LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліометричний аналіз розвитку українського бібліотекознавства в 1970 - 1990-ті рр.

рішень.

Існують два підходи до бібліометричного вивчення ДП. Перший зумовлений одержанням простих кількісних характеристик для оцінки того чи іншого явища в науці. За другим підходом, процедури бібліометричного аналізу спрямовані на виявлення зв'язків між об'єктами, їх кореляцію та класифікацію. Це надає можливість при вивченні ДП одержати уявлення про структурний (якісний) стан науки чи її напряму, що відображає передній край досліджень і виявляє, таким чином, внутрішню, когнітивну структуру певної науки. Тому саме зазначений напрям бібліометрії є найперспективнішим засобом оптимізації як наукових досліджень у цілому, так і бібліотекознавчих зокрема. Наступним же етапом є перехід на рівень інформетричних досліджень, а в перспективі - когнітометричних.

Вирішити складну проблему змістовного і термінологічного розмежування бібліометрії, наукометрії, інформетрії та когнітометрії пропонується адаптуванням соціокомунікативного підходу, застосованого В.О. Ільганаєвою до методів пізнання, виходячи з позицій існування у суспільстві документального, інформаційного та когнітивного рівнів комунікативних відношень, що зумовлюють існування відповідних окремих напрямів кількісного аналізу. Бібліометрія розглядається як кількісний метод документального рівня, інформетрія - інформаційного, когнітометрія - як перспективний метод кількісного аналізу знання, що відноситься до когнітивного рівня соціальних комунікацій, а наукометрія - як особливий кількісний метод, що поєднує дані, які "постачають" три зазначені методи зі своїми специфічними показниками.

Дослідження стану та тенденцій розвитку сучасного бібліотекознавства в Україні, виходячи з рівня розвитку вітчизняної ССК, повинні базуватися на широкому застосуванні методів бібліометричного аналізу, потенціал яких у вітчизняних бібліотекознавчих дослідженнях ще використано недостатньо. Передусім йдеться про створення на базі різних кластерних методик проблемних інтелектуальних бібліометричних систем, що відображають у формалізованому вигляді природні процеси розвитку науки. Зважаючи на умови та рівень розвитку сучасного бібліотекознавства в Україні, саме цей напрям бібліометрії, що надає можливість виявити внутрішню, когнітивну структуру бібліотечної науки, її концептуальний каркас є найперспективнішим засобом оптимізації досліджень у бібліотечній сфері.


У третьому розділі "Бібліометричне дослідження основного документального потоку з українського бібліотекознавства" доведена можливість застосування кластерних методик у сучасному бібліотекознавстві в Україні на базі галузевого ДП.

Проведене вперше бібліометричне вивчення вітчизняних бібліотечно-інформаційних монографій (В.О. Ільганаєвої, С.Г. Кулешова, В.С. Пашкової, М.С. Слободяника, А.С. Чачко), які можна вважати достатньо репрезентативною групою, що охоплює значний період часу і дозволяє через наявність роботи з суміжної галузі додатково визначити можливість застосування бібліометричного аналізу для дослідження рівня інтегрованості наук інформаційно-комунікативного циклу, підтвердило можливість та перспективність кількісно-якісних досліджень бібліотекознавства в Україні.

Про це свідчать практичні результати використання розробленої методики, яка поєднує кількісний аналіз з певними елементами неформальної експертної оцінки: вона дозволила не тільки визначити інтенсивність взаємозв'язку між працями, що вивчалися, але й виявити та зробити графічне подання публікацій - ядра спільної когнітивної основи досліджуваних монографій. Дослідження виявило тенденцію цитування вітчизняними бібліотекознавцями у своїх фундаментальних працях давнішніх монографій своїх колег. Виходячи з того, що ступінь розробленості наукових напрямів, як і дисципліни загалом, значною мірою залежить від наявності фундаментальних досліджень, формою подання котрих є, зазвичай, монографії, то бібліотечну теорію, що визначається невеликою кількістю монографій та їх взаємозв'язком між собою, можна вважати за таку, що перебуває у стані формування.

Результатом другого етапу дослідження стало визначення на основі підрахунку кількості спільних посилань (кластерний метод бібліографічного сполучення М. Кесслера), інтенсивності взаємозв'язку між монографіями, що вивчаються. Було виявлено 165 випадків одночасного цитування 133 документів (щонайменше двічі), які є, виходячи з розглянутого у попередніх розділах положення про те, що бібліографічні посилання (цитування) є специфічним засобом наукової комунікації, відображенням спільної когнітивної основи досліджуваних монографій. Наступним кроком став бібліометричний аналіз виявлених бібліографічних посилань за роками, темами та видами публікацій. Для того, щоб отримати змістовніші показники, відоме традиційне кількісне вивчення за допомогою таблиць доповнено "кодуванням" кожного цитованого документа. Код складають: рік публікації; місце видання; вид публікації. "Кодування" дозволяє одержати не лише дані про кількість посилань на праці з певної галузі, наукового напряму тощо, але й дані про їх склад стосовно місця, виду та року видання.

Бібліометричний аналіз спільних бібліографічних посилань за допомогою спеціально розробленої методики "кодування" дозволив, зокрема констатувати визначальний концептуальний вплив на бібліотечну діяльність новітніх інформаційних технологій. Обгрунтуванням цього висновку є більша кількість цитованих джерел з інформатики порівняно з бібліографією та книгознавством; значна кількість посилань на публікації з проблем автоматизації бібліотек. Про це свідчить і те, що цитовані джерела з бібліографії, складаються, на відміну від інформатики, виключно з фундаментальних праць (монографій та дисертаційних досліджень), що майже всі посилання на іноземні джерела стосуються інформатики та проблем автоматизації, (тобто вітчизняних дослідників цікавлять закордонні дослідження саме цього напряму). Додамо, що розроблене та використане дисертантом "кодування" надає можливість також виявити наявність цитувань українських публікацій, їх рік та вид з окремих дисциплін або наукових напрямів такими авторитетними джерелами, як монографії, що можна вважати проявом симбіозу кількісного аналізу з певними елементами неформальної експертної оцінки.

Результатом адаптації та комплексного застосування методу бібліографічного сполучення М. Кесслера та концепції кластерів співцитування (коцитування) стало визначення публікацій, що складають ядро спільної когнітивної основи досліджуваних монографій. Виявлено 16 публікацій на які одночасно посилаються три автори монографій з п`яти. Зазначені публікації найбільше цитуються в працях М.С. Слободяника, В.О Ільганаєвої (кожна має по 15 посилань на них) та С.Г. Кулешова (12 посилань). Значно менше цитування їх у працях А.С. Чачко (4) та В.С. Пашкової (2).Тому можна констатувати існування концептуально подібних поглядів у розглянутих монографіях М.С. Слободяника та В.О. Ільганаєвої. У дисертації графічно подано 16 зазначених публікації. Лініями показано, хто з авторів монографій використовував певну роботу.

Наступним етапом бібліометричного дослідження