LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліографічна діяльність С.І.Пономарьова в галузі релігієзнавства

ведомостей” учений запропонував декілька пунктів біографії та літературної діяльності митрополита: архипастирська діяльність на архиєрейських кафедрах до 1822 р., служба на кафедрі Київської митрополії, участь у розвитку Київської духовної академії, діяльність як історика церкви, історика єпархії, праці його як архе-олога, філолога, перекладача, літературні зв’язки, бібліографічні роботи, згадки про нього сучасників та учнів, хронологічний список праць, видання збірника листів, публікація найзнач-ніших творів, що залишилися в рукописі, тощо15.

У “Материалах” біограф та бібліограф Є.Болховітінова втілює задумане в життя. Після висвітлення основних віх життєвого і творчого шляху одного з видатних церковних діячів першої пол. XIX ст. Пономарьов подає хронологічний список його творів, мотивуючи це переконливими аргументами: досі не було жодного повного списку творів митрополита Євгенія; всі попередні списки ділилися на кілька відділів; при відсутності повного зібрання творів митрополита, при їх розкиданості не залишалося ніякої можливості повністю ознайомитися з його творами; на твори, розглянуті критиками, поміщені рецензії і критичні статті про них; у списку подано всі окремо взяті видання творів митрополита Євгенія, щоб вони потім увійшли в зібрання; і, нарешті, список, доповнений різними історичними і бібліогра-фічними примітками, посиланнями на каталоги Сопікова й Смірдіна та ін.16

Наступні розділи “Материалов”: “Письма митрополита Евгения к разным лицам”, “Указатель источников о жизни и вообще о сочинениях митрополита Евгения”, “Отношение критики к ученым трудам преосв. Евгения”. Вчений зупиняється на науковій вазі листів митрополита до різних осіб і підкреслює їх джерелознавчу та інформаційну цінність для збагачення духовної літератури й релігієзнавства, адже “письма замечательных людей имеют свое особое значение, представляя собой материалы отчасти для очерка жизни и его времени, отчасти для уяснения его взглядов, его сочинений”17. Вихід у світ “Материалов”, що містили багато цікавих відомостей про життєвий та творчий шлях Болховітінова, викликав схвальні відгуки науковців країни.

Через 13 років після публікації “Материалов” С.І.Пономарьов знову звертається до постаті Київського митрополита, надрукувавши в газеті “Киевлянин” з нагоди його дня народження в рубриці “Киевская старина и новина: Записной листок “Киевлянина” (яку сам започаткував) статтю “Письма митрополита Евгения к М.П.Погодину о жизни преосв. Евгения в Киеве”. Бібліограф зазначає, що протягом кількох років багато журналістів та вчених тішилися думкою заснувати в Києві особливий періодичний збірник - “Киевская старина и новина”, де можна було б публікувати матеріали про почесних осіб київського духовенства, професорів університету, академіків та ін. Проте, зауважує автор статті, зупинилися на записному листку як додатку до “Киевлянина”18. Першими були надруковані листи Є.Болховітінова до М.Погодіна, передані Пономарьову самим М.П.Погодіним. Листи супроводжуються бібліографічними коментарями.

Упродовж життя С.І.Пономарьов віддано служив не лише науці, а й церкві, вважаючи їх нероздільними. Навіть побіжний огляд його релігієзнавчих досліджень, передусім бібліогра-фічного та бібліографознавчого характеру, свідчить про те, що він був добре обізнаний з релігійною літературою, мав відомості про визначних і маловідомих діячів церкви, уважно стежив за ходом будівництва храмів в Україні, за підготовкою та виданням книг і періодичних видань релігійної тематики. Все це оперативно висвітлював у пресі.

Величезним бібліографічним насиченням відзначаються публікації Пономарьова не лише про українських, а й російських духовних осіб. Це, зокрема, “Высокопреосвященный Филарет, митрополит Московский и Коломенский: Материалы для очерка его жизни и ученой деятельности”19, “Добрая весть: По поводу предпринятого Вольфом издания сочинений преосвященного Иннокентия Херсонского”20, “По поводу указателя неофициального отдела “Киевских епархиальных ведомостей” за 1861-1870 гг.”21, “Православный календарь с хронологическим указателем жизни святых и установление главнейших праздников”22, “Памяти архимандрита Антонина (хронологический список сочинений и переводов его; статьи о нем)” та багато інших23.

Однією з найважливіших бібліографічних праць С.І.Пономарьова з релігієзнавчої тематики була грунтовна наукова монографія “Иерусалим и Палестина в русской литературе, науке, живописи и переводах”, надрукована 1877 р. в “Записках Императорской Академии Наук” та паралельно в “Сборнике отделения русского языка и словесности” за цей же рік.

Ця робота з’явилася після дворічної мандрівки вченого на Святу Землю, де він поправляв своє здоров’я. Тут бібліограф склав каталоги консульської бібліотеки та бібліотеки російської духовної місії в Єрусалимі, каталоги бібліотеки монастиря Русіка на Афоні і в Єрусалимі. Бібліо-графічні та доброчинні старання С.І.Пономарьова в святих місцях не залишилися непоміченими православною церквою - після повернення зі Сходу його обирають почесним членом Імператорського православного палестинського товариства.

Готуючись до мандрівки на Схід, учений перечитав велику кількість відповідної літератури про Палестину, зібравши таким чином матеріали для бібліографії літератури про неї.

Причиною для складання бібліографічної праці “Иерусалим и Палестина...” було особисте бажання С.І.Пономарьова подати цілісну картину з даного питання засобами бібліографії.

У передмові, використовуючи величезний масив літописів, друкованих видань і численних пуб-лікацій на сторінках світської та духовної пе-ріодики, С.І.Пономарьов у хронологічному порядку подає всі відомі йому згадки про подорожі співвітчизників до Єрусалима і Палестини (від Никонівського літопису часів Володимира-Хрестителя, де зустрічаються перші повідомлення про подорож паломників з Київської Русі до святих місць, до подорожей жителів українських і російських губерній 70-х років у цю частину світу). Свідчення бібліографа - не просто статистичні дані, а яскрава ілюстрація взаємовпливу культур слов’янських і неслов’янських народів. Ще багато цікавих відомостей можна зустріти в передмові до цієї роботи. Сам посібник являє собою перелік літератури про Єрусалим та Палестину, поданий у 15 розділах та окремих додатках (покажчики імен, періодичних видань, місць і предметів, згадуваних у бібліографії Палестини). За життя С.І.Пономарьова покажчик з даної проблематики був найповнішим. Ось його рубрики:

“1. О путешествиях по святым местам вообще и о пути в Палестину.

2. Путешествия русских людей в Палестину.

3. Ученые издания прежних путешествий: исследования и обзоры.

4. Иностранные путешественники (в хронологическом порядке).

5. Книги и статьи о Палестине вообще и компиляции неочевидцев.

6. Иерусалим (его история, святыни, обычаи).

7. История церкви Иерусалимской.

8. Русская духовная миссия и “Русские постройки” в Иерусалиме.

9. Иноземные и инославные церкви в Палестине.

10. Окрестности Иерусалима - Иудея вообще.

11. Самария - Галилея - Сирия.

12. География Палестины: картины и планы.

13. Археологические исследования и библиография.

14. Поэтические произведения, посвященные Иерусалиму и Палестине.

15. Картины русских художников, виды и рисунки, посвященные Иерусалиму и Палестине”.

Вихід бібліографії С.І.Пономарьова, присвяченої Єрусалиму та Палестині, як і опублікування його особистих віршів з релігійної тематики, викликали жвавий інтерес громадськості, зокрема духовенства та працівників народної освіти. “Черниговские епархиальные известия” (1899, №7) у рецензії на збірку його віршів “По Святой Земле” відзначають: “Автор стихов - человек обширных познаний, христиански просвещенный, хорошо знакомый с Библией и поэт в душе...” (с.258).

Аналізуючи бібліографічні праці С.І.Пономарьова релігієзнавчого характеру, переконуємось, що вони не втратили актуальності й можуть бути цінними довідковими посібниками для викладачів та студентів сучасних духовних навчальних закладів України.