LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліометричний аналіз розвитку українського бібліотекознавства в 1970 - 1990-ті рр.

розвитку бібліотекознавства в Україні став аналіз бібліотекознавчих праць у фахових періодичних виданнях: численні публікації у вітчизняних збірниках і журналах ("Бібліотекознавство та бібліографія", "Бібліотечний вісник", "Вісник Книжкової палати"), статті та рецензії українських бібліотекознавців у провідних бібліотечних виданнях Росії (СРСР) ("Библиотековедение" та "Научные и технические библиотеки"). Першим етапом дослідження стало виявлення загального обсягу публікацій (і посилань в них) з бібліотекознавства в українських журналах, та праць вітчизняних авторів у російських виданнях. Загалом виявлено 809 праць і 4449 посилань в них. Необхідно зауважити, що зараховувалися ті публікації, що безпосередньо відображені у "Змісті" видань. Було виявлено співвідношення публікацій з посиланнями та без них.

Визначено для кожного видання та представлено в дисертації у формі таблиць: "загальну кількість публікацій", "кількість публікацій з посиланнями", "частку публікацій з посиланнями у відсотках", "загальну кількість посилань", "середню кількість посилань у публікації", "середню кількість посилань в усіх публікаціях." Результати тематичного розподілу публікацій по кожному виданню подано в дисертації в окремих таблицях, з наведенням у дужках по кожній темі кількості публікацій з посиланнями.

Аналіз розподілу посилань за роками дозволив виявити "піки" динаміки цитування, єдині для всіх видань, (1909 1915 рр., 1919 1931 рр., 1970-1979 рр., 1989-1997 рр.). Необхідно підкреслити, що саме з 1970 х рр. простежується процес постійного посилання на роботи попередніх років в усіх виданнях, не зважаючи на їх відмінність. У додатках у формі таблиць наведено результати тематичного розподілу посилань у публікаціях досліджуваних видань, з використанням "кодування", що дозволяє виявити структуру цитування в кожній тематичній рубриці.

Проведений комплексний аналіз публікацій та їх цитувань дозволив дійти певних висновків стосовно напрямів і тенденцій розвитку бібліотекознавства в Україні в період, що вивчається. Так, виявлене розширення тематики та кількості публікацій, починаючи з кінця 1970 х рр., відображає загальну тенденцію підвищення теоретичного рівня та наукового статусу бібліотекознавства. В цілому результати проведеного дослідження співвідносяться, з певним уточненням та коригуванням, як з результатами інших бібліометричних досліджень, так і з висновками на основі традиційного змістовного аналізу.

Головним підсумком комплексного бібліометричного вивчення галузевого ДП стало визначення когнітивної структури бібліотекознавства та графічне подання її ядра, кількісно-якісне підтвердження на цій основі наявності у вітчизняній бібліотечній теорії "інформаційної концепції" розвитку БСІ України. Виявлена еволюція когнітивної структури бібліотекознавства від документального рівня на початку 1970 х рр., до формування з середини 1980 х рр., - інформаційного, зміна книжкової та психолого-педагогічної парадигми на інформаційно-комунікативну.

Останнім етапом дослідження став порівняльний бібліометричний аналіз вітчизняного журналу "Бібліотечний вісник" з російським "Библиотековедением" за 1997 р. Зокрема, наведено порівняльні дані про загальну кількість публікацій, кількість праць з посиланням на використану літературу та кількість рецензій у кожному виданні; визначено приблизний обсяг (за кількістю знаків) статей та рецензій; тематичний розподіл статей, рецензій, посилань. Подано розподіл за типами видань і за роками. Окремо наведено дані про кількість та обсяг публікацій і посилань у них.

Все це дозволило дійти висновку, що базою порівняльних бібліотекознавчих досліджень можуть бути результати бібліометричного аналізу ДП відповідних країн, а бібліометричні методи взагалі можна віднести до методології порівняльного бібліотекознавства. Результати порівняльного бібліометричного аналізу підтверджують факт порівняно нижчого (за російський) рівня розвитку української системи фахових видань з дисциплін соціокомунікативного циклу; привертають увагу до проблеми формування у молодих науковців загальнонаукових норм та традицій, зокрема посилання на праці попередників, завдяки забезпеченню сприятливіших умов щодо обсягу наукових публікацій та списків цитованої літератури в них.



ВИСНОВКИ


Дисертаційне дослідження розглядає бібліометричний аналіз як інструмент вивчення бібліотекознавства в період трансформації БСІ та спрямоване на виявлення характеристик кількісно-якісних аспектів бібліометрії у співвідношенні зі стратегічним розвитком когнітивної структури бібліотекознавства на прикладі ДП вітчизняного бібліотекознавства. Внеском здобувача у вирішення проблеми визначення когнітивних можливостей бібліометрії як інструменту аналізу управління розвитком бібліотекознавства та БСІ є такі результати дослідження.

1. Розгляд попередньої наукової розробки проблеми надає підстави констатувати, що незважаючи на те, що сьогодні створена, динамічно розвивається й удосконалюється в межах бібліометрії, наукометрії, інформетрії система методів кількісно-якісного дослідження ДП, у вітчизняній бібліотечній теорії застосування бібліометричних методів обмежилося вивченням окремих питань бібліотекознавства та вирішенням певних проблем практичної діяльності бібліотек. Втім сучасний етап розвитку бібліотекознавства характеризується посиленням уваги до вивчення його теоретичних та методологічних основ, тому існує необхідність спеціального розгляду сучасного українського бібліотекознавства як системи знань. Ефективним засобом досягнення означеної мети є комплексний бібліометричний аналіз бібліотекознавчого ДП, що зробить можливим надання характеристики розвитку бібліотечної сфери в цілому.

2. Теоретичні засади бібліометричного аналізу визначені загальною тенденцією розвитку сучасного пізнання, що характеризується, насамперед, різким збільшенням значення теоретичних досліджень, поглибленням процесів формалізації, математизації наукового знання. Використання методів кількісного аналізу, зокрема бібліометрії, є наслідком зазначених загальнонаукових процесів. Застосування математики веде до точного кількісного опису явищ, надає можливість виробити чіткі та ясні поняття, отримати висновки, які неможливо або важко одержати іншими засобами, а першою стадією математизації є квантифікація - з'ясування найпростіших кількісних характеристик, одним із елементів якої є бібліометрія.

3. Дослідження еволюції бібліометрії як пізнавального методу аналізу науки, надало можливість констатувати існування об'єктивної тенденції переходу від простих бібліометричних показників, що характеризують зовнішню сторону функціонування науки (кількість публікацій, рівень цитованості) до таких їх аналогів, що відображають якісні (змістовні) аспекти наукової діяльності (кластерні методики). В дослідженні адаптовано соціокомунікативний підхід до методів пізнання для визначення бібліометрії як кількісного методу документального рівня, інформетрії — інформаційного, когнітометрії як перспективного методу