LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліографічна спадщина історико-етнографічних досліджень Криму в кінці ХVІІІ - на початку ХХ століть

періодики, а також метод археографічної та бібліографічної реконструкції.

Наукову новизну одержаних результатів засвідчує те, що дисертація є першим узагальнюючим дослідженням у галузі історичної бібліографії Криму, поданої в контексті історичного розвитку регіону та основних етапів його історико-етнографічного вивчення.

Уперше переглянуті "de visu" за змістом, проаналізовані й залучені до наукового обігу маловивчені бібліографічні джерела (записки мандрівників, путівники, матеріал місцевої періодики, наукові, науково-популярні та спеціальні журнали й газети), які в цілому складають не менше половини реконструйованого бібліографічного репертуару. Використано архівні документи, що виникли в процесі діяльності установ, товариств, окремих осіб, невідомі праці істориків, котрі загалом уможливили розкриття діяльності кримознавчих інституцій, характеристику історичного контексту історико-етнографічних досліджень Криму.

Проведений багатопрофільний джерелознавчий і бібліографічний аналіз цього виявленого корпусу історико-бібліографічних матеріалів і документів дав можливість класифікувати та систематизувати джерела, скласти повний зведений і систематизований за предметно-логічним принципом, формами та видами історико-бібліографічний довідник усіх творів друку та неопублікованих праць, пов'язаних із історичним краєзнавством Криму. Цим створено повний бібліографічний репертуар історико-краєзнавчої спадщини кримознавців (10 616 бібліографічних позицій), в абсолютній більшості вперше залучених до наукового обігу.

По-новому інтерпретовано періодизацію розвитку кримознавчих досліждень і розроблено її вдосконалену схему, в якій виділено 5 основних етапів. Визначено специфічні особливості та загальні закономірності розвитку історико-етнографічних кримознавчих студій. Історіографічний, історико-краєзнавчий, просопографічний аналіз змісту, напрямів, форм і методів історико-етнографічного вивчення історії та етнографії Криму кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. дозволив установити наукові центри й основний персональний склад істориків-кримознавців; дати оцінку історіографічної значимості наукової спадщини багатьох відомих учених (В. О. Гордлевського, М. В. Довнар-Запольського, М. П. Погодіна, А. О. Скальковського та ін.), а також ентузіастів музейної, архівної та бібліотечної справи (А. Б. Ашика, І. П. Бларамберга, К. К. Косцюшко-Валюжинича, В. В. Шкорпіла та ін.). Значну увагу приділено з'ясуванню досі не дослідженого персонального внеску провідних українських учених у розвиток історичного кримознавства. Проаналізовано зміст найважливіших публікацій, акцентовано увагу на їх особливостях.

Розроблено принципи змістовного вивчення джерельної бази історико-бібліографічних досліджень на підставі архівної та бібліографічної евристики, основні методи її бібліографічної репрезентації, включаючи вимоги адекватності, повноти та точності бібліографічного інформування в ХІХ – на початку ХХ ст. щодо бібліографічних джерел й аналізу змісту інформації тексту.

Особистий внесокздобувача. Викладені положення та висновки належать дисертанту особисто.

Науково-теоретичне й практичне значеннядисертації полягає в тому, що одержані результати суттєво збагачують знання про джерельну базу історії науки в Україні, реконструюють генезис вивчення Північного Причорномор'я, відтворюють основні тенденції та особливості цього процесу, персоніфікують внесок істориків-кримознавців у теорію та практику регіональніх досліджень. Дисертація встановлює новий напрямок історико-бібліографічних досліджень – розробку об'єктивних наукових концепцій і поглядів на феномен бібліографічної спадщини – важливе джерело вивчення різних аспектів життя та діяльності суспільства.

Уперше введено до наукового обігу численні бібліографічні та архівні джерела, що сприятимуть подальшому дослідженню вітчизняними науковцями участі окремих істориків та наукових товариств у вивченні Криму та півдня України, в цілому. Дисертантом опрацьована методика дослідження цих напрямків.

Підсумком роботи стало видання бібліографічного покажчика "История и этнография народов Крыма: Библиография и архивы (конец XVIII – начало ХХ века)", а також підготовка біобібліографій істориків-кримознавців, опублікованих у 1998-2000 рр.

Наукова інтерпретація та висновки дисертації використані при підготовці узагальнюючих наукових праць із бібліографії, книгознавства, історії історичної науки в Україні та Російській Федерації, архівних та бібліографічних довідників. Матеріали дисертації застосовані в навчально-педагогічній практиці: при викладанні курсів "Історія історичної науки України", "Історія Криму", "Розвиток історичного краєзнавства в Криму", "Джерелознавство історії України" у Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського.

Апробація результатів дисертації здійснена більш як на тридцати міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях, серед яких: VII, VIII, IX, X всеукраїнські наукові конференції з історичного краєзнавства (Черкаси, 1995; Харків, 1997; Дніпропетровськ, 1999; Донецьк, 2001); II міжнародній науковій конференції "Україна-Греція: історія та сучасність" (Київ, 1995); науковій конференції "Російська інтелігенція на історичному переломі: перша третина ХХ ст." (С.-Петербург, 1996); на I, III, IV і V міжнародних етнологічних конференціях молодих учених (Одеса, 1996,1998; Київ, 1999; Чернівці, 2001); на всеукраїнських наукових конференціях "Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи" (Київ, 1997), "Архів і особа" (Київ, 1999); міжнародній науково-методичній конференції "Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку" (Херсон, 1997); науково-практичній конференції "Бібліографічне краєзнавство у відновленні історичної пам'яті народу України" (Київ, 1998); III Всеукраїнській науково-практичній конференції "Туризм в Україні: економіка та культура" (Шацьк, 1998); щорічних міжнародних науково-практичних конференціях "Пілігрими Криму" (Сімферополь, 1998, 2000, 2001); VII і VIII міжнародних конференціях бібліотечних працівників "Крим 2000", "Крим 2001"; IV всеросійській науковій конференції "Культура й інтелігенція Росії: Інтелектуальний простір" (Омськ, 2000); II Боспорських наукових читаннях (Керч, 2001); міжнародних наукових конференціях "Розвиток історичної науки в Україні" (Київ, 2001), "175 років Керченському музею старожитностей" (Керч, 2001), міжнародній науково-практичній конференції "Архіви – складова інформаційних ресурсів суспільства" (Київ, 2001)

Публікації. Основні положення дисертації розкрито в 3 монографіях та в 50 наукових публікаціях (у тому числі 8 за межами України), а також у бібліографічному покажчику дорадянського корпусу історико-кримознавчої спадщини, та збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських конференцій українською, російською та кримськотатарською мовами.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона