LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотека Волинського краєзнавчого музею у Житомирі (1900 - 1932): походження, склад, доля

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ

ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО






МІЩУК СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ



УДК 026:069(09)(477.42)



БІБЛІОТЕКА ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

У ЖИТОМИРІ (1900–1932): ПОХОДЖЕННЯ, СКЛАД, ДОЛЯ



Спеціальність 07.00.08 – книгознавство,

бібліотекознавство, бібліографознавство





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук








Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті біографічних досліджень Національної бібліотеки України

імені В. І. Вернадського.


Науковий керівник доктор історичних наук, професор

ЧИШКО ВІТАЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ,

Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського,

директор Інституту біографічних досліджень


Офіційні опоненти доктор історичних наук, професор

ГОРБИК ВЯЧЕСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Інститут історії України НАН України,

заввідділом історико-краєзнавчих досліджень


кандидат історичних наук

БУЛАТОВА СВІТЛАНА ОЛЕГІВНА

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,

с. н. с. відділу кодикології та кодикографії Інституту рукопису


Провідна установа: Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника

НАН України, Відділ рідкісної книги, м. Львів


Захист відбудеться "6" березня 2003 р. о 14:00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися у читальному залі літератури з бібліотекознавства у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського: Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.


Автореферат розісланий 6 лютого 2003 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Чекмарьов А.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток науки та духовної культури, які формують основи національно-державної ідентифікації народу України, на сьогодні багато в чому залежить від уваги держави до вивчення і збереження рукописних та книжкових пам'яток, особливо цінних видань і колекцій. Цьому сприяє концепція Державного реєстру національного культурного надбання України, а також – до реєстрації наукових об'єктів, що становлять національне надбання. Такими були визначені "унікальні об'єкти, що не піддаються відтворенню, втрата або руйнування яких матимуть серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства". До них було включено й унікальні книжкові колекції1.

Волинський краєзнавчий музей у Житомирі (далі ВКМ)22 був заснований у 1900 р. і лише за першої чверті ХХ ст. перетворився на одне з найцінніших не лише музейних, а й бібліотечних зібрань України. Однак його доля, як і доля багатьох місцевих бібліотечних зібрань України, що уособлювала історію розвитку одного з найвидатніших органічно складених центрів української культури, склалася трагічно. Після катастрофічних подій ХХ ст. – революцій, війн, ідеологічних репресій та недбалого ставлення до історичних цінностей минулого – вкрай цінні для історії української культури та духовності монастирські книжкові зібрання, колекції, приватні бібліотеки Волині, історично складені впродовж багатьох попередніх століть, зазнали руйнації або були розпорошені.

Музей у Житомирі був найзначнішим на Волині бібліотечним сховищем колекційних бібліотечних фондів. Він сформувався як науковий центр, де активно діяли наукові та краєзнавчі товариства, передусім, Волинське церковно-археологічне товариство і Товариство дослідників Волині тощо. Багато видатних діячів вийшли з цього регіону: історики культури М.П. Кудрицький, П.Н. Абрамович, етнограф і письменник В.Г. Кравченко, метеоролог і географ С.А. Бржозовський, історики О.А. Фотинський, І.Ф. Левицький.

У Бібліотеці Музею у 20-х роках було зосереджено величезний (до 150 тис. од. зб.) фонд колекційних рукописних та книжкових зібрань. Доля розкиданих на сьогодні фондів тогочасних житомирських товариств, музеїв та бібліотек не вивчалася. Не досліджувалася історія бібліотечної справи у Житомирі (регіональному центрі Волині в 1920–30-х роках), куди під час націоналізації були звезені колосальні за обсягом бібліотечні фонди з усього регіону. Музей став місцем зосередження великої кількості бібліотек приватних осіб, духовних і культурологічних товариств та установ: аристократів Плятерів і Шодуарів, поміщиків Кандиби, Дровольського; монастирів: Тригірського, Любарського і Домарадського, Кодненського; духовних установ: Луцько-Житомирської римсько-католицької і православної духовних семінарій, Луцької капітули, бібліотечних фондів Волинського єпархіального давньосховища; Волинського церковно-археологічного товариства; державних організацій: Волинського губернського комітету охорони пам'яток старовини та мистецтв.

Розкриття історії бібліотеки Музею у Житомирі має принципове значення для історико-культурологічних досліджень такого складного для України періоду, як ХХ ст., зокрема 20–30-х років, коли буржуазна і національна культура була приречена на забуття, багато імен викреслено з історії, а бібліотеки – розпорошені по сховищах різних бібліотек і архівів, передусім київських та харківських. Особливого значення набуває вивчення долі книжкових зібрань, змісту, складу, походження і характеристика сучасного їх стану, заповнення невідомих сторінок духовної культури України.

Дослідження історії бібліотек і бібліотечних зібрань ХVІІ–ХХ ст. є складовою частиною всебічного вивчення історії української культури, які тривалий час не провадились. Особливого значення набуває вивчення регіональної історії, що вписується в контекст всеукраїнської. Щодо Волинського регіону, то історія житомирських зібрань, на сьогодні значно розпорошених по різних архівосховищах, й досі вивчається недостатньо активно. Із спеціальних досліджень слід відзначити статті Є.А. Біленького, присвячені історії бібліотечного зібрання баронів де Шодуар у ХVІІ–ХІХ ст., у яких висвітлюється збирацька діяльність представників роду (Антуана, Станіслава, Максиміліана, Івана), їх значення для розвитку культури України, а також склад і зміст бібліотеки. Крім того, окремі аспекти долі зібрання розкриті у монографії Л. А. Дубровіної та О.С. Онищенка, присвяченій історії Всенародної бібліотеки України. Історію Музею вивчалі також Л. Грузська та Е. Піскова (Товариство дослідників Волині), Н.В. Ланчук та Н.В. Кузьменкова (основні етапи розвитку Музею, колекції, імена доброчинників). Слід назвати каталоги інкунабулів та палеотипів Б.І. Зданевича та М.А. Шамрай, де були вміщені відомості про походження деяких волинських книжок, що опинилися у складі Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Проте, історію Бібліотеки Музею та її рукописно-книжкові фонди не досліджувалися.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема пов'язана із загальною науковою темою НБУВ "Рукописна спадщина діячів науки і культури України: джерелознавчі дослідження та археографічний опис" (4.11.99–01), що виконувалася як відомча тема НАН України. Автор також брав участь у виконанні програми Державного комітету з питань науки і технологій за 1997–2000 р."