LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліометричний аналіз наукової творчості академіка В.С.Іконнікова

по Київському університету: В.Антоновича20, І.Лучицького21, Ф.Фортинського22, Т.Флоринського23 й ін.

Цікавою, на наш погляд, є розробка, де узагальнено віхи життя та діяльності О.А.Беклешова - малоросійського воєнного генерал-губернатора, київського воєнного губернатора, генерал-прокурора, - видрукувана в “Киевской старине” та окремим виданням24. На багатому архівному матеріалі висвітлено його насичену справами службу на терені України.

Для всіх цих розробок характерна єдина в своїй основі схема внутрішньої побудови дослідження, що базується, з одного боку, на багатому фактичному матеріалі про життя вченого чи громадського діяча, а з другого - на грунтовному аналізі його праць, виступів, документальної спадщини.

Зазначимо, що сам Іконников при просопо-графічному дослідженні окремої особи завжди дотримувався розробленої ним схеми такої праці. Її можна вважати авторською, по-перше, з огляду на нестереотипність конструкції, а по-друге, на поглиблене використання джерелознавчого та історіографічного матеріалу.

Як неперевершений фахівець-бібліограф, знавець не тільки вітчизняних архівів, бібліотек, численних колекцій, а й закордонних, Іконников широко використовував ці знання у своїх розробках.

“Іконниковська” структура біографічної статті мала, як правило, усталену форму: на фоні повного розпису життєвого шляху діяча висвітлювалися питання у такому порядку:

- дата та місце народження;

- соціальне походження;

- дані про родину, батьків; поглиблення у генеалогію; іноді розгалуження по чоловічій та жіночій висхідних;

- роки навчання, чини, місце служби, зміни їх, коло знайомств (найбільше наголошення на особах, які вплинули на подальшу долю досліджуваного діяча);

- докладне висвітлення службової кар’єри (наукових праць, коли є), спонукальні мотиви їх написання, відгуки на них, позитивні та негативні; нагороди, премії;

- зміни інтересів: наукових, службових, особистих життєвих (як правило, підтвердження архівним матеріалом, іноді мемуарними й епістолярними джерелами);

- значення та внесок досліджуваної особи в науку, політику, громадську діяльність. Службові злети й падіння. Іноді прізвища покровителів та ворогів;

- ідейні переконання і ставлення до сучасної йому соціально-політичної дійсності;

- уподобання, проведення дозвілля;

- увага до останніх років життя. Роль та місце даної особи в житті країни тогочасного періоду.

Після, так би мовити, теоретичної частини йдуть архівно-бібліографічні примітки: а) твори даної особи: наукові розробки, виступи з доповідями, повідомленнями, з рецензіями та відгуками на них тощо; б) твори про досліджувану особу; в) місця зберігання спадщини (особові фонди, змішані, архівні, рукописні та книжкові колекції із зазначенням їх долі: куплі-продажу, дарчих, спадкоємництва тощо). Іконников послідовно намагався дотримуватися такої схеми за умови наявності комплектуючих її складових.

Аналізуючи динаміку видів публікацій ученого поетапно, за творчими періодами (п’ятьма десятиліттями та останніми чотирма роками), можна констатувати, що протягом першого творчого десятиліття (1865-1874), коли вчений готувався до захисту кандидатської (1867) і докторської (1869) дисертацій, ним було опубліковано 27 наукових праць, серед яких сім - монографічного характеру. Це досить “некласична” картина з точки зору порівняння середніх нормативних показників з особистими показниками творчості В.Іконникова. Однак цей показник найвищий у шкалі “монографії, книги, брошури” за весь півстолітній період наукової діяльності вченого. Останні показники у ці роки яскраво не вирізняються із загальної картини творчості Іконникова. Проте публікаторська активність автора значно перевершувала середні показники молодих перспективних учених і становила 280 стор. на рік.

Упродовж другого десятиліття (1875-1884) у вченого не було монографічних праць, однак вийшла друком 31 стаття у збірниках та журналах, що є найвищим результатом цього виду публікацій протягом досліджуваного періоду. Крім того, за ці роки науковець опублікував 396 бібліографічних нотаток, що втричі перевищує подібний показник за наступні роки. Отже, друге десятиріччя характеризується найбільшою кількістю публікацій ученого за все творче життя.

Третє десятиліття (1885-1894) було доволі активним і плідним. У Іконникова вийшло друком шість фундаментальних видань, серед яких: “Александр Андреевич Беклешов (1743-1808), малороссийский военный генерал-губернатор, киевский военный губернатор, генерал-прокурор” (К., 1890), “Опыт русской историографии” (Т.I, кн.1. - К., 1891). У цей період також було опуб-ліковано 28 статей у періодиці, 125 нотаток.

Четверте (1895-1904) та п’яте (1905-1914) десятиліття не позначилися піднесенням наукової творчості вченого, а навпаки, засвідчили скорочення кількості опублікованих наукових роз- робок.

Таким чином, з 9 індикаторів видового розподілу публікацій Іконникова найбільший відсоток припадає на бібліографічні нотатки (72,8%) та статті в журналах (12,2%) (видовий розподіл публікацій наведено в табл.1).

Значний наукознавчий інтерес становить цикл видань, підготовлений за редакцією В.Іконникова. З 23 позицій - 18 присвячено історії та діяльності Київського університету, його виданням, студентським дослідам тощо. Ця тема пронизує всю творчість ученого. Серед праць такого плану вісім випусків “Сборника сочинений студентов университета св. Владимира”25, “Биографический словарь профессоров и преподавателей университета св. Владимира”26, “Историческая записка и отчет о Киевских высших женских курсах за первое четырехлетие”27. На сьогодні ці роботи не тільки не втратили свого наукового значення, а навпаки, як бібліографічний раритет стають вагомим історіографічним джерелом для дослідників проблем вітчизняної культури та освіти.

Перу В.С.Іконникова належить 37 грунтовних розгорнутих (іноді до 1 др. арк. і більше) рецензій на нові видання, видрукувані в кінці XIX - на поч. XX ст.28 Серед рецензованих є праці видатних учених М.Грушевського, С.Платонова, М.Владимирського-Буданова, С.Соловйова, В.Ключевського, М.Кояловича. За проблемним спрямуванням їх можна розподілити так:

а) загальноісторичного напряму 12

б) архіви, документалістика 7

в) біографістика 5

г) правознавство 7

д) культурологія 6

Підрахунки свідчать, що автор не зосереджувався на якомусь одному напрямі, а в полі його зору знаходилися різнопланові видання, цікаві своєю інформативністю та оригінальним авторським поглядом на проблему. До числа 37 рецензій віднесено ті студії Іконникова, що вийшли друком у періодиці й які сам він при створенні своєї бібліографії відносив до розділу “рецензії”. Однак