LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліографічна спадщина історико-етнографічних досліджень Криму в кінці ХVІІІ - на початку ХХ століть

Ю. Кримського (1871-1942). У монографії "Мусульманство та його будучність" (1904) ним запропонована докладна етнографічна характеристика караїмів і кримських татар. У спеціальному розділі історик детально охарактеризував стан кримськотатарської народної освіти. Висвітленю етнографії кримських татар присвячені дослідження В. О. Гордлевського, Х. І. Кучук-Іоаннесова, О. А. Олесницького. Дисертантом виявлена значна за обсягом рукописна спадщина цих учених, яка вперше вводиться до наукового обігу. Етнографи О. М. і М. М. Харузіни вперше провели ряд експедицій із вивчення особливостей населення Південного берега Криму, результатом чого стали численні публікації на сторінках центральних і місцевих періодичних видань, які уперше виявлені дисертантом.

Розділ 5"Вивчення історії та етнографії Криму в Україні" містить аналіз розвитку кримознавчих досліджень у провідних наукових центрах, в тому числі на сторінках періодичної преси та науково-популярних видань. У підрозділі 5.1. "Кримознавча спадщинаодеськихучених"зазначено, що місцеві наукові сили об'єдналися в утворене у 1839 р. Одеське товариство історії та старожитностей. Кримознавчі напрацювання одеських істориків відрізняються широтою охоплення матеріалу, дослідженнями в маловивчених галузях минулого, обсягом опублікованої спадщини.

Висвітлено кримознавчу діяльність М. І. Надєждіна (1804-1856). Цінні узагальнення містяться в його дослідженні "О важности исторических и археологических исследований Новороссийского края, преимущественно в отношении к истории и древностям русским". Історику належать також дослідження періоду генуезької колонізації краю, Кримського ханства. Популярність знавця кримських старожитностей набув Г. І. Спасський (1783-1864) завдяки монографії "Боспор Киммерийский с его древностями и достопамятностями" (1846), написаної на підставі аналізу нумізматичних джерел. Важливою віхою в дослідженні регіону став виданий Г. І. Спасським у 1850 р. збірник досліджень із античної нумізматики Північного Причорномор'я та Криму.

Розглядається діяльність одного з найбільш відомих кримознавців XIX ст. М. Н. Мурзакевича (1806-1883). Об'єктом його наукових інтересів стала історія італійської колонізації Криму, організація пам'ятникоохоронної та музейної роботи в Криму, хронологія кримської середньовічної історії, історико-статистичні та бібліографічні дослідження.

Дисертантом вперше виділені й проаналізовані кримознавчі наробки "Геродота Новоросійського краю" А. О. Скальковського (1808-1898). Історик став автором творів з історії економічного розвитку італійських поселень у Криму, історії Кримського ханства та приєднання його до Росії. Більше ніж 20 публікацій А. О. Скальковський присвятив історії розвитку садівництва, лісової промисловості, мармурового промислу, соляної справи в Криму, статистиці різних сфер життя Таврійської губернії, в тому числі міграційним процесам, етнографії (євреї, караїми, кримські татари, ногайці).

Розглянута наукова спадщина П. В. Беккера (1807-1881), пов'язана із проблемами античної нумізматики й епіграфіки Криму. Вивчення статистики, історії та етнографії Криму пов'язано з ім'ям П. К. Бруна (1804-1880). Унікальною щодо зосередження цікавих кримознавчих матеріалів стала двотомна збірка вибраних історико-географічних публікацій П. К. Бруна за 1852-1877 рр. "Черноморье" (1879-1880). Висвітлено вивчення та популяризацію історії Криму, що пронизували всю творчість О. І. Маркевича (1847-1903). Уперше в історіографії виділений кримознавчий аспект у спадщині Н. П. Кондакова (1844-1925) в одеський період його діяльності, коли предметом пильної уваги вченого стали класичні старожитності. Важливою подією в кримознавчій бібліографії стало видання Н. П. Кондаковим спільно з І. І. Толстим шеститомної праці "Русские древности в памятниках искусства" (1889-1899), де значна частина присвячена кримознавству. Охарактеризовано бібліографічну спадщину В. Н. Юргевича (1818-1898), що містить дослідження з епіграфіки, сфрагістики, нумізматики Криму, передусім, італійських колоній. Окрему епоху у вивченні археології півдня України склала діяльність Е. Р. Штерна (1859-1924).

Підрозділ 5.2. "Розвиток історико-кримознавчих досліджень у Києві"вміщує комплексний аналіз вивчення питань історії та етнографії Криму в Києві. Відокремлений внесок у вивчення археології Криму Ю. А. Кулаковського (1855-1919). Щорічні археологічні дослідження, що проводилися ним у районі Керчі стали підставою для фундаментального дослідження про християнську катакомбу 491 року. Дисертантом виявлені раніше невідомі звіти археолога про його дослідження в Криму.

Систематизації відкриттів, зроблених у ході археологічних розвідок Криму значною мірою сприяли публікації Т. В. Кибальчича (1848-1913). Відзначена кримознавча діяльність редактора неофіційної частини "Киевских губернских ведомостей" О. О. Андрієвського (1845-1902), який став автором відомого науково-популярного нарису "Крым и крымские татары". Праця, що витримала 3 видання, містить загальний екскурс в історію Кримського ханства, етнографічний опис кримських татарів і короткий екскурсійний нарис. Історик також підготував кілька археографічних публікацій, пов'язаних із історією Кримського ханства. Історія московсько-кримських відносин в першій пол. XVII ст. розглянута в дослідженні В. М. Базилевича.

Вивчення питань історії Криму в XIX – на початку ХХ століття увійшло в коло наукових інтересів Н. Д. Полонської-Василенко (1884-1973), яка вмістила на сторінках "ИТУАК" дві статті, пов'язані з економічним розвитком Криму в перші роки після приєднання до Росії. Наукові розвідки історика, виявлені в ІРНБУВ, присвячені колонізації Криму вірменами, греками, німцями.

У підрозділі 5.3. "Науково-популярні історико-кримознавчі публікації" розглянуто особливий вид кримознавчої літератури – путівники, та висвітлення проблеми на сторінках періодичної преси півдня України. Доведено, що природним відгуком на інтерес до Криму, який посилювався, стала поява путівників як специфічної форми історико-краєзнавчої літератури. Підготовка цих видань вимагала від автора знання не тільки різноманітної статистичної інформації про півострів, але й історії, побуту та культури його народів, топографічних особливостей краю. Без розгляду цих праць неможливо мати повне уявлення про бібліографічну спадщину з історико-етнографічного вивчення Криму. Дисертант здійснив класифікацію цих видань у залежності від їх наукового рівня: а)праці, підготовлені місцевими силами на підставі особливих краєзнавчих напрацювань (М. О. Головкінський, В. Х. Кондаракі, М. О. Сосногорова-Славич та ін.); б)компілятивні праці, укладачі яких більшою або меншою мірою опрацювали опубліковані краєзнавчі матеріали (Ф. В. Ливанов, Є. Л. Марковський, М. М. Протопопов та ін.); в)великі за обсягом довідники, де розділ про Крим як складова частина входив у загальний опис