LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліографічна спадщина історико-етнографічних досліджень Криму в кінці ХVІІІ - на початку ХХ століть

Броневський, Ф. Ф. Вігель, М. С. Всеволожський, А. Г. Глаголєв, А. М. Демидов, В. В. Ізмайлов, А. М. Муравйов, І. М. Муравйов-Апостол, М. І. Надєждін, В. В. Пассек, П. І. Свіньїн, П. І. Сумароков, О. П. Шишкіна.

Виділений принципово новий етап у розвитку літератури подорожей: остання третина XIX – початок ХХ ст. У цей час значно змінився соціальний склад мандрівників. Уведення в дію залізниці до Севастополя у 1874 р. і до Феодосії у 1892 р. полегшило можливість потрапити в Крим середнім верствам населення. На півострів ринула хвиля різночинців. Нариси з враженнями про поїздки в Крим наповнили газетні смуги. Сьогодні вони є важливим джерелом із різних питань життя Тавриди тих років. Серед записок мандрівників цього періоду виділяються праці М. О. Бернова, С. І. Васюкова, О. С. Горчакової.

Проаналізовано специфічну форму записок мандрівників, якою стали описи численних екскурсій у Крим різних навчальних закладів. У Криму розвиток організованої екскурсійної справи був пов'язаний із першою в Російській імперії туристичною організацією – Кримським гірським клубом. Цікавим змістовним джерелом про туристичні поїздки є спогади про них, вміщені у "Записках" Клубу, де туристи та організатори походів ділилися враженнями (Ф. Д. Вебер, В. М. Дмитрієв, С. І. Іловайський, Є. В. Князєв та ін.).

Дисертантом виявлені мандрівні записки в бібліографічній спадщині відомих учених, зокрема, Д. І. Багалія, М. М. Бережкова, І. М. Березіна, О. О. Бобринського, М. І. Веселовського, П. І. Кеппена, Х. І. Кучук-Іоаннесова, І. А. Линниченка, А. О. Скальковського, М. П. Романченка, Д. М. Струкова, що істотно доповнило уявлення про різноманітність бібліографічної спадщини цих істориків. Зазначено, що виявлені в різних особистих архівних фондах неопубліковані спогади про подорожі по Криму й щоденникові записи значно розширюють число краєзнавців Криму. Матеріали, зібрані мандрівниками, стали джерельною базою для більш фундаментальних досліджень Криму в другій пол. ХІХ – на початку ХХ ст.

У розділі 3 "Основні напрями історичних досліджень у Криму" відтворені основні форми та напрями досліджень регіону в ХІХ – на початку ХХ ст., проаналізоване надбання з історико-етнографічного вивчення краю, зібране місцевими дослідниками. У підрозділі 3.1. "Археологічні дослідження" проаналізовано становлення археологічних центрів у Феодосії, Керчі та Севастополі. Зазначено, що у зв'язку з бурхливим економічним розвитком Криму, ростом міст у кінці XVIII – на початку XIX ст. у пошуках будівельного каменя стали руйнувати існуючі археологічні пам'ятники, натикаючись при цьому на багаті поховання. У цей час у Керчі розпочали діяльність, пов'язану з організацією археологічних досліджень А. Б. Ашик, І. П. Бларамберг, П. А. Дюбрюкс, Д. В. Карейша, І. О. Стемпковський, що об'єдналися навколо створеного в першій третині XIX ст. Керченського музею старожитностей (КМС). Не будучи професійними археологами вони займалися тільки пошуком археологічних знахідок і їх описом. П. А. Дюбрюкс став автором низки рукописних праць із керченської археології. У праці І. О. Стемпковського "Мысли относительно отыскания древностей в Новороссийском крае" (1827) не тільки перераховані види археологічних пам'ятників Криму, але й змальовані перспективи дослідження й охорони цих старожитностей. За обсягом поставлених завдань твір І. О. Стемпковського є першою в Росії дослідницькою програмою археологічних розвідок у Північному Причорномор'ї. Значним внеском у розвиток археологічних досліджень і вивчення історії стародавнього Криму стали праці А. Б. Ашика "Керченские древности: О Пантикапейской катакомбе, украшенной фресками" (1845) і тритомник "Воспорское царство с его палеографическими и надгробными памятниками" (1848-1849). Велику наукову спадщину залишив також директор КМС В. В. Шкорпіл, значна частина якої була опублікована в "Известиях" Археологічної комісії й ТВАК у 1907-1917 рр.

Аналогічне об'єднання археологів-аматорів сформувалося в першій третині XIX ст. у Феодосії, навколо створеного в 1811 р. місцевого музею старожитностей. Серед його діячів, які залишили після себе наукову спадщину – Є. Ф. Вільньов (відомі альбоми кримських видів), О. Ф. Ретовський (публікації з нумізматики середньовічної Кафи), Л. П. Коллі (праці з політичної історії італьянської колонізації півострова).

Інша картина спостерігалась у третьому із виділених місцевих археологічних центрів – в Херсонесі, який склався тільки в останній третині XIX ст. Найбільш активним його діячем був К. К. Косцюшко-Валюжинич. Дисертанту вдалося відновити повну бібліографію його праць, розпорошених у різних виданнях та архівах.

У підрозділі 3.2. "Археографічні дослідження" проаналізовані основні форми діяльності ТВАК і розглянуті публікації "Известий" цього товариства, що видавалися з 1887 по 1920 рр. У перші роки це були невеликі за обсягом видання, які виходили нерегулярно. Друкувалося 350 примірників. Авторам повідомлень робилося 100 копій їх статей. У подальшому "ИТУАК" перетворилися в солідне наукове видання як за обсягом, так і за змістом. Авторство матеріалів тут належало не тільки місцевим краєзнавцям, але й видатним російським та українським ученим: Д. В. Айналову, М. М. Бережкову, О. О. Бобринському, Б. В. Варнеке, Б. Д. Грекову, М. В. Довнар-Запольському, В. В. Латишеву, О. І. Маркевичу, В. Д. Смирнову, О. О. Шахматову та ін. На сторінках видання вперше було опубліковано багато архівних документів. Найбільш цікавий із них "Камеральное описание Крима", підготовлений у 1784 р.

Підрозділ 3.3. "Статистичні дослідження" містить аналіз різноманітних довідкових видань. Особливе місце серед них займають "Памятные книжки" –інформаційно-довідкові видання, що включали різноманітні відомості про якусь територію або окремий населений пункт, установу або відомство, конкретні питання з економічного, політичного, культурного або повсякденного життя. Уперше дисертантом поданий перелік цих видань. Із усієї їх різноманітності виділяються видання, які носили характер довідників-щорічників і містили інформацію про окреме місто, повіт, губернію. За своїм характером до пам'ятних книжок належать "Справочные книги", "Адрес-календари", "Календари". Спільним для них було те, що всі вони були офіційними виданнями і випускалися, в основному, під егідою МВС губернськими (міськими) статистичними комітетами, губернськими управліннями, губернськими друкарнями або редакціями губернських відомостей.

Дисертантом виділені три основні центри видання пам'ятних книжок у Таврійській губернії: 1) Сімферополь, де їх випуском на різних етапах займалися губернський статистичний комітет, губернське правління, статистичне бюро Таврійського губернського земства, міська управа; 2) Керч-Єникольське градоначальство, в якому роль видавця довідкової літератури виконував міський статистичний комітет і 3) Севастопольське градоначальство.

Проаналізовано зміст опублікованих у Криму офіційних довідкових видань, що дає можливість