LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліографічні ресурси України: стан, проблеми розвитку

найвідоміші бібліографічні видання, наприклад, літописи Книжкової палати України, можливо, тому, що вони і без того добре відомі споживачам.
По-друге, прикнижкові БП, що обліковуються, дуже обмежені в обсязі, а пристатейні бібліографічні списки взагалі не виявляються й не враховуються як джерела бібліографічної інформації.
По-третє, в покажчику не передбачено відображення неопублікованих БП (у картковій, машинописній чи машиночитаній формі), що створюються, зберігаються і використовуються в бібліотеках. За відсутності належного фінансування вони залишаються неопублікованими й невідомими потенційним користувачам. Інші бібліотеки, не знаючи про їх існування, можуть дублювати вже зроблену роботу, нераціонально використовуючи свої кадрові ресурси. І, нарешті, покажчик "Бібліотекознавство і бібліографія України" не є суто покажчиком бібліографічних видань. Він має структуру, за якою бібліографічні посібники подаються в різних розділах, що ускладнює їх пошук.
Висловлені зауваження дають можливість ще раз нагадати: нам потрібен окремий кумулятивний покажчик (бажано щорічник) "Бібліографічна продукція України", який створювався б на засадах кооперації найбільшими бібліотеками й Книжковою палатою України. Видання його доцільно доручити цій установі як центру державної бібліографії. На сьогодні в системі посібників державної бібліографії поточний покажчик бібліографічних посібників відсутній.
Як відомо, поточні покажчики БП, підготовлених бібліотеками певної місцевості або відомчої системи, складають (чи складали): Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Короленка, Одеська державна наукова бібліотека ім. М.Горького, Національна бібліотека України імені В.Вернадського. Позитивно оцінюючи такі роботи за відсутності загальнодержавного повного покажчика БП, слід усе ж наголосити на необхідності об'єднання зусиль.
Вочевидь, на державному рівні або через Асоціацію бібліотек України слід визначити єдиний координаційний і методичний центр бібліографії бібліографії, потурбуватися про його фінансування, матеріально-технічне й кадрове забезпечення. Це не означає, що всі інші бібліотеки можуть припинити діяльність у цьому напрямі. Навпаки, вона стане ефективнішою завдяки широкому розповсюдженню і використанню результатів роботи.

Певну роль у поточній бібліографії бібліографії відіграють також покажчики (чи каталоги) нових надходжень до бібліотек. Це й суто покажчики БП, що надійшли в одну бібліотеку, чи певну їх сукупність, і ті, де поєднано відомості про літературу з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, інформатики та про БП. З точки зору інформування про бібліографічні ресурси перший різновид є бажанішим, бо спеціалізований на виконанні цієї мети. Об'єднуючи відомості щодо теоретико-методичної літератури зі спеціальності і про БП, бажано всередині покажчика виокремлювати відповідні розділи.
Ретроспективна бібліографія бібліографії України має значний доробок. Як відомо, у її становленні брали участь М.І.Ясинський, Ф.П.Максименко, Є.Ю.Пеленський. Певну увагу приділяли їй головні бібліотечно-інформаційні установи. Згадаємо ретроспективні покажчики БП, підготовлені Книжковою палатою України (Книга про книги, 1917-1963: Техніка. Промисловість. Транспорт. Комунальне господарство. - Х., 1964; Бібліографічні посібники УРСР, 1976-1980. - Х., 1985). Хронологічним продовженням останньої праці є створений НПБУ покажчик "Посібники наукової бібліографії, підготовлені бібліотеками України в 1981-1990 рр." (К.,1993).
Значний внесок у розвиток ретроспективної бібліографії бібліографії країни належить Державній історичній бібліотеці України, яка видає ретроспективні покажчики краєзнавчих БП, випущених нашими бібліотеками, за п'ятиріччями (1976-1980, 1981-1985, 1986-1990, 1991-1995).
НБУВ було підготовлено декілька ретроспективних покажчиків БП галузевого змісту, найкращим з яких вважається посібник Л.І.Гольденберга "Бібліографічні джерела українського літературознавства" (перше видання - 1977, друге - 1990 р.). Численну літературу з цієї галузі висвітлює також покажчик НПБУ "Українські письменники: Покажч. бібліогр. посібників / Упоряд.: Бабич Є.К., Негрейчук І.О. - К., 1995).
Вагомим внеском в українознавчу бібліографію є два випуски БП "Джерела українознавства", підготовленого у співробітництві НБУВ, НПБУ та Археографічною комісією НАН України (Вип. 1. Вітчизняні бібліографічні джерела. - К., 1990; Вип.2. Бібліографія бібліографічних посібників українських періодичних видань. - К., 1998). Задуманий як підготовча праця до створення українського бібліографічного репертуару, він мав дати відомості про БП, що містять описи неперіодичних (у першому випуску) та періодичних (у другому) видань, які виходили на території України.
На жаль, назви обох випусків невдалі з точки зору інформативності (перший можна було б назвати "Вітчизняні бібліографічні покажчики неперіодичних видань, що вийшли на території України в 1574-1924 рр.") і некоректні з термінологічного погляду (другий випуск варто було б назвати "Бібліографічні покажчики українських періодичних видань та їх змісту" з підзаголовком "Бібліографічний посібник" чи "Бібліографічний покажчик" або "Покажчик вітчизняних та зарубіжних джерел"). Як відомо, бібліографічний покажчик недоречно називати "бібліографія", а після слова "посібник" не позначають обліковані ним видання.
У системі покажчиків БП України відсутні також покажчики "третього ступеня", які інформують про покажчики бібліографічних посібників. Певною заміною їм можна вважати навчальні посібники, що висвітлюють тему "Бібліографія бібліографії", але їх дуже мало і на даний час вони вже застаріли.
Інформацію про БП, видані окремими бібліотеками та Книжковою палатою за значний хронологічний період, містять покажчики літератури щодо ювілеїв цих установ: ЦНБ імені В.Вернадського (1993), ХДНБ (1996), ЦНСГБ УААН (1996), НПБУ (1997), "Національна бібліотека України імені В.Вернадського, 1918-1998: Бібліографічний покажчик