LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліографічна спадщина історико-етнографічних досліджень Криму в кінці ХVІІІ - на початку ХХ століть

дослідження.

Зв'язокроботизнауковимипрограмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося в напрямку програми Міністерства освіти та науки України "Етнокультурні проблеми народів Криму" (шифр за Таврійським національним університетом ім. В. І. Вернадського (ТНУ) 169/97) та згідно з координаційним планом Міністерства освіти та науки України "Історія етнонаціональних процесів в Україні" (5 код напрямку; 4 рівень; 05-04-МВ/97 реєстраційний номер програми), а також пов'язане з науковою роботою кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін і кафедри українознавства ТНУ за темою "Культура етнічних груп Криму ХІХ-ХХ ст." та планами Науково-дослідної лабораторії з вивчення етнічної історії Криму при ТНУ.

Об'єктом дослідження є повна сукупність бібліографічної спадщини історико-етнографічних досліджень Криму кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.

Предмет дослідження склали основні закономірності, напрями, етапи вивчення історії та етнографії Криму в зазначений період на підставі відтворення повного бібліографічного репертуару кримознавчих досліджень та біобібліографій істориків-кримознавців.

Хронологічні межі дослідження визначаються, з одного боку, часом приєднання півострова до Російської імперії та початком перевлаштування громадського життя в краї на європейський лад, що створювало умови для систематичного комплексного вивчення Криму (1783 р.), та завершенням періоду встановлення радянської влади в Криму, коли розпочався якісно новий етап розвитку краєзнавчого руху, а в науку прийшло нове покоління істориків (1920 р.).

Географічні межі дослідження включають, насамперед, територію Криму, де відбувалися основні дослідження історії та етнографії регіону, та університетські центри Російської імперії: С.-Петербург, Москва, Київ, Одеса, в яких розгорталися кримознавчі студії.

Основною метою дослідження є наукова реконструкція процесу розвитку кримознавчих досліджень, а також розкриття принципів, шляхів і методів його відображення в бібліографічній спадщині історико-етнографічного вивчення Криму з моменту приєднання півострова до Росії й до остаточного встановлення там радянської влади.

Завдання визначено відповідно до поставленої мети:

– виявити бібліографічні та архівні джерела, пов'язані з темою дисертації; провести їх класифікацію та змістовний аналіз;

– провести джерелознавчий, історіографічний, краєзнавчий і бібліографічний аналіз відомих і маловідомих бібліографічних матеріалів, праць істориків-кримознавців кінця XVIII – початку ХХ ст., оцінити історіографічну значимість історико-кримознавчих досліджень цього періоду;

– дослідити основні закономірності, етапи та напрями історико-краєзнавчого вивчення Криму в контексті розвитку історичної науки, а також принципи її бібліографічної репрезентації, ступінь адекватності, повноти та точності в бібліографічному інформуванні;

– здійснити науково-бібліографічну репрезентацію вивчення історії та етнографії Криму кінця ХVІІІ – початку ХХ ст., провести класифікацію та аналіз родо-видового складу бібліографічного матеріалу;

– проаналізувати цілісний корпус історико-бібліографічних матеріалів в історичному контексті, передусім із урахуванням розвитку історичної науки та діяльності наукових центрів;

– на підставі просопографічного методу визначити персональний склад дослідників та аматорів-краєзнавців, які зробили внесок у справу історико-етнографічного дослідження Криму, й оцінити їх доробок;

– укласти повний зведений і систематизований за предметно-логічним принципом, формами та видами публікацій та рукописів історико-бібліографічний довідник усіх творів друку та неопублікованих праць, пов'язаних із кримознавством.

Джерельна база дослідження складається з бібліографічних та архівних джерел. Для вивчення бібліографічної спадщини історико-етнографічних досліджень Криму в кінці XVIII – на початку ХХ століть залучалися відомі бібліографічні покажчики, біобібліографії, списки, складені попередниками-бібліографами. У дисертації вперше в бібліографічних дослідженнях використані й залучені до наукового обігу записки мандрівників, путівники, інформаційні матеріали різного спрямування, а також матеріали місцевих періодичних видань, журналів і газет, що видавалися як на державному рівні, так і громадськими організаціями, товариствами, окремими меценатами.

У процесі роботи над дисертацією до наукового обігу залучені архівні джерела з 11 центральних, обласних та відомчих архівів України (Центральний державний історичний архів України (м. Київ), Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України, Державний архів при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, Державний архів Одеської області та ін.), 19 архівів Російської Федерації (Російський державний історичний архів, Російський державний архів літератури та мистецтва, Відділ рукописів Російської національної бібліотеки та ін.), а також Центрального державного історичного архіву Вірменії. Загалом у дисертації залучено 933 архівних справи зі 183 архівних фондів. Вивчалися документи наукових та науково-освітніх центрів, особові архівні фонди, матеріали наукової та творчої діяльності, біографічні документи. Використано значну кількість епістолярних джерел, які дали можливість не лише атрибутувати значну кількість творів, а й уточнити основні причинно-наслідкові зв'язки різних явищ, подій і розвитку кримознавства, конкретні обставини розвитку числених досліджень Криму та видання наукових праць, організації періодичних видань і діяльності наукових центрів.

Методи дослідження. Дисертація ґрунтується на основних методологічних принципах історичної науки: історизму, наукової об'єктивності, системності при висвітленні історичних фактів і явищ. Використані хронологічний, типологічний, порівняльний методи історичного пізнання, класифікації та систематизації історичних джерел і бібліографічного матеріалу. Аналіз джерельної бази здійснювався за допомогою методів джерелознавства та архівної евристики. Бібліографічний пошук історичних наукових праць кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. (на відміну від галузевої бібліографії природничих наук) має свої специфічні особливості, пов'язані із характером історичних досліджень минулого, відсутністю єдиних методологічних принципів, методів формування заголовків, системи допоміжного апарату, усталеної термінології тощо. Тому необхідно було змінити загальні бібліографічні евристичні прийоми та включити архівні й археографічні методи перегляду й аналізу величезної кількості праць, із назв яких не витікала їх причетність до обраної теми. Нарешті, повна бібліографія теми неможлива без ґрунтовного аналізу змісту наукових праць, виявлення зв'язків між дослідженнями.

Бібліографічний аналіз проведений на базі спеціальних методів бібліографії та бібліографознавства, просопографії. Застосовувалися статистичний, структурно-функціональний методи аналізу публікацій монографічних видань, серій і