LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліографічна спадщина історико-етнографічних досліджень Криму в кінці ХVІІІ - на початку ХХ століть


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО






НЕПОМНЯЩИЙ Андрій Анатолійович



УДК 011/016: 908 (477.75).07/08: 930.2




БІБЛІОГРАФІЧНА СПАДЩИНА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ КРИМУ

В КІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ



Спеціальність 07.00.08 – Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора історичних наук







Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.

Офіційні опоненти: член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор Наулко Всеволод Іванович, провідний науковий співробітник, в. о. завідувача відділом пам'яток духовної культури Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України

доктор історичних наук, професор Омельчук Володимир Юхимович, завідувач відділу національної бібліографії Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

доктор історичних наук, старший науковий співробітник
Слободяник Михайло Семенович, завідувач кафедри документознавства та інформаційно-аналітичної діяльності Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу

Провідна установа: Інститут історії України НАН України, відділ історико-краєзнавчих досліджень, м. Київ

Захист відбудеться 21 лютого 2002 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3).

Автореферат розісланий 17 січня 2002 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук А. О. Чекмарьов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Актуалізація проблем регіональної історії та культури пов'язана з глибокими змінами в сучасному суспільстві. Переосмислення концептуальних положень радянської історіографії, перегляд досвіду історичної науки неможливі без паралельного, адекватного реаліям, розвитку історичної бібліографії – важливої джерельної складової будь-якого наукового дослідження. В радянський період в українському бібліографознавстві історична бібліографія як окремий науковий напрям розвивалася дуже повільно через цензурні заборони. Значна частина наукових праць як дореволюційних, так і радянських істориків під впливом ідеологічних обмежень потрапляла до спецсховищ, а їх автори викреслювалися з бібліографічних списків, каталогів, картотек і були невідомі широкому загалові істориків. Практична бібліографічна діяльність у цій галузі майже не розвивалася: не розроблялися, на відміну від теоретичного бібліографознавства, єдині принципи, методичні засади, прийоми історичної бібліографії.

Суспільна потреба в актуалізації набутих нашими попередниками знань, які тривалий час не були в науковому та культурному обігу, засвідчує актуальність розроблення проблем бібліографії історико-етнографічних досліджень. Завдання сучасної історичної науки – подолати цю прогалину – вирішується значною мірою за допомогою бібліографічних розвідок. Однак це значно ускладнюється без активного розвитку бібліографічної евристики, де пошук та аналіз інформації ґрунтуються на розумінні шляхів розвитку науки, відповідному історичному етапу рівня наукових знань, конкретно-історичних досліджень діяльності освітніх і наукових установ, громадських організацій, окремих діячів науки, історії формування терміносистем науки, практичної бібліографії, організації бібліографічного опису наукової продукції, науково-довідкового апарату, бібліографічної інформації. Крім того, історію бібліографії не можна відривати від глибокого змістовного вивчення наукової спадщини тих учених, наукових центрів, установ і організацій, які є її об'єктом. За таких умов можна гарантувати повноту й адресність бібліографічних довідників і об'єктивність бібліографознавчої науки.

Останнім часом теорія бібліографії відмовляється від нігілістичного відношення до здобутків попередників і повертається до системних бібліографічних концепцій істориків і теоретиків бібліографії ХІХ – початку ХХ ст. (Б. С. Боднарський, М. В. Здобнов, М. М. Куфаєв та ін.), докорінного перегляду змісту бібліографічного знання та методів його добування, необхідності поширення аналізу праць за змістом інформації тексту (Е. К. Беспалова, Ю. С. Зубов, Н. К. Леликова, А. В. Соколов та ін.). Дискусії розгортаються лише навколо тієї межі, що відділяє бібліографічний опис від науково-галузевого, пропонуються когнітологічні принципи розкриття бібліографічного знання та здійснюються спроби виділення когнітології в окрему галузь бібліографічного знання (В. О. Фокєєв) тощо. Це свідчить про назрілі потреби в якісному розвитку теорії бібліографознавства та бібліографічної практики.

З іншого боку, актуалізуються дослідження об'єктивних процесів розвитку наукових знань у контексті регіональної історії. Для історико-етнографічних досліджень Крим є унікальним об'єктом, який характеризується складністю етносоціальних процесів і контамінацією культур. Фіксуючи масштаби, напрями, аспекти вивчення цих процесів, бібліографічна спадщина істориків-краєзнавців є органічною складовою історії та культури цього регіону.

Повноцінна бібліографічна репрезентація історико-етнографічних досліджень Криму кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. у їх історичному контексті як історіографічних фактів і бібліографічних об'єктів, створення повного бібліографічного репертуару історико-краєзнавчої спадщини кримознавців відкривають нові можливості для об'єктивної оцінки напрямів, динаміки, масштабів, специфіки та наукового рівня студій.

Актуальність дисертаційного дослідження посилює те, що аналіз бібліографічної спадщини істориків-кримознавців уможливлює вивчення історії та етнографії Криму в період, коли півострів входив до складу Російської імперії. Протягом багатьох десятиріч історико-культурна спадщина кримознавців кінця XVIII – початку ХХ століть не вивчалася й не робилося спроб відновлення її повного бібліографічного репертуару. Для ліквідації створеної лакуни, відновлення картини історико-етнографічного вивчення Криму на підставі відтворення всього бібліографічного репертуару тієї епохи виконано це