LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліометричний аналіз розвитку українського бібліотекознавства в 1970 - 1990-ті рр.

бібліотечної науки в період, що досліджується, створюють базу для подальшого вивчення зазначеної проблеми методами змістовного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

  • Вперше комплексно досліджено еволюцію методів кількісного аналізу наукового знання відповідно до рівнів розвитку системи соціальних комунікацій (ССК);

  • Охарактеризовано роль бібліометрії у сучасних вітчизняних бібліотекознавчих дослідженнях;

  • Використано бібліометричну методику, яка, створюючи передумови застосування загальнонаукових моделей та методів для дослідження галузевого знання, розширює теоретико-методологічну основу українського бібліотекознавства та прогнозну базу формування національної бібліотечної політики;

  • Вперше досліджено основний ДП українського бібліотекознавства за 1970 1990 рр. і, на базі бібліометричного кластерного аналізу ряду вітчизняних монографій з бібліотечно-інформаційної галузі, одержано перший графічний обрис ядра когнітивної структури бібліотечної теорії в Україні, як основи для подальших досліджень бібліотекознавства та суміжних галузей;

  • Вперше на основі бібліометричного аналізу виявлено особливості сучасного бібліотекознавства в Україні, його взаємовідносини з суміжними дисциплінами в період освоєння нових інформаційних технологій;

  • Розкрито перспективи порівняльної бібліометрії як складової частини методології порівняльного бібліотекознавства;

  • Обгрунтовано необхідність впровадження бібліометрії як окремого курсу до навчальних планів вузів культури.

Практичне значення. Одержані результати дослідження створюють науково-методичне підгрунтя застосування бібліометричного аналізу з метою реформування БСІ та оптимізації діяльності бібліотек України на сучасному етапі. Визначено можливості бібліометрії як засобу оптимізації системи вітчизняних фахових видань. Застосована методика є перспективною для здійснення програми розвитку національного книговидання і преси, відпрацювання механізмів удосконалення формування тиражів, тематики видань для бібліотек тощо. Наведені в дисертації розробки можуть бути використані в підготовці кадрів на базі бібліотечних факультетів вузів різних рівнів акредитації. Теоретичні та практичні положення дисертації впроваджені до навчального процесу Харківської державної академії культури, використані факультетом бібліотекознавства та інформатики для підготовки навчальних планів зі спеціалізацій.

Особистий внесок здобувача.Найважливішими науковими результатами, одержаними дисертантом особисто, є адаптування соціокомунікативного підходу до методів пізнання для визначення співвідношення бібліометрії, інформетрії, когнітометрії, наукометрії; виявлення структури документально-інформаційного потоку з українського бібліотекознавства на основі пізнавальних можливостей бібліометрії як інструменту аналізу управління розвитком бібліотекознавства та дослідження на основі розробленої бібліометричної методики його когнітивної структури.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднені на конференціях: "Культура України: історія і сучасність": Всеукраїнська науково-теоретична конференція, Харків, 19-20 листопада 1996 року; "Науково-дослідна робота ХДНБ ім. В.Г. Короленка у 1995 1996 рр.": Науково-практична конференція, Харків, 1997; "Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть": Міжнародна наукова конференція до 70-річчя ХДАК., Харків, 1999; "Библиотечное дело – 2000: проблемы формирования открытого информационного общества": Пятая международная научная конференция, Москва, 25 26 апреля 2000 г.; "Історична пам`ять і самосвідомість українського суспільства на межі тисячоліть": Регіональна науково-теоретична конференція, Харків, 23 24 травня 2000 р.; "Человек в информационном пространстве цивилизации: культура, религия, образование": Международная научная конференция, Краснодар – Новороссийск, 19-21 сентября 2000 г.

Концепція, методика та текст дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрах бібліотекознавства, інформатики, соціальних комунікацій Харківської державної академії культури.

Структура дисертації зумовлена метою і задачами дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 165 сторінок. Дисертація включає 18 таблиць, 7 рисунків, 5 додатків (28 сторінок). У списку використаних джерел 394 найменування (39 сторінок). Повний обсяг дисертації становить 245 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження; показано зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та задачі дослідження, його об'єкт і предмет; сформульовано наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення; наведено дані щодо апробації основних положень дослідження та публікацій дисертанта.


У першому розділі "Бібліометричні дослідження в українському бібліотекознавстві" здійснено огляд літератури за темою дисертації, в якому висвітлюються здобутки попередників і запропоновані методичні засади подальшого дослідження.

Характерною особливістю вітчизняного бібліотекознавства, як і деяких інших гуманітарних дисциплін, є постійна саморефлексія, систематичне дослідження історії розвитку бібліотечної теорії та практики. Звертання до аналізу логіки розвитку бібліотекознавчого процесу часто є необхідним підгрунтям, базою для розгляду та вирішення різноманітних проблем бібліотечної галузі. Ця тенденція простежується ще на етапі формування бібліотекознавства як окремої дисципліни, зокрема у працях фундаторів української бібліотечної науки Д.А. Балики, К.І. Рубинського, Н.Я. Фрідьєвої та ін.

Проте сучасний стан розвитку бібліотечної справи в Україні визначається актуалізацією проблем визначення та створення чіткої структури управління бібліотечною сферою та галузевими науковими дослідженнями, що зумовлює необхідність вирішення проблеми об'єктивної оцінки результативності НДР, впровадження й ефективного використання результатів наукових досліджень, для чого застосовуються кількісні бібліометричні показники.

Перші кількісні дослідження відносяться до початку ХІХ ст.. Саме тоді російські вчені А.К. Шторх та Ф.П. Аделунг проаналізували статистичними методами національний склад, соціальне становище авторів, їх творчу активність за п'ять років (1801 1806 рр.).

На початку минулого сторіччя було відновлено вивчення документальних потоків. Так, у 1909 р. М.А. Рубакін довів необхідність постійного стеження за розвитком книжкових потоків і за допомогою кількісного аналізу. В 1911 р. російський хімік, академік П.І. Вальден визначив, на базі бібліометричного методу аналізу посилань, місце та значення Д.І. Менделєєва та інших російських науковців у світовій науці. В 1917 р. було опубліковано дослідження Ф. Коула та Н. Ільса, присвячене статистичному аналізові літератури з порівняльної анатомії.