LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліометричний аналіз розвитку українського бібліотекознавства в 1970 - 1990-ті рр.

бібліометричного аналізу розвитку бібліотекознавства в Україні в 1970 1990 ті рр. свідчить про підвищений інтерес фахівців до цієї теми загалом, або окремих її аспектів зокрема. Незважаючи на існування відповідного бібліометричного інструментарію та прикладів його застосування як у суміжних галузях, так і в дослідженнях бібліотекознавства, в Україні зазначена проблема цілісно, комплексно не розроблялася. У вітчизняній бібліотечній теорії застосування бібліометричних методів обмежувалося вивченням окремих питань бібліотекознавства та вирішенням певних проблем практичної діяльності бібліотек, передусім, комплектування, опрацювання, збереження й організації бібліотечних фондів тощо.

Існує значний невикористаний потенціал застосування бібліометричних методів, наприклад, у вітчизняних історико-бібліотекознавчих дослідженнях, втім саме бібліометричний кластерний аналіз проблемно-тематичної структури публікацій дозволяє виявити стан науки або проблеми досліджуваного періоду, допомагає розкрити закономірності її розвитку.

Актуальність проведеного дослідження зумовлена тим, що бібліотекознавство в даний період формування наукових шкіл в Україні потребує масштабного та комплексного бібліометричного аналізу, оскільки сьогодні характеристику тих процесів, що мають місце в бібліотечній теорії та практиці, можна вважати достатньою лише при використанні комплексного підходу, що передбачає передусім кластерний аналіз наукових документів. Це зумовлює необхідність вивчення ДП з українського бібліотекознавства за 1970 1990 ті рр., виявлення його кількісно-якісних характеристик, апробації та застосування сучасних бібліометричних кластерних (кількісно-якісних) методів досліджень у вітчизняному бібліотекознавстві загалом.


У другому розділі "Бібліометрія у системі наукового знання" на основі аналізу еволюції кількісно–якісних методів пізнання у науці розглянуто бібліометричний підхід до сучасних кількісних бібліотекознавчих досліджень, визначено їх методичний інструментарій.

При вирішенні складних сучасних бібліотекознавчих дослідницьких задач потрібно основуватися на ефективному використанні накопиченого галуззю науково-теоретичного потенціалу, що зумовлює зростання практичної значимості досліджень, спрямованих на вивчення закономірностей розвитку бібліотечного знання, механізмів його функціонування тощо. Без цього неможливе вироблення теоретичних орієнтирів розвитку бібліотечної науки як однієї з головних передумов вирішення нагальних проблем бібліотечної галузі. Тому особливого значення набуває аналіз загальних методологічних проблем виникнення, розвитку та функціонування бібліотекознавчої теорії. Ці проблеми є ключовими в розумінні процесу формування бібліотекознавчого знання на даному етапі, прогнозуванні шляхів його подальшого розвитку.

Необхідність і актуальність методологічного аналізу загальнотеоретичних понять бібліотечної науки на сучасному етапі зумовлені та стимулюються, крім зазначених чинників, наявністю явно вираженої тенденції до підвищення теоретичного рівня бібліотекознавства, модернізації основ викладання бібліотечної дисципліни, необхідністю вдосконалювання стандартизації бібліотечної термінології тощо. Але конструктивний розгляд усіх аспектів означених проблем має значні труднощі і неможливий у межах одного дослідження. Це визначає необхідність сконцентруватися передусім на найактуальніших аспектах, вирішення яких створить передумови для подальшого аналізу, тобто на вивченні когнітивної підсистеми бібліотекознавства як основи галузевого знання.

Визначаються два основні напрями розвитку бібліотекознавчого знання на сучасному етапі:

1) значне розширення сфери дослідження, розробка виникаючих проблем уже наявним методологічним інструментарієм;

2) висування принципово нових проблем, викликаних як зовнішніми так і внутрішніми чинниками розвитку бібліотечної системи, що потребують застосування принципово нових методів і засобів аналізу.

Останній є не тільки показником зростаючого теоретичного рівня, підвищення наукового статусу бібліотекознавства, але й вагомим свідченням необхідності прийняття науково обгрунтованих, виважених рішень у бібліотечній практиці, що зумовлює зростання уваги до дослідження процесів розвитку бібліотекознавства, визначає актуальність використання у бібліотекознавчих дослідженнях сучасного теоретичного і методологічного апарату, який характеризується появою в ХХ ст. нових методологічних концепцій і моделей науки. Значні успіхи, досягнуті під час вивчення процесів функціонування та зміни природничонаукових теорій, застосування принципу єдності основних методологічних характеристик наукового знання дають змогу використовувати вироблені у методології природознавства структурні утворення, незважаючи на певні обмеження, для аналізу окремих форм бібліотекознавчого знання.

Використання у бібліотечній теорії методів кількісного аналізу, зокрема бібліометрії, є результатом загальнонаукового процесу формалізації та математизації наукового знання, зумовленого двома основними причинами. По-перше, в бібліотекознавстві відбувається процес накопичення фактичного матеріалу, що надає можливість виявляти закономірності, які можна формалізувати. По-друге, встановлені взаємозв'язки між явищами виявляються надто складними, тому реалізація суто змістовних підходів ускладнюється через свою важкооглядовість, що і зумовлює застосування компактніших кількісних методів.

Математизація знання є конкретно–історичним процесом, який передбачає формалізацію основних понять, створення абстрактних об'єктів науки, що веде до точного кількісного опису явищ, надає можливість виробити чіткі поняття, дійти висновків, які неможливо або важко одержати іншими шляхами. Формалізація як процес дозволяє не тільки отримати точну мову, що має велике значення для систематизації пізнавального змісту та уточнення логічної структури бібліотекознавчих теорій, метою формалізації є побудова і вираження системи знань. Це робить її цінним інструментом пізнання, що дозволяє отримувати нові наукові дані. Тому в цілому широке застосування у бібліотекознавчих дослідженнях кількісних (передусім бібліометричних) методів надає нові можливості в аналізі бібліотечного знання та діяльності.

Виникнення бібліометрії, що кількісно досліджує публікації та посилання, пояснюється традицією науки як соціального інституту, згідно з якою повідомлення науковця про результати дослідження у вигляді публікації, а також феномен цитування, є важливими етичними нормами в науці, загальнонауковим регулятором і засобом наукової комунікації. Сьогодні бібліометричні методи, як і традиційна система документальної комунікації, у межах якої вони розвивалися, є найбільш розвинутими та вивченими.

Бібліометрія є важливою складовою частиною моніторингу - сучасної системи аналізу та прогнозування, що відстежує всі значимі процеси в динаміці та взаємозв'язку, яка стає все популярнішою в бібліотекознавстві. Моніторинг створює умови органам управління різних рівнів для своєчасного реагування на зміни та прийняття необхідних