LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліографічна спадщина історико-етнографічних досліджень Криму в кінці ХVІІІ - на початку ХХ століть

складається зі вступу, 5 розділів (13 підрозділів), висновків (разом 375 стор.), списку використаних джерел і літератури (2041 назв, 157 стор.), 2 додатків (на 174 стор.).


ОСНОВНИЙ ЗМІСТРОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність та наукове значення роботи. Визначаються предмет та об'єкт дослідження. Окреслюються хронологічні та географічні межі дисертації, сформульовані її мета та завдання. Зазначаються новизна та практичне значення одержаних результатів, їх зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Розкривається особистий внесок автора й апробація отриманих результатів.

У першому розділі "Методологічні основи дослідження, джерельна база та історіографія" аналізуються стан наукової розробки теми, характер бібліографічної й архівної бази, наукові принципи та методи вивчення кримознавчої бібліографічної спадщини. У підрозділі 1.1. "Методологічні основи дослідження" підкреслюється, щодисертація має комплексний, міждисциплінарний характер. Її концептуальні засади базуються на основах таких традиційних наук, як історія, бібліографія, історіографія, біографістика, краєзнавство, етнографія тощо. У дисертації використані як загальні, так і спеціальнонаукові методи дослідження. Серед загальнонаукових: індукція, дедукція, опис, пояснення й інші, які є конкретними пізнавальними засобами окремих фактів і подій. Із числа найбільш широких загальнонаукових методів, передусім, використовувалися історичний, логічний і структурно-системний методи. За допомогою історико-генетичного методу розкритий "вигляд" регіональних кримознавчих центрів.

Історико-бібліографічні дослідження є одним із напрямів історіографії, предметом якого є бібліографічна діяльність. Вони тісно пов'язані з такими спеціальними науковими галузями знань, як біографістика й біоісторіографія. Характеристика бібліографічної спадщини, що розглядається через призму історії життя та творчості вчених-істориків і характеристика їх бібліографічної спадщини, є тенденцією не повернення до персоніфікації, а зверненням до антропологізації історико-наукового знання, яка є однією з принципових особливостей сучасної парадигми історичної науки. У дисертації активно використано і просопографічний підхід до бібліографічного дослідження, коли бібліографічна спадщина розглядається в руслі біографій соціумів істориків-кримознавців.

Підрозділ 1.2. "Джерельна база дослідження"відображає результати бібліографічної та архівної евристики, містить аналіз опублікованих та рукописних бібліографічних зібрань, характеристику репрезентативного комплексу історичних джерел. У джерельній базі виокремлено три нерівнозначні за обсягом та повнотою масиви документів: бібліографічна спадщина дослідників Криму, бібліографічні покажчики, архівні документи. Наголошується, щоосновою джерельної бази дисертаційного дослідження є бібліографічна спадщина дослідників Криму кінця XVIII – початку ХХ ст., пов'язана з історією та етнографією його народів. За формою викладу, науковим рівнем, метою видання ці праці можна розділити на кілька груп: наукові публікації, науково-популярні твори, записки мандрівників. Залучення повного корпусу цих праць дало можливість здобувачу відновити поетапний процес вивчення Криму у 1783-1920 рр., визначити коло істориків-кримознавців.

Залучення бібліографічних покажчиків дало можливість не тільки виявити весь корпус кримознавчих публікацій, але й згрупувати їх у напрямах досліджень, наукових центрах, виділити й простежити інтенсивність публікацій окремих істориків, їх наукові інтереси. Найважливішими з використаних бібліографічних посібників стали ретроспективні покажчики (Г. М. Геннаді, А. І. Маркевич), покажчики видань учених товариств і періодичних видань, систематичні довідники, в тому числі низка рукописних бібліографій (М. В. Довнар-Запольський, С. О. Жебельов, Н. П. Кондаков, М. І. Рєпников, В. Д. Смирнов), іменні покажчики (51 персоналія).

Під час роботи над дослідженням дисертант опрацював документи 32 архівосховищ України, Російської Федерації та Вірменії: центральні архіви, зібрання документів профільних науково-дослідних інститутів, відділів рукописів наукових бібліотек, архівні фонди музеїв.

За формою документів архівна джерельна база представлена рукописами кримознавчих досліджень, бібліографічними зібраннями, джерелами особливого походження: автокомунікативними (щоденниками) та міжособистісної комунікації (епістолярієм).

Проаналізовано склад і зміст окремих фондів (перш за все особистих зібрань істориків-кримознавців), у яких найповніше подано інформацію про дослідження з історії та етнографїі Криму. З ЦДІАК України залучені матеріали особистих фондів М. В. Довнар-Запольського (ф. 262), Ю. А. Кулаковського (ф. 264), В. М. Базилевича (ф. 833), А. Я. Гаркаві (ф. 995). У ЦДАВОВ України опрацьований фонд Н. Д. Полонської-Василенко (ф. 3806); у ЦДАМЛМ України –фонд М. П. Василенка (ф. 542). У РДІА досліджені особисті фонди Д. М. Струкова (ф. 695), В. В. Григор'єва (ф. 853), О. О. Бобринського (ф. 899), М. І. Ростовцева (ф. 1041), Б. В. Кене (ф. 1493), Д. І. Іловайського (ф. 1636). Певну допомогу у відтворенні достовірного життєпису дослідників Криму надали матеріали фонду "Департамент народної освіти" (ф. 733), "С.-Петербурзький університет" (ф. 114) і "С.-Петербурзький археологічний інститут" (ф. 119), що збереглися в Центральному державному історичному архіві міста С.-Петербург. Вагомі за значенням матеріали виявлені в особистих фондах істориків, які зберігаються в РДАЛМ (Москва): М. І. Веселовського (ф. 118), Г. М. Геннаді (ф. 149). У Центральному державному історичному архіві Республіки Вірменія використані матеріали особистого фонду Х. О. Оганесяна (ф. 40), що дало можливість ввести до наукового обігу раніше невідомі рукописи історика.

Численний корпус біографічних і бібліографічних матеріалів містять документи архівів Російської Академії наук у Москві та С.-Петербурзі (ПФАРАН) в особистих фондах Д. В. Айналова (ф. 737), В. В. Бартольда (ф. 68), В. О. Гордлевського (ф. 688), М. С. Державіна (ф. 827), С. О. Жебельова (ф. 729), П. І. Кеппена (ф. 30), В. В. Латишева (ф. 110), О. С. Лаппо-Данилевського (ф. 113), Г. Ф. Міллера (ф. 21), О. М. Самойловича (ф. 782), Ф. І. Успенського (ф. 116), Д. А. Хвольсона (ф. 959).

Різноманітні джерела з історії вивчення Криму в XIX – на початку ХХ ст. відклалися в фондах рукописного архіву Інституту історії матеріальної культури РАН (С.-Петербург), зокрема, "Імператорська Археологічна комісія" (ф. 1), "Російське Археологічне товариство" (ф. 3), особистих фондах М. І. Веселовського (ф. 18), М. І. Рєпникова (ф. 10), О. М. Оленіна (ф. 7): звіти про археологічні розшуки й проведення розкопок, наукові праці подвижників розвитку кримської археології, численні рецензії, листування. Видатною за своїм значенням бібліографічною пам'яткою є кримознавча картотека А. І. Маркевича (ф. 32), що збереглася тут і лише частково