читав релігійну літературу, цікавився життям і діяльністю духовних осіб. Статті, вірші, рецензії, бібліографічні праці релігійного спрямування склали значну частину творчої спадщини науковця. Так, у 1861 р. він підготував до друку свою першу бібліографічну працю, рецензію на “Обзор русской духовной литературы” (далі “Обзор”) Філарета Чернігівського, надруковану в харківському журналі “Духовный вестник” за 1862 р. Це була велика рецензія (близько 160 стор. без додатків) на духовну літературу 1720-1858 рр., автором якої був згаданий архієпископ Чернігівський і Ніжинський Філарет2.

Відгук С.І.Пономарьова на його працю насичений величезною кількістю бібліографічних посилань. Як релігієзнавець Степан Іванович віддає належне значенню “Обзору” (до речі, й іншим роботам Філарета: “История русской церкви”, “Русские Святые” та ін.) для збагачення християнства, моралі. С.І.Пономарьов застерігає: “...сотни писателей, сотни справок, множество сочинений, с которыми нужно познакомиться, все это требует большого труда и осмотрительности, все это невольно вовлекает в недомолвки, неточности, промахи...”3.

Проаналізувавши сам “Обзор” та відгук на нього С.І.Пономарьова, можна зробити висновок, що в автора й рецензента було багато спільного: любов до релігії, намагання зробити людину кращою, чистішою через залучення її до церкви, до загальнолюдських цінностей, якими, крім Біблії, є релігієзнавчі дослідження, зокрема твори Філарета. Пономарьов ретельно аналізує подані в “Обзоре” факти і вважає, що обговорення книг архієпископа обов’язково необхідне, бо подібні праці - то довідкові видання не лише з історії релігійної думки, а й з історії літератури. Огляд та оцінка видань Філарета були й до Пономарьова, але ці відгуки мали недостатньо критичного матеріалу, необхідних виправлень та доповнень.

Цікаві думки вченого: “Библиограф должен более всего стараться о том, чтобы в высшей степени быть точным, чтобы не ввести читателя в невольный обман, чтобы не подвергнуть будущего библиографа излишним затруднениям”. І далі: “В деле библиографии точность - первое достоинство”4. Судження С.І.Пономарьова відносно бібліо-графічної праці має зайняти почесне місце в сучасних бібліографічних довідниках, адже воно актуальне й сьогодні.

А ось його позиція стосовно методики бібліо-графування літератури, в даному разі релігійної: “Для устранения туманной неопределенности при исчислении проповедей необходимо приводить их в строгом хронологическом порядке, обозначая каждую проповедь особым номером, помещать от строки, указывая год, месяц и число произведения, и событие или праздник, по поводу которого произнесена проповедь, и, наконец, год печати и число изданий. Такой прием мог бы избавить от невольных ошибок и облегчил бы возможность проверки множества данных, а теперь эта проверка является крайне затруднительной и не предвидится ей конца”5.

Завершуючи аналіз “Обзора” Філарета, Пономарьов указує на професійні достоїнства і на окремі недоліки. Рецензія доповнена різноманітними додатками. С.І.Пономарьов звертає увагу на тих духовних письменників, відомості про котрих були вміщені в “Словнику” митрополита Євгенія і деяких інших творах; на основі відомих бібліографічних покажчиків і каталогів дає повні відомості про осіб, пропущених в “Обзорі”; вказує неточності у виконанні поставленого Філаретом завдання - включати в “Обзор” не тільки письменників духовного чину, а й осіб світських, котрі виховувалися в духовних закладах чи тих, які писали твори духовної літератури; дає нові вказівки на найцікавіші з біографій різних письменників, розкидані в періодичних виданнях; ви-правляє деякі неточності й розбіжності в роках, творах і цитатах “Обзора”. Посилання на сторінки різних видань свідчать про обізнаність і начитаність рецензента. Це відзначається в протоколі засідання відділу російської мови та словесності Академії Наук за червень 1863 р.: “Труд его заслуживает внимания по множеству поправок и дополнений к названому сочинению Филарета”6. І далі: “Пономарев заслуживает признательности за то, что исполнил труд неблагодарный и невидный, но тем не менее существенно полезный для новой истории нашей духовной литературы”7.

До постаті Філарета та його релігієзнавчих досліджень бібліограф звертався ще не раз. Коли в 1866 р. архієпископ помер, на сторінках “Полтавских епархиальных ведомостей” в серпні та вересні того ж року з’являються дві публікації про нього: некролог і огляд творчості8. (У 1905 і 1906 рр. опублікував дві невеличкі замітки про нього в “Черниговских епархиальных известиях”.)

Не претендуючи на подання повного огляду творчості Філарета, Пономарьов намагається представити основні його праці в справі розповсюдження народної освіти, а також літературні дослідження. Робить він це майстерно: відзначаючи внесок Філарета в справу влаштування в єпархії навчальних закладів, покращення побуту їх наставників, організації притулків для сиріт тощо, подає картину творчої діяльності священика. Це, передусім, “Хронологический список его сочинений с указанием рецензий на важнейшие из них”. Весь творчий доробок владики подано за роками (1842-1866). Робота ускладнювалася відсутністю деяких необхідних видань, наприклад, кількох номерів “Черниговских епархиальных известий”9.

Цікавила С.І.Пономарьова ще одна визначна духовна особа. Це відомий український та ро-сійський учений-історик, Київський митрополит Євгеній Болховітінов (1767-1837), один з основоположників вітчизняної бібліографії й автор оглядових робіт про рукописні видання і стародруки, виявлені ним у Софійському соборі та Києво-Печерській лаврі. Дослідниця життєвого і творчого шляху Є.Болховітінова Є.В.Рукавіцина особу С.І.Пономарьова ставить на перше місце в ряду імен інших бібліографів його творчої спадщини (С.Пономарьов, Є.Шмурло, Г.Геннаді, С.Венгеров, Н.Федосова)10. І це дійсно так, бо як бібліограф С.І.Пономарьов зробив набагато більше за інших у справі збереження та популяризації творчої спадщини Київського митрополита.

У 1867 р. минало 100 років від дня народження та 30 - від дня смерті Є.Болховітінова. С.І.Пономарьов не міг бути осторонь цієї події. Він повідомляє видавця “Евгеньевского сборника” О.Івановського, що готується видати спеціальну роботу про митрополита, яка могла б збагатити його творчу біографію11. О.Івановський висловив згоду на сторінках “Литературной библиотеки”, бо “только таким путем труженики науки могут быть друг другу полезны, и наука выиграла бы много, если б редакции журналов и газет печатали подобные заявления и просьбы”12. І от в “Трудах Киевской духовной академии” (1867) публікується велика праця Пономарьова “Материалы для биографии митрополита Евгения”. Автор з гордістю повідомляє, що заплановану роботу про Є.Болховітінова благословили владики Києва, Харкова, Полтави, Смоленська, теплі напутні слова сказали академік князь П.А.Вяземський, М.П.Погодін, Я.К.Грот, редактор “Киевских епархиальных ведомостей” протоієрей П.Т.Лебединцев, бібліограф Г.М.Геннаді та ін.13 Вивчення багатьох матеріалів, пов’язаних із життям і творчістю Київського митрополита, пише С.І.Пономарьов, дали вже йому “некоторую возможность составить сжатый, но связный очерк жизни и ученых трудов митрополита Евгения, труд мой уже готов, но я вовсе не желаю быть монополистом в этом случае...”14. Ще на сторінках “Полтавских епархиальных