LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотека Волинського краєзнавчого музею у Житомирі (1900 - 1932): походження, склад, доля

Шодуарів (приблизно 50000 книжок).

Розглянуто найціннішу частину рукописно-книжкової спадщини, зокрема, рукописні конфесійні пам'ятки ХVІІ–ХІХ ст., місали та градуали ХVІІ–ХVІІІ ст.

Оцінити реальну цінність зібраного у 20-х роках фонду допомагають деякі рукописні каталоги бібліотек, що увійшли до складу ВКМ, однак вони збереглися частково: у ЦДІАК та в ІР НБУВ. Ці каталоги у ЦДІАК розкривають етапи формування бібліотеки. Вони не відображають повністю склад фонду, тому що останній склався за дуже короткий проміжок часу. Цінність каталогів музею полягає також і в тому, що, крім суто бібліографічно-облікової інформації, що міститься в них, вони дають уявлення про склад колекцій на момент передачі. Аналіз їх змісту дає змогу встановити історію формування зібрань. Важливим джерелом є каталоги зібрань Житомирського кафедрального собору, Волинської духовної семінарії, приватної колекції Шодуарів тощо. Крім того, слід підкреслити цінність рукописних каталогів попередніх, скасованих у ХVІІІ ст., установ, що збереглися у складі Бібліотеки ВКМ як джерело з історії книжкової культури минулих століть. Слід особливо наголосити на ролі бібліотекаря В.Я. Монахова у справі збереження бібліотечних каталогів та роботи з ними.

Комплекси матеріалів католицького походження відображають стан побутування документів у середині ХІХ ст. – поч. ХХ ст., коли в результаті бурхливих історико-політичних подій у Європі поч. ХІХ ст., католицькі монастирі в даному регіоні здебільшого були скасовані, діяльність їх чинів заборонена чи реорганізована. Внаслідок цих процесів, їх документація значною мірою постраждала та зосталася розпорошеною, тому лише частково надійшла до Житомирського римо-католицького капітулу чи Волинської духовної римо-католицької семінарії, збірки котрих, в свою чергу, згодом, вже у ХХ ст., поповнили фонди Волинського музею у Житомирі. Аналізуючи ці матеріали можна виявити попередні документи з колегії тринитаріїв у Луцьку, конвентів тринітаріїв у Брагілові та Кам'янці-Подільському, Острозькій колегії єзуїтів, конвентах капуцинів у Брусилові та Вінниці, реформатів Кременецького і Дедеркальського конвентів, кляштору бернардинів у Янові, базиліян з монастирів в Любартові та Гощі та інших католицьких і уніатських монастирів і церков. Перед сучасними археографами, джерелознавцями, культурологами поставлене завдання визначити попередний період зберігання документів в межах первісної приналежності бібліотекам, архівам духовних установ, дату їх створення, а також на підставі збережених документів і фрагментів збірок встановити їх зміст та характер функціонування, простежити історію.

Здебільшого це джерела ХVІІ–ХІХ ст. латинською та польською мовами. Серед них найбільша кількість пам;яток стосуются діяльності монастирів: євангелія, градуали, місали, та інші богослужбові книги, трактати історико-дидактичного змісту, літописи, хроніки, збірники промов, духовних віршів, сентенцій, драматичні твори, рецепти ліків, історичні збірники та листи, бібліотечні каталоги та інвентарі. Ціла низка рукописних книг відтворює навчальні процеси та студіювання духовними особами обовязкових дисциплін: трактати з філософії, теології, анатомії, фізики, космографії, поетики, риторики тощо. На здебільшого латиномовних рукописах теологічного або дидактичного характеру зустрічаються власницькі записи, які належали викладачам окремих дисциплін, а також є власницькі записи бібліотек різних монастирів Правобережної України.

Аналіз стану бібліотек та книжкових фондів приватних осіб дав змогу оцінити надзвичайну значимість книжкових фондів. Комплекс палеотипів та рукописів ІР НБУВ повною мірою репрезентує рукописно-бібліотечну спадщину різних католицьких духовних орденів, конгрегацій, церков, костьолів, кляшторів, монастирів, конвентів, які активно діяли на терені Правобережної України, передусім у Волинському регіоні, протягом ХVІІ–ХІХ ст.

Рукописна спадщина духовних установ представлена великими за розміром фоліантами ХVІІ–ХVІІІ ст. – богослужбовими книгами латинською мовою: градуалами, антифонаріями, місалами. Серед них найціннішими є Луцький градуал 1642 р. видатного польського переписувача книжок і мініатюриста Блажея Дерея. Виділяються місали реформатів ХVІІІ ст. Однак, в цілому слід відзначити, що рукописна спадщини Волині і сьогодні є маловідомою для дослідників історії церкви, а також історії освіти та культури, оскільки вона лише нещодавно увійшла у науковий обіг.


Основні висновки

1. Історія формування та багаторічної збирацької діяльності ВКМ у Житомирі – одна із важливих сторінок науково-культурного розвитку не лише Волині, а й України в цілому. У 20-х роках Музей зібрав понад 150 тис. колекційних рукописно-книжкових фондів ХVІІ–ХVІІІ ст. як краєзнавчу "Волиніку", і тому спеціальним рішенням відділу Народного комісаріату освіти було створено Науково-дослідну бібліотеку ВКМ. На сьогодні ці рукописні і книжкові фонди Бібліотеки ВКМ зберігаються в центральних бібліотеках і архівах України, однак не втратили духовних та історичних зв'язків, вивчення котрих є важливим не лише для краєзнавства, а й для історії України.

2. Дослідження історії заснування та розвитку ВКМ, основних етапів формування його Бібліотеки, починаючи з її створення у 1900 р. показало, що до 1918 р. бібліотека розвивалася як підручна, і напередодні революції в ній налічувалося близько 4 тис. книжок. З 1919 р. Музей передається у відання Волинського губернського комітету з охорони пам'яток історії та культури, і з цього ж таки року фонди бібліотеки почали поповнюватися увіверсальними колекційними матеріалами, що було наслідком політики концентрації таких матеріалів у спеціальних бібліотеках. На 1928 р. загальний обсяг фонду налічував понад 150 тис. рукописно-книжкових матеріалів.

3. Розвиток бібліотечної справи на Волині у 20–30-х роках зумовив створення Волинської науково-дослідної бібліотеки ВКМ. Однак, за постановою НКО, в 1931–1934 рр. найціннішу частину фондів ВКМ було розпорошено і передано до різних установ Всеукраїнської академії наук, передусім до ВБУ (понад 9421 од. рукописно-книжкових матеріалів) та Інституту польської пролетарської культури (понад 6 тис. документів, переважно листування видатних польських діячів та магнатів ХVІІІ–ХІХ ст.).

4. Черговий перерозподіл книжок та документів ВКМ відбувається в 1979 р.: частина фонду баронів Шодуарів переміщується до відділу рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР, майже одночасно частина матеріалів зі складу документів волинського походження, що зберігалися в цьому відділі рукописів, переміщується до ЦДІАК.

5. Аналіз складу комплексного рукописно-книжного зібрання з історії науки та культури Волині ХVІІ–ХХ ст., дало змогу визначити комплекс рукописних документів та пам'яток писемності, документальних масивів колишньої "Волиніки", що зберігається в НБУВ (понад 9421 од.) та ЦДІАК України (понад 6 тис. од. різних документів), взаємозв'язків між ними щодо походження, класифікації документів та рукописних фондів бібліотек і встановити їх органічний зв'язок за походженням з фондів ВКМ 20-х років.

6. У формуванні та зберіганні колекційних фондів унікального книжкового зібрання "Волиніки", дослідженні пам'яток провідна роль належить діячам музейної та бібліотечної справи, наукових товариств Волині. Серед них: бібліотекар М.П. Кудрицький, працівники Музею П.Н. Абрамович (який одночасно очолював бібліотечну секцію Губнаросвіти), В.Я. Гнатюк, В.Я. Монахов та ін. Над