LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліографічна спадщина історико-етнографічних досліджень Криму в кінці ХVІІІ - на початку ХХ століть

розцінювати їх як унікальне джерело з вивчення історії кримської промисловості та сільського господарства, особливостей міграційних процесів на півострові, змін у його адміністративно-територіальному розподілі, умов діяльності різних державних і громадських установ. На сторінках статистичних видань вміщувалися унікальні авторські розробки з історії, статистики, етнографії, археології Криму. Багато з цих матеріалів ніде більш не публікувалися, тому введення їх до наукового обігу не тільки значно збагатило джерельну базу, але й дало можливість доповнити бібліографію відомих кримознавців К. А. Вернера, Ф. М. Домбровського, Х. Х. Зенкевича, С. О. Мокржецького, А. О. Скальковського. При вивченні цієї довідкової літератури були встановлені нові імена дослідників, які зробили значний внесок у розвиток місцевої статистики, історії й етнографії Криму, що дало змогу більш повно подати роль статистичних служб у загальному контексті розвитку регіональної науки.

Усього за 58 років (від виходу у світ першої пам'ятної книжки в 1860 р. до 1920 р.) у Таврійській губернії було випущено близько 50 офіційних довідкових видань, з яких приблизно 30 мали загальногубернський характер. 20 із них були видані в Керч-Єникольському градоначальстві, 2 видання були довідниками по місту Сімферополю і 3 – відносилися до Севастопольського градоначальства.

Розділ 4 "Бібліографічна спадщина кримознавців із наукових центрів Російської імперії: С.-Петербурга та Москви"висвітлює розвиток кримознавчих досліджень у провідних столичних академічних центрах Російської імперії. У підрозділі 4.1."Розвиток історико-кримознавчих досліджень у С.-Петербурзі" систематизована кримознавча бібліографічна спадщина відомих фахівців із історії краю І. М. Березіна, М. І. Веселовського, А. Я. Гаркаві, В. В. Григор'єва, Б. В. Кене, П. І. Кеппена, В. Д. Смирнова та ін. Зазначено, що кримознавчі студії в столиці розвивалися в середовищі вчених університету, історико-філологічного інституту, в Російському археологічному товаристві (РАТ), Російському географічному товаристві, Російському музеї імператора Олександра III.

В численній історико-етнографічній кримознавчій спадщині XIX ст. важливою складовою є праці одного з основоположників наукового вивчення півострова П. І. Кеппена (1793-1864). Підсумком першої поїздки вченого Південним берегом Криму в 1819 р. став ґрунтовний опис знайдених старожитностей із характеристикою їх походження, який П. І. Кеппен опублікував у 1822 р. у Відні німецькою мовою. Із цього часу почалася його наукова полеміка з французьким антикознавцем Д. Р. Рошеттом й академіком Є. Є. Келером із приводу атрибуції кримських археологічних пам'ятників, що виразилася в публікації спеціальних досліджень. Підсумком службових занять П. І. Кеппена на посаді помічника головного інспектора шовківництва, садівництва та виноробства стали кримознавчі праці з історії, статистики, економіки й етнографії півострова. За завданням М. С. Воронцова П. І. Кеппен підготував рукопис чотиритомного опису Кримського півострова. Частина цих матеріалів була опублікована у 1836 р. під назвою "Крымский сборник" і набула загальноєвропейського значення. Наступний етап кримознавчих досліджень історика пов'язаний із його обранням у 1837 р. ад'юнктом АН по кафедрі статистики й завданням обревізувати державне майно Таврійської губерні. Підсумком багаторічного збирання статистичних й етнографічних даних стала публікація "Этнографической карты Европейской России" зі спеціальним пояснювальним текстом (1848), яка витримала 3 видання.

У становленні наукової розробки кримської нумізматики провідне місце займають дослідження Б. В. Кене (1817-1886), зокрема "Исследование об истории и древностях города Херсониса-Таврического" (1848). Опис і характеристику окремих нумізматичних й археологічних знахідок Б. В. Кене вмістив у численних статтях провідних наукових товариств. Розвиток археологічних досліджень у Криму пов'язаний також з ім'ям О. О. Бобринського, М. І. Веселовського, В. В. Григор'єва, О. О. Сибірського.

У вивченні античного періоду історії Криму, систематизації та публікації епіграфічних пам'яток цього часу найбільш вагомий внесок В. В. Латишева (1855-1921). За дорученням РАТ з 1882 р. учений зайнявся збиранням матеріалів для подальшого видання зведення стародавніх грецьких і латинських написів, що походять із античних поселень Північного Причорномор'я. Підсумком цієї роботи стали двотомник "Древние надписи северного побережья Понта Эвксинского" (1885-1890) та зведення свідоцтв стародавньої літератури "Scythica and Caucasica" (1893-1900). Перу історика належать десятки публікацій з історії, археології та епіграфіки Криму, найважливіші з яких він звів у збірку "ПОNTIKA" (1909).

Дисертантом проаналізовано становлення та розвиток орієнталістичних досліджень у галузі кримознавства в С.-Петербурзі, які пов'язані з іменами І. М. Березіна, В. В. Григор'єва, В. Д. Смирнова. Підсумком їх наукових студій стала публікація археографічних пам'яток періоду Кримського ханства. В. Д. Смирнову належить авторство фундаментальних монографій із історії середньовічного Криму (1887, 1889). Зазначено, що вагомий внесок у вивчення й популяризацію етнографічних даних про народи Криму зробили В. В. Бартольд, А. Я. Гаркаві, О. М. Самойлович, П. О. Фалєв. Кримознавча спадщина цих орієнталістів уперше була виділена в окрему групу й стала об'єктом дослідження.

У підрозділі 4.2."Бібліографічна спадщина московських істориків у галузі кримознавства"проаналізовано особливості кримознавчого доробку в університеті, Лазаревському інституті східних мов, Московському археологічному товаристві (МАТ), Товаристві любителів природознавства, антропології та етнографії. Досліджено корпус публікацій, що характеризують кримські старожитності, який належить О. О. Авдєєву, К. К. Герцу, О. В. Орєшникову, Д. М. Струкову Г. Д. Филимонову, О. С. Уварову.

У науковій спадщині Д. М. Анучина (1843-1923) простежується поєднання природничих і суспільно-гуманітарних дисциплін, хоч провідне місце займає антропологія. Подаючи описи антропологічних й етнографічних європейських зібрань, вчений виділяв у них пам'ятки кримського походження.

Дисертантом вперше в історіографії видокремлений комплекс кримознавчих досліджень М. П. Погодіна (1800-1875). Їх основною тематикою стало прийняття християнства в Криму, Кримська війна, просвітницька діяльність архієпископа Інокентія. Цінною для відновлення картини історії вивчення Криму є невідома раніше стаття М. П. Погодіна "Несколько дней в Петербурге" (1863), де були опубліковані підсумки дослідження ним у Криму низки археологічних пам'ятників. Публікація циклу звітів М. П. Погодіна про виконання доручень ОТІС по інспекції ним стану пам'ятнико-охоронної роботи в Криму сприяла збереженню цінних середньовічних споруд.

Досліджено московський період діяльності в галузі кримознавства А.