LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотека Волинського краєзнавчого музею у Житомирі (1900 - 1932): походження, склад, доля

сформувалися як самостійний напрям української школи історичного книгознавства, бібліотекознавства, музеєзнавства, архівознавства. Стали з'являтися спеціальні статті, присвячені вивченню історії формування родових бібліотек і комплексних зібрань, які на сьогодні зберігаються у великих бібліотеках України, зокрема в НБУВ та ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України. Серед них праці С.О. Булатової (роду Яблоновських, та архіву реформатів Руської провінції), І.О. Римарович (родів Потоцьких, Вишневецьких, Мікошевських), П.В. Голобуцького та Н.М. Ольховик (Хрептовичів), Є.В. Рукавіциної-Гордзієвської (митрополита Євгенія Болховітінова) О.М. Колосовської (колекціонування стародрукованої кириличної книги в Галичині в ХVІІ–ХІХ ст.), Є.А. Біленького (баронів де Шодуар), В.І. Ульяновського (Мнішків та єпископа Павла Доброхотова), К.І. Клімової (Потоцьких). Т.Є. Мяскова досліджувала історію комплектування та сучасний склад колекцій бібліотеки Київського університету св. Володимира. Окремі латинські та східні рукописні пам'ятки вивчалися Є.К. Чернухіним та В.І. Гамяніним (наукові описи).

У монографії Л.А. Дубровіної та О.С. Онищенко "Історія Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. 1918–1941" (К., 1998) були висвітлені питання історії передачі зібрань ВКМ до НБУВ у 30-х роках ХХ ст. У 90-х роках до вивчення історії ВКМ звертаються самі музейні фахівці та історики культури – Л. Дахненко, Г. Міщук, Л. Грузська та Є. Піскова, які досліджують історію колекціонування в Україні і, передусім, діяльність найвідоміших житомирських колекціонерів ХVІІІ–ХІХ ст. Шодуарів. Було проведено конференцію "З історії колекціонування в Україні" і видано тези Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої збирацькій діяльності баронів де Шодуар (Житомир, 10–12 жовтня 1994 р.). У 1995 р. у Житомирі проводиться конференція, присвячена 130-річчю від дня заснування Музею, де у доповідях дослідників Н.В. Ланчук та Н.В. Кузьменкової висвітлено основні етапи розвитку музею та природничої колекції, імена деяких доброчинників та працівників Музею. Зазначено, що й досі відсутні спеціальні дослідження історії Бібліотеки Музею та її рукописно-книжкових фондів, хоча зібрання Бібліотеки у 20-х роках налічувало понад 100 тис. книжок та рукописів, значна частина котрих потрапила до її фондів внаслідок націоналізації, проведеної радянською владою.

Джерельною базою дослідження стали як опубліковані, так і неопубліковані архівні документи з історії ВКМ, бібліотечної та музейної справи, а також власне фонд рукописно-книжкової спадщини, що нині зберігається в складі НБУВ та ЦДІАК.

Основну джерельну базу можна представити трьома групами архівних джерел. Перша – архівні джерела з фондів Державного архіву Житомирської області, зокрема, Волинського губернського виконавчого комітету та Волинського комітету губнаросвіти, які висвітлюють розвиток бібліотечної справи в губернії та області в 10–20-х роках ХХ ст., діяльність бібліотечних секцій підвідділу позашкільної освіти Губполітпросвіти Житомирської губернії, а також звіти ВКМ, обіжники Волинського губернського виконавчого комітету тощо.

Друга група джерел концентрується в ЦДІАК, зокрема, самі фонди ВКМ, що були передані з ЦНБ АН УРСР у 1979 р., – Колекція документів Волинського музею (ф. 2227). Вони містять документи російських та польських адміністративних органів і громадських організацій з питань політики, управління, економіки тощо, документи з історії міст Житомирщини (ХVІ–ХХ ст.); з історії церкви: православної, греко-католицької, католицької конфесій, каталоги бібліотек, генеалогічні, метричні, особові та інші документи різних осіб і родів – Андрацьких, Міодушевських, Карла Ліхтенштейна, Сенютичів, Людвига Піотовського та ін.

Третя група джерел зберігається в НБУВ. Передусім, зібрання ВКМ у складі фонду І ІР НБУВ (Літературні матеріали, ф. 1, № 1668–5154), що нараховує понад 3 тис. документів, листування польських діячів ХVІІІ–ХІХ ст. (ф. ІІІ та Х, № 33280–33293). Окрему групу складають документи, що стосуються передачі бібліотеки до ВБУ, передачі документів від відділу рукописів до ЦДІАК, від Інституту пролетарської культури – до БАН, матеріали Архіву ВБУ Вінницької філії НБУВ (1923–1928) та обстежень житомирських книгосховищ та архівів у 1921 р. Використовувалися документи архівів працівників ВБУ – О.Т. Дзбановського, І.П. Житецького, П.М. Попова, С.І. Маслова, М.В. Геппенера. Залучалися й матеріали архіву та бібліотеки Шодуарів в ІР НБУВ, що зберігаються в його першому фонді. Документальна спадщина, що збереглася до сьогодні, налічує понад 12 тис. документів.

У розділі 2 "Волинський державний науково-дослідний краєзнавчий музей у Житомирі: заснування та розвиток (1900 – поч. 1930-х рр.)" розкриваються передумови заснування Волинського музею та його книгозбірні (1865 р. – кін. ХІХ ст.), розглядається процес утворення та розвиток бібліотеки Волинського музею у Житомирі у 1900–1925 рр.: особливості комплектування, опрацювання фондів та їх використання. Аналізуються основні закономірності розвитку бібліотечної справи на Волині у 20-х роках та перетворення наукової книгозбірні ВКМ на Науково-дослідну бібліотеку при ВКМ.

Історія формування та багаторічної збирацької діяльності ВКМ – одна з важливих сторінок науково-культурного розвитку не лише Волині, а й України в цілому. Музей засновано дбаннями видатних діячів науки, культури, освіти Волині. Його колекцію започатковано 15(28) жовтня 1865 р. при створенні публічної бібліотеки в Житомирі. Спочатку колекція створювася як геологічна та етнографічна, за рахунок пожертв волинського губернатора М.І. Черткова, а також місцевого статистичного комітету.

ВКМ створювався як Волинський центральний музей у Житомирі у 1900 р. під егідою Товариства дослідників Волині. Його фонди спочатку складалися переважно з природничих, археологічних та етнографічних колекцій. У формуванні колекції брали участь місцеві вчені: етнограф і письменник В.Г. Кравченко, метеоролог і географ С.А. Бржозовський, історик О.А. Фотинський, П.А. Тутковський та ін. 20 жовтня 1910 р. всі колекції Товариства дослідників Волині були передані до музею. Серед тих, хто поповнював колекцію – Р.І. Собкович, П.Н. Абрамович, М.М. Белонін, П.О. Демидов, А.В. Ксенжопольський, Р.С. Сангушко.

8 квітня 1913 р. було затверджено Статут Музею, а з 1 січня 1914 р. він став самостійним закладом. Музей складався з чотирьох відділів: природничого, етнологічного, економічного та історичного, на його обліку вже тоді перебувало 8292 експонати.

Бібліотека Музею також заснована в 1900 р. за рахунок дарунків різноманітних академічних і культурних установ, організацій, товариств, обміну виданнями, а також купівлі щойновиданої необхідної літератури. Однак, у цілому, комплектування було випадковим. До 1914 р. (офіційної дати відкриття Музею), бібліотека зібрала усього 2429 од. зб. і мала підручний характер.

У 1919 р. здійснюється ліквідація усіх дореволюційних установ, однак Волинський центральний музей не було розформовано, а передано у відання Волинського губернського комітету по охороні пам'яток мистецтва і старовини (Волгубкопіс). Музей став офіційним місцем зосередження націоналізованих бібліотечних та музейних фондів приватних власників і різноманітних установ та інституцій (насамперед, релігійних), чия діяльність була заборонена за радянських часів (зокрема, колекцій Шодуарів, Кандиби, Дровольського, Підгірського, графа Ілінського, зібрання монастирів –