LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліографічна спадщина історико-етнографічних досліджень Криму в кінці ХVІІІ - на початку ХХ століть

курортів Росії та Чорного моря (І. К. Авдєєнко, О. Г. Кулябко-Корецький, П. А. Оленін та ін.); г)спеціальні путівники, які обслуговували інтерес окремих категорій населення: бальнеологічні, географічні й ін. (К. П. Базилевич, О. М. Бобров, В. В. Корсаков та ін.).

У параграфі простежується ретроспектива розвитку цього виду краєзнавчої літератури та проведений огляд змісту краєзнавчих матеріалів у путівниках Д. М. Афанасьєва, А. Я. Безчинського, Ф. Д. Вебера, В. Д. Геймана, С. М. Голедвейбера, М. О. Головкінського, О. М. Городецького, Ф. М. Домбровського, О. Єленіна, Е. Е. Іванова, В. Х. Кондаракі, В. М. Кузьменка, Ф. В. Ліванова, М. П. Мельникова, Ш. Г. Г. Монтандона, Г. Г. Москвича, П. С. Палласа, М. О. Сосногорової-Славич, М. Правдіна, М. І. Протопопова, В. Г. П'янкова та ін. Показана наявність оригінальних за формою путівників, якими були описи скитів і монастирів Криму, видані для паломників.

Складена дисертантом загальна бібліографія путівників, виданих в межах Російської імперії, сприяє більш повному уявленню про творчість кожного краєзнавця. Написані в XIX – на початку XX ст. на підставі особистих спостережень ці видання сьогодні є важливим історичним джерелом про розвиток Криму.

Висвітлена роль публікацій періодичної преси Новоросійського краю у відтворенні повного бібліографічного репертуару з приводу історії та етнографії Криму. Завдяки перегляду "de visu" всіх місцевих періодичних видань та провідних видань півдня України дисертанту вдалося виявити більше ніж 3000 публікацій, пов'язаних із історико-етнографічним вивченням півострова, сотні нових прізвищ подвижників вивчення Криму, розширити уявлення про бібліографічну спадщину відомих істориків. Крім кримських видань велика кількість матеріалів із цієї проблематики виявлена на шпальтах "Одесского вестника", "Николаевского вестника", "Южных записок".

У параграфі аналізуеться піднесення та спади історико-краєзнавчих публікацій місцевих газет, що пояснюється співпрацею в редакції відомих краєзнавців: Ф. М. Андреєвського, О. Л. Висотського, І. Гаспринського, Ф. М. Домбровського, І. І. Казаса, М. Б. Карського, Д. В. Коломійцева, В. Г. П'янкова, С. О. Усова, В. В. Шаркова. Характерною особливістю цих публікацій був їх популярний характер. Основними аспектами, що піднімалися на сторінках місцевого друку, була історія міст Криму (Х. Х. Зенкевич); огляд урядової політики в галузі соціально-економічних процесів у Криму (О. Г. Завадовський, М. Б. Карський, О. К. Романюк); історія прийняття християнства в Криму (В. В. Шарков, В. Ястребов), політична історія Кримського ханства (О. Г. Завадовський, М. Б. Карський, М. Ширяєв); Кримська війна (П. І. Белавенець, О. Георгієва, М. Діоманді, М. Парфьонов, М. І. Скаловський, Г. Д. Щербачов); міграційні процеси в Криму (І. Лобов, Г. П. Мартьянов, С. Пастирев); етнографія кримських татар (М. М. Балабуха, Ф. М. Домбровський, О. Каппа, В. Х. Кондаракі, Н. О. Маркс, М. Святський).

На підставі залучення широкого епістолярію дисертантом атрибутовані сотні публікацій, що дає можливість отримати більш об'єктивне уявлення про творчість істориків. Уведення до наукового обігу усього корпусу кримознавчих публікацій періодичної преси півдня України подає нам значно більш повну картину історії вивчення півострова.

ВИСНОВКИ узагальнюють авторські підходи та інтерпретації й містять стислий виклад результатів дослідження, основний зміст яких виноситься на захист:

– Історіографічний аналіз праць дослідників історії вивчення регіону засвідчив недостатність розроблення досліджуваної проблеми. Вони не охоплюють її загалом, оскільки не відтворені в історичній послідовності чинники формування бібліографічної спадщини історико-етнографічних досліджень Криму, особливості її розвитку, не розкрито її значення як бібліографічного джерела. Бібліографічні розвідки та комплекс архівних документів дозволили вперше в історіографії об'єктивно всебічно оцінити процес наукового вивчення Криму, узагальнити бібліографічну спадщину історико-етнографічних досліджень регіону.

– Відродження історичної бібліографії в Україні актуалізує питання про необхідність подолання відставання її теорії від практики. При розгляді об'єкта та предмета дослідження в руслі наукової галузі історичної бібліографії виникає необхідність у поширенні методологічних і методичних засад бібліографознавства та подальшому розвитку бібліографічного методу й термінологічного апарату бібліографії. Так, передусім, потребує розширення поняття "бібліографічне джерело", обсяг якого може бути значно збільшеним відповідно до вимог історичної науки. Крім усталеного уявлення про опубліковані джерела: бібліографічні довідники, списки, літописи та інші науково-інформаційні джерела, власне окремі наукові монографічні видання, колективні праці, серії, періодику тощо, поняття має включати й неопубліковані наукові праці, рукописні систематичні каталоги й архівні документи, що супроводжують конкретно-наукові розвідки, дають можливість розкрити історичний контекст розвитку як краєзнавчих, так і бібліографічних досліджень.

– Насичена політичними подіями історія Криму, найбагатша культурна спадщина й етнографічна різноманітність народів півострова, відсутність наукової інформації про минуле Криму в зв'язку із замкненістю політичного життя Кримського ханства, викликали в останній третині XVIII ст. активізацію досліджень різних аспектів життя краю. Розвитку наукового вивчення регіону сприяло політичне й економічне просування Російської імперії на південь. Локальна активізація кримознавчих досліджень протягом кінця XVIII – початку ХХ ст. пов'язувалася з найважливівшими соціально-економічними та політичними подіями епохи: масовою еміграцією кримських татар до Туреччини, російсько-турецькими та Кримською (Східною) війнами, бурхливим розвитком краю як курорту тощо.

– Зведений корпус бібліографічної спадщини істориків-кримознавців, розглянутий нами як бібліографічне джерело. Його залучення дало можливість вперше відтворити поетапну картину історико-етнографічного вивчення Криму, представити його динаміку, відновити повний список фахівців й аматорів-кримознавців і виділити основні центри з вивчення історії та етнографії народів Криму в Російській імперії.

– Бібліографічна спадщина істориків-кримознавців кінця XVIII – початку ХХ ст. становить собою сукупність різних за своїм призначенням, жанровими особливостями, науковим рівнем публікацій і рукописних праць. Згідно з цими критеріями нами пропонується така класифікація всієї сукупності історико-кримознавчої спадщини. Найбільшу групу публікацій і рукописів складають наукові дослідження, присвячені маловідомим сюжетам кримознавства, які базуються на ґрунтовній джерельній основі з залученням, у багатьох випадках, польового матеріалу (археологія, етнографія). Авторство наукових публікацій належить, здебільшого, відомим ученим-історикам. Окремий блок у корпусі бібліографічних джерел складають краєзнавчі дослідження, написані істориками-аматорами. Велику